Найдьон
Я.П.,
студентка
юридичного факультету
Науковий
керівник: Сабадаш В.П., к.ю.н, доцент
Запорізький
національний університет
Тактичні прийоми перевірки показань на місці згідно нового
Кримінального процесуального кодексу України
Одним із важливих етапів судово-правової реформи України є
прийняття нового Кримінального процесуального кодексу
(далі — КПК), в якому автори пропонують суттєво нові підходи до формулювання
основних положень кримінального процесуального
судочинства. Законодавче визначення перевірки показань на
місці вимагає подальшого дослідження сутності та поняття перевірки показань на
місці, її криміналістичних особливостей та процесуально-правових підстав, а також
тактичних прийомів проведення цієї слідчої дії.
У криміналістичній літературі викладені тактичні прийоми
перевірки показань на безпосередньому місці події, що досліджується. Зокрема,
це питання висвітлили у своїх роботах такі вчені: О. М. Васильєв, В. В.
Негребецький, Л. Я. Соя-Сєрко, В. В. Степанов, В. М. Уваров, М. М. Хлинцов та
інші.
Після прийняття в квітні 2012 р. нового КПК України, в
кодексі вже немає такої слідчої дії, як «перевірка показань на місці». Йдеться
лише про слідчий експеримент (ст. 240 КПК). У частині перший зазначеної статті
вказано, що слідчий експеримент проводиться «з метою уточнення і перевірки
відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального
правопорушення», а у ч. 3 цієї статті йдеться про те, що «до участі у слідчому
експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок ».
Тобто формально «перевірка показань на місці» вписується у
зміст ст. 240, зокрема, якщо розглядати «перевірку відомостей» як перевірку
даних, які отримані в результаті допиту підозрюваного, обвинуваченого та ін.
щодо обставин кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду перевірка показань на місці
формально також не передбачена, але ст. 361 КПК передбачає, що у виключних
випадках суд проводить огляд за участю учасників судового провадження, а також,
якщо цього вимагають обставини - й свідків. Частина 3 зазначеної статті
передбачає можливість постановки запитань до учасників кримінального
провадження.
Таким чином, можна зробити висновок, що КПК України 2012 р.
надає можливість для проведення перевірки показань на місці із застосуванням
вимог ст.ст. 240 і 361 КПК [1, с.3].
Перевірка показань на місці — це слідча дія, що полягає у
зіставленні показань про пов’язані з певним місцем обставини злочину з
фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих
особою, яка дала показання, з метою з’ясування їх достовірності.
Перевірка показань на місці має на меті отримання нових
фактів, а також перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування.
Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом,
крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо
переконатися в достовірності таких показань.
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий
пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному,
обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про
цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх
дій чи дій інших осіб. Потім слідчий зіставляє відомості, одержані під час
перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніше
одержаними показаннями та іншими доказами у справі, — з іншого. Особа,
показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що
відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька
завдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у
показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у
показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які
підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події,
їхнє взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях
підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії
підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі
дії, пов’язані з вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпечення
цієї дії на місці її проведення. Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти
участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті;
роз’яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде
порядок її проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є
добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про
місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо,
проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі
у перевірці понятих, роз’яснює їм їхні права і обов’язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби,
транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки
показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані
зазначається: де, коли і з якою метою проводитиметься перевірка, порядок і
послідовність дій її учасників.
Проведення перевірки показань на місці характеризується
такими тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де
відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок)
до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама
показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на
місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них
виводиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і
втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати
цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і
гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати у своїх діях чи запитаннях
навідних вказівок чи слів.
Тактика перевірки показань на місці передбачає використання
різних тактичних прийомів: постановку уточнюючих, доповнюючих чи контрольних
запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються; зіставлення
показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події; надання
свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і
даними місця події тощо[2].
Якщо деталізувати таку тактичну особливість як перевірка
показань на місці кількох осіб, то варто відповідально підходити до участі
понятих. Підбір понятих може бути проведений як до виїзду на місце перевірки,
так і безпосередньо на місці. Все залежить від конкретних умов. Якщо є сумніви,
що на місці можна буде знайти понятих, то їх слід підшукати заздалегідь. У
будь-якому випадку при відборі слід враховувати вік, стан здоров'я, можливості
адекватного сприйняття інформації. Якщо перевірка показань на місці тривала,
проводиться в різних місцях, не пов'язаних між собою подієво, то можливе
використання кількох пар понятих. Це дозволить уникнути стомлення, а також
проблем із запам'ятовуванням великих обсягів інформації [3].
Якщо перевіряються показання кількох осіб щодо однієї і тієї
самої події, кожна з них обов’язково
виводиться на місце окремо. Групова перевірка показань двох або більше
осіб одноразово втрачає будь-яке доказове значення.
Якщо в справі провадиться перевірка показань кількох осіб на
одному й тому самому місці, вирішується питання, чи потрібно кожного разу
замінювати понятих. Досвід показує, що така заміна доцільна у випадках, коли
перевіряються показання багатьох осіб і є підстави побоюватися, що поняті можуть
переплутати обставини і результати проведених перевірок, якщо їх доведеться
допитувати в суді [4].
Такої ж думки притримується доктор юридичних наук., професор
Н.П. Яблоков: «якщо перевіряються показання декількох осіб, то рекомендується
при кожному черговому виїзді на місце підбирати інших понятих, щоб вони у разі
допиту в суді не переплутали ситуації і могли дати більш точні свідчення про
зміст і результати слідчого дії» [5].
Отже, перевірка показань на місці не регламентована як
окрема слідча дія КПК України 2012
року, але проведення перевірки показань на місці можливе із застосуванням вимог
ст.ст. 240 і 361 КПК України. Враховуючи тактичні особливості проведення
перевірки показань на місці кількох осіб, необхідно відповідально підходити до
залучення понятих. Доцільною вважається заміна понятих кожного разу, щоб не
виникала плутанина у їх свідченнях при допиті в суді.
Література:
1. Калюжна Л.Є.
Щодо можливості проведення перевірки показань на місці за новим КПК
України//Часопис Академії адвокатури України - № 16(3). – 2012. – с. 1-4.
2. Шепітько В.Ю.
Криміналістика: Підручник. — 4-е вид., перероб. і доп. — Х.: Право, 2010. — 464
с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=1001853
3. Короткий курс
лекцій з дисципліни «Криміналістика» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studme.com.ua/135904217467/pravo/podgotovka_provedeniyu_proverki_pokazaniy_meste.htm
4. Перевірка
показань на місці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.com.ua/1_126671_perevirka-pokazan-na-mistsi.html
5. Яблоков Н.П.
Криміналістика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bibliograph.com.ua/criminalistika-3/index.htm
6. Кримінальний
процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/stru#Stru