Фізична культура і спорт/2.Розвиток фізичної культури та спорту в сучасних умовах.

Бойко Ганна Леонідівна

Національний технічний університет України «КПІ»

Самоконтроль за станом здоров’я при фізичних навантаженнях

При регулярних заняттях фізичними вправами і спортом дуже важливо систематично стежити за своїм самопочуттям і загальним станом здоров'я. Найбільш зручна форма самоконтролю - це ведення спеціального щоденника. Показники самоконтролю умовно можна розділити на дві групи - суб'єктивні й об'єктивні.

До суб'єктивних показників можна віднести самопочуття, сон, апетит, розумову і фізичну працездатність, позитивні і негативні емоції. До об'єктивних показників самоконтролю відносяться: спостереження за частотою серцевих скорочень (пульсом), артеріальним тиском, подихом, життєвою ємністю легень, вагою, м'язовою силою, спортивними результатами.

Самопочуття після занять фізичними вправами повинне бути бадьорим, настрій гарним, той,хто займається не повинен відчувати головного болю, розбитості і перевтоми. При наявності сильного дискомфорту варто припинити заняття і звернутися за консультацією до фахівців.

Як правило, при систематичних заняттях фізвихованням сон гарний, зі швидким засипанням і бадьорим самопочуттям після сну. Застосовувані навантаження повинні відповідати фізичній підготовленості і віку. Апетит після помірних фізичних навантажень також повинний бути гарним. Їсти відразу після занять не рекомендується, краще - через 30-60 хвилин. Для угамування спраги варто випити склянку мінеральної води або чаю.

При погіршенні самопочуття, сну, апетиту необхідно знизити навантаження, а при повторних порушеннях - звернутися до лікаря.

Щоденник самоконтролю служить для обліку самостійних занять фізкультурою і спортом, а також реєстрації антропометричних змін, показників функціональних проб і контрольних іспитів фізичної підготовленості, контролю виконання тижневого рухового режиму. Регулярне ведення щоденника дає можливість визначити ефективність занять, засоби і методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку в окремому занятті. У щоденнику також варто відзначати випадки порушення режиму і те, як вони відбиваються на заняттях і загальній працездатності. Загальновизнано, що достовірним показником тренованості є пульс. Оцінку реакції пульсу на фізичне навантаження можна провести методом зіставлення даних частоти серцевих скорочень у спокої (до навантаження) і після навантаження, тобто визначити відсоток частішання пульсу. Частоту пульсу в спокої приймають за 100%, різницю в частоті до і після навантаження - за Х. Наприклад, пульс до початку навантаження дорівнював 12 ударам за 10 секунд, а після - 20 ударам. Після нехитрих обчислень з'ясовуємо, що пульс почастішав на 67%. Але не тільки пульсу варто приділяти увагу. Бажано, вимірювати також артеріальний тиск до і після навантаження. На початку навантажень максимальний тиск підвищується, потім стабілізується на визначеному рівні. Після припинення роботи (перші 10-15 хвилин) знижується нижче вихідного рівня, а потім приходить у початковий стан. Мінімальний же тиск при легкому чи помірному навантаженні не змінюється, а при напруженій важкій роботі небагато підвищується.

Відомо, що величини пульсу і мінімального артеріального тиску в нормі чисельно збігаються. Кердо запропонував вираховувати індекс по формулі

ІК=Д/П, де Д - мінімальний тиск, а П - пульс. У здорових людей цей індекс близький до одиниці. При порушенні нервової регуляції серцево-судинної системи він стає великим чи меншим одиниці. Також дуже важливо зробити оцінку функцій органів дихання. Треба пам'ятати, що при виконанні фізичних навантажень різко зростає споживання кисню працюючими м'язами і мозком, у зв'язку з чим зростає функція органів дихання. По частоті дихання можна судити про величину фізичного навантаження. У нормі частота дихання дорослої людини складає 16-18 разів у хвилину. Важливим показником функції дихання є життєва ємність легень - обсяг повітря, отриманий при максимальному видиху, зробленому після максимального вдиху. Його величина, вимірювана в літрах, залежить від полу, віку, розміру тіла і фізичної підготовленості. У середньому в чоловіків він складає 3,5-5 літрів, у жінок - 2,5-4 літри.

На нашу думку ЩС повинен використовуватися в вищих навчальних закладах як метод контролю рівня фізичного та функціонального стану організму студентів і викладачів. Використання ЩС дозволить підвищити ефективність навчального процесу на заняттях з фізичного виховання, сприятиме формуванню вмінь та навичок самоконтролю у студентів і викладачів.

Використання ЩС на заняттях з фізичного виховання дозволяє вирішувати такі задачі:

· виховання свідомого ставлення до власного здоров’я та потреби його покращення засобами фізичної культури;

· здійснення індивідуального моніторингу здоров’я;

· гармонізації режиму рухової активності та режиму навантаження;

· формування рекомендацій для вибору виду спорта.

Література:

1. Макаренко Н.В. Время сложной сенсомоторной реакции выбора у лиц с различной функциональной подвижностью нервных процессов // Журн. высш. нервн. деят. - 1989г. - 39, вып. 5. - С. 813-818.

2. Меерсон Ф.З. Адаптация, деадаптация и недостаточность сердца. -М.: Медицина, 1978. -с.339.

3. Мищенко В.С. и др. Оценка перспективности спортсменов на основе физиологических критериев. // Отбор, контроль и прогнозирование в спортивной подготовке. - К., 1990.-С.74-96.