Переворська О.І., Таран О.І.
Дніпропетровський
національний університет ім. Олеся Гончара
Програма PECS для розвитку
комунікативних навичок аутистів
За оцінками центру контролю і профілактики
захворювань аутизмом і розвитку моніторингу інвалідів (ADDM, США) у 2012 році
з’ясовано, що приблизно 1 з 88 новонароджених дітей має розлади аутичного
спектру. Йдеться також про те, що за останні 10 років кількість випадків
аутизму зросла у 10 разів (за даними таких країн, як США, Канада, Данія,
Японія, Австралія) [1]. В Україні сьогодні немає достовірних даних щодо
статистики дітей з аутизмом, але, як вважають фахівці, кількість їх зростає.
Тому так важливо використовувати нові методики, засновані на досвіді іноземних
спеціалістів, у питаннях розвитку та навчання дітей з розладами аутичного
спектру. Розробку корекційно-розвивальних стратегій з урахуванням науково
доказових технологій та цілісного розвитку дитини-аутиста може забезпечити
всесвітньо визнана практика комунікативної системи обміну зображеннями PECS
(The Picture Exchange Communication System). Програма PECS дозволяє
організувати системні інтенсивні заняття, навіть коли пропущено
найсприятливіший для психолого-педагогічного впливу час. Методика дозволяє
комплексно задовольняти такі базові структури: тонічна регуляція (пізнавальна
сфера), сенсорні системи (пізнавальна сфера) та базове почуття безпеки і довіри
(соціально-емоційна сфера) [1].
Система спілкування за допомогою обміну картками
(PECS) була розроблена Лорі А. Фрост та Енді Бонді у 1985 році для швидкого
навчання дітей з аутизмом і порушеннями, що його супроводжують, розвитку
цілеспрямованого, самостійно ініційованого спілкування [2]. Теоретична основа
системи включає в себе принципи прикладного аналізу поведінки, уявлення про
нормальний розвиток мовлення та моделі спілкування, а також методичні розробки
в області додаткової та альтернативної комунікації.
Процес навчання аутистів за методикою практично
повністю відповідає нормальному процесу розвитку мовлення: з початку дитину
вчать тому, як спілкуватись та основним правилам спілкування. А потім вона
вчиться передавати конкретні повідомлення. На початковому етапі використання
PECS дітей вчать спілкуватися за допомогою окремих карток, а пізніше вони
освоюють навичку комбінування карток і формулюють різні граматичні структури та
смислові зв’язки, що складає собою набір комунікативних функцій.
Програма PECS успішно застосовується на заняттях
з дітьми-аутистами, які відвідують приватний «Центр розвитку дітей з розладами
аутичного спектру»
м. Дніпропетровська. Протягом навчання за
системою PECS фахівці звертаються до проблеми розвитку мовлення аутистів,
використовуючи ряд стратегій. Навчають дітей повторенню звуків, слів за
допомогою диференційованого використання підкріплюючих стимулів у мовлиннєвих
ситуаціях. При цьому застосовують формат цілеспрямованих дій, а не заучування.
На початку заняття з розвитку мовлення проводять окремо, від занять по
спілкуванню, але на більш пізніх етапах впровадження методики звертаються до
мовлення на заняттях по спілкуванню, мета яких – навчити цілеспрямованому
спілкуванню, навіть, якщо аутист не розмовляє.
Для створення ефективного освітнього середовища
пропонується використовувати структурну модель, що описує обов’язкові елементи
навчання, яка називається «Принцип піраміди навчання». В основі цієї моделі
лежать чотири елементи, пов’язані двома загальними питаннями: «Чому вчити?»
включає компоненти науки про навчання та «Навіщо вчити?» − функціональний
аспект. До функціональних цілей належать навики, необхідні для розвитку
самостійності: попередження та виправлення поведінки неадекватної ситуації,
загальні та соціальні навички, навчальні цілі та системи підкріплення. Верхня
частина моделі стосується питання, як навчати ефективно. До початку роботи над
новими навичками артистів фахівці складають конкретну стратегію навчання,
розробляють ефективні заняття, способи узагальнення здобутих дітьми знань та
шляхи мінімізації та виправлення можливих помилок. Усі вище згадані фактори
формують комплексну модель, що необхідна для забезпечення максимальної
ефективності занять за різних умов.
Заняття за системою PECS у цілому складаються з
тих елементів, що й інші. З початку визначають підкріплюючі стимули, що
асоціюються з навичкою, над якою працюють. Дитину необхідно зацікавити. Потім
визначають необхідний тип заняття, що в цей час приведе до вибору можливих
стратегій підказок чи формування навички. При цьому важливе своєчасне
підкріплення у такому об’ємі, щоб забезпечити аутистам формування навчання
навичок та розвиток самостійності у довгостроковій перспективі. Протягом роботи
з дітьми збираються данні щоб підтвердити ефективність обраної стратегії або
підібрати необхідні альтернативні стратегії навчання. Робота проводиться над
набуттям аутистами дев’яти навичок спілкування: 1) п’ятьох продуктивних навичок
(прохання заохочення, прохання допомоги, прохання перерви, відповідь «ні» на питання
«Ти бажаєш…?», відповідь «так» на те ж питання)., 2) чотирьох навичок
сприймання (реакція на прохання «Почекай», реакція на повідомлення про зміну
діяльності, виконання інструкції та дотримання розкладу). Для успішної роботи з
дітьми за методиками відтворення мовлення необхідно виконати з початку певні
умови: зоровий контакт, відтворення грубої моторики, імітація мовленнєвих рухів
та ін.
Для ефективного впливу на розвиток дітей
використовується кілька видів виправлення помилок при виконанні завдань. На
приклад, процедура виправлення помилок, яка складається з чотирьох кроків:
моделювання (показ варіанту дій), підказка, переключення та повторення. Тобто
помічник має допомогти дитині виконати правильно завдання, потім залучити її до
заняття іншого типу, але посильне для неї. А після цього знову запропонувати
дитині виконати вправу, що викликала труднощі з початку. Якщо аутист впорається
із завданням, він має отримати сильне підкріплення, щоб закріпити правильне
виконання дій позитивними емоціями. Також в роботі з дітьми ефективна процедура
виправлення помилок методом зворотного ходу. Для виправлення помилок
заняття-послідовності часто доводиться працювати над помилкою, що сталась на
попередньому етапі і заважає продовженню навчання. У такому разі потрібно допомогти
учневі пройти послідовність зворотному порядку безпосередньо до моменту появи
помилки. У результаті такого зворотного ходу дається підказка для виконання дії
правильно на потрібному етапі послідовності. Якщо така підказка дається у
момент виявлення помилки, то вона може закріпитись та повторюватись за кожної
можливості. А якщо підказка дається в момент зворотного ходу, то по завершенні
послідовності дій використовується диференційований підкріплюючий стимул, який
буде ефективний, але не такий міцний, як при самостійному виконанні
послідовності без допомоги. У деяких випадках корисно використовувати
попереджуючу підказку, коли немає можливості виконати послідовність з початку.
Потрібно передбачити помилку при появі такої можливості та надати підказку, яка
б дозволила позбутись помилки (з часом варто досягти усунення цієї підказки).
Отже, виправлення помилок важливе на всіх етапах розвитку аутистів.
Повноцінне спілкування дітей можливе лише
завдяки комбінуванню всіх доступних форм: мовлення, жестів, малюнків, письма.
Більшість дітей постійно використовують такі поєднання для підкреслення
важливості певного твердження. Тому використання альтернативних та додаткових
систем спілкування сприяє ефективному розвитку комунікативних навичок
дітей-аутистів.
1.Скрипник Т.В. Феноменологія аутизму / Т. В.
Скрипник. – К. : Видавництво «Фенікс», 2010. – 388 с.
2.Фрост Лори. Система альтернативной
коммуникации с помощью карточек (PECS): руководство для педагогов / Лори Фрост
и Энди Бонди. – М.: Теревинф, 2011. – 416 с.