Шевченко В.В.

Дніпропетровський національний університет

РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Особливістю сучасної економіки України є неефективна галузева структура господарського комплексу. В зв'язку з чим першочерговим завданням усіх ланок управління і суб'єктів господарювання виступає суттєва структурна перебудова промисловості та інших галузей країни. її здійснення вбачається реальним тільки за умови виконування послідовної державної інвестиційної політики, оскільки інвестиції є важливим засобом реалізації прогресивних структурних зрушень в господарському комплексі держави.

У зв'язку з переходом від галузевого методу планування і прогнозування переважно до регіонального, розробкою державного і регіонального бюджетів з урахуванням впливу ринкових відносин з'являються можливості підвищення ступеню ефективності використання інвестицій, оскільки більша їх частина розподіляється на регіональному рівні, біля джерел їх споживання.

Слід зазначити, що процес формування цілей і завдань регіональної інвестиційної політики потребує дослідження співвідношень капітальних вкладень і обсягів виробництва, вирішення проблем фінансування інвестиційних програм, а також подальшого вивчення динаміки основних показників соціально-економічного розвитку країни, її регіонів, структури виробництва валового внутрішнього продукту, темпів розвитку промислового і будівельного комплексів, структури і обсягів інвестицій. Тому, вважаємо, що проблема формування фінансового механізму стимулювання інвестиційних процесів в регіоні є досить актуальною, а її дослідження доцільне як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Проблема економічного зростання тісно пов'язана з наявністю ресурсів для розвитку економіки, удосконаленням її структури. Найважливішим джерелом економічного зростання є інвестиції. Тому протягом століть теорія інвестицій завжди викликала глибокий інтерес у дослідників цієї галузі науки, Особливе місце займають теорії інвестицій періоду зародження та становлення економіки капіталізму, кейнсіанська інвестиційна теорія, неокласичні інвестиційні теорії, інституціональні теорії інвестицій.

Одною з характерних особливостей сучасного стану розвитку економіки України виступає нова роль регіонів, яка базується на перерозподілі важливих повноважень, зокрема законодавчих, розширенні сфери прав і компетенцій в вирішенні питань соціально-економічного розвитку на регіональному рівні.

Поняття «регіон» у широкому змісті вживається для розмежування території країни по різних ознаках: адміністративно-територіальним, етнічним, географічним тощо. З економічної точки зору регіон трактується як самостійна система, складниками якої є підприємства й організації. І саме їхній взаємозв'язок впливає на формування господарського комплексу.

Аналіз економіки України за останні роки свідчить про те, що соціально-економічне положення регіонів погіршилося, а коло проблем розширилося. До проблем, що існували раніше (неефективне використання ресурсів, недосконалість галузевої структури багатьох регіонів, забруднення навколишнього середовища), додалися нові: погіршення господарських зв'язків між регіонами, спад виробництва, збільшення числа безробітних, погіршення рівня життя більшості населення.

Відповідно до проекту Концепції державної регіональної економічної політики, розробленого Кабінетом Міністрів України, територія України поділяється на вісім економічних регіонів. Це Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області), Донецький (Донецька і Луганська області), Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська. Чернівецька області), Подільський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області). Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області). Причорноморський (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь), Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ).

У результаті територіального розподілу праці Східний, Донецький і Придніпровський регіони є промисловими центрами України, західноукраїнські регіони характеризуються розвитком легкої і харчовий промисловості. Причорноморський район - це, насамперед, морський транспорт, легка, харчова промисловість і туризм. Виходячи з нерівномірного розподілу промислових підприємств по території України з кожним роком відбувається все більша диференціація промислових потенціалів регіонів, а як наслідок - і рівнів їхніх економік.

Серед різних криз, пережитих сучасною українською економікою, особливо виділяється інвестиційна. Насамперед вона виявляється в зниженні обсягу капіталовкладень, у наслідок чого багато підприємств не тільки не можуть конкурувати, але й просто існувати, що, безумовно, впливає на економічний розвиток регіонів. Тоді як достатній обсяг інвестиційних ресурсів може забезпечити позитивну динаміку соціально-економічного розвитку регіонів.

Але стабілізація економіки неможлива без ефективної інвестиційної політики, яка повинна посідати центральне місце в комплексі заходів, що здійснюються в грошово-кредитній, фінансовій, зовнішньоекономічній сферах. Інвестиційний процес є невід'ємною складовою процесу відтворення національного капіталу, а отже суспільного відтворення.

Основною метою регіональної інвестиційної політики є забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку. В відповідності до поставленої мети базовим завданням регіональної інвестиційної політики повинно бути узгодження інтересів учасників інвестиційної діяльності на всій території регіону. Тому до основних принципів управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні необхідно віднести:

1. Цільовий принцип, тобто необхідність і доцільність виділення регіонального замовлення в самостійний розділ інвестиційної програми.

2. Принцип структурних пріоритетів, який визначає послідовність стадій інвестиційного циклу, фінансування та виконання робіт.

3. Принцип формування структури капіталу. Сучасний етап управління інвестиційною діяльністю в регіоні багато в чому визначається структурою капіталу, який здебільшого є акціонерним.

4. Принцип безперервного інвестиційного циклу і паралельно - дослідна технологія його здійснення і управління, а також взаємопов'язаність і взаємообумовленість усіх стадій інвестиційної діяльності.