Картохіна Н. В.

Антикризова інвестиційна стратегія в сучасних умовах

викладач кафедри теоретичної та прикладної економіки

Національний технічний університет України «КПІ»

Враховуючи всю складність і невизначеність сучасної ситуації в державі підприємства повинні ухвалювати дуже обдумані рішення, щоб не потрапити в кризову ситуацію. У зв'язку з цим система антикризового управління включає не тільки заходи по виходу з кризової ситуації, що склалася, але і систему заходів, метою яких є попередження кризової ситуації. його чинників для наступного стабільного розвитку організації.

На нашу думку антикризове управління підприємством багато в чому залежить від того, в яких умовах працює підприємство, які у нього існують можливості і обмеження на момент виникнення кризової ситуації. Таким чином, під антикризовим управлінням розуміється система стратегічних заходів направлених на попередження кризової ситуації, а у разі настання такої, система заходів по виходу з неї з урахуванням всіх наявних можливостей з якнайменшими втратами і досягнення позитивного результату в майбутньому.

Абсолютно логічним є те, що залежно від того за яких умов наступила кризова ситуація або при розвинених ринкових або при трансформаційних підприємство буде її по-різному сприймати і вживати заходи по виходу з неї.

З погляду законодавства українські підприємства при настанні кризової ситуації спираються на Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” [1], в якому відображені основні положення по виходу з становища, що створилося. На жаль, розроблене законодавство не задовольняє умовам господарювання, що склалися, а можливості настільки обмежені, що сучасним підприємствам практично нізвідки чекати допомоги.

У трансформаційній економіці при обмеженій фінансовій нагоді, але з величезним економічним потенціалом необхідно обирати той шлях, який найбільш оптимально буде відповідати стратегії економічного розвитку, проте, враховуючи сучасну ситуацію можна сказати наступне, що в першу чергу необхідне обирати той шлях, який допоможе Україні вийти з кризової ситуації і більш того зберегти економічний потенціал. Проте, вибраний шлях по перебудові нашої економіки в ринкову, швидше гальмує цей процес, ніж йому сприяє. Тому центральним питанням стає вивчення можливостей по виходу з економічної ситуації, що склалася.

Особливу роль в антикризовому управлінні в умовах перехідної економіки виконує інноваційно–інвестиційна модель економічного розвитку, який визначає економічний потенціал держави і його майбутню роль на світовому ринку. Інноваційно – інвестиційна модель базується на поєднанні інноваційної та інвестиційної політик. Оскільки перехід тільки на інноваційний тип економічного розвитку неможливий без пошуку шляхів використовування інвестиційних ресурсів [3].

Необхідно відзначити той факт, що з інноваційно–інвестиційними проблемами стикаються не тільки держави з перехідною економікою, але і економічно розвинені. Вважати ці проблеми однаковими не можна, - ми повертаємося до того, з чого почали обговорення особливостей антикризового управління, - підприємства в економічно розвинених державах мають досконалу законодавчу базу, розвинений фінансовий ринок, відповідний рівень доходів, сприяючий фінансуванню розширеного відтворення, а також мотивацію до інвестування грошових коштів в інноваційні розробки. У нашій ситуації ми стикаємося абсолютно з протилежним явищем. Крім того, інвестиційні ресурси виснажені і не виконують покладену на них функцію ефективного відтворення.

Ситуація складається таким чином, що на фоні загальної економічної нестабільності спостерігається інвестиційна і інноваційна стагнація. Цьому свідчать події останніх років. В умовах економічної кризи попи на інвестиції та інновації знижується значно швидше, ніж виробництво ВВП.

Враховуючи всю складність ситуації, «то до об'єктів інновації в антикризовому управлінні можуть бути не тільки нова продукція і нові технології, на що звичайно звертається основна увага, але і нові ринки, нові методи управління, нові організаційні структури і т.д.» [2]. Тобто, підприємства повинні використовувати будь-яку можливість, для того, щоб вийти з кризового становища і в майбутньому, використовуючи дані нововведення не потрапляти в нього. Без використовування інновацій можна досягти певних результатів, але досягнуті вони будуть дуже короткострокові і не матиме глобального значення. У свою чергу використовування інновацій дасть необхідний стратегічний ефект в досягненні поставлених цілей по подоланню кризової ситуації.

Згідно науковим дослідженням, світовий досвід підтверджує, що інноваційно–інвестиційний потенціал не зможе ефективно функціонувати, ґрунтуючись тільки на саморегулюванні [4]. Зрозуміло, що підприємства стратегічного і соціального призначення навіть за нестабільних економічних умов можуть чекати підтримку з боку держави, ті ж підприємства, які не можуть розраховувати на фінансову допомогу повинні одержувати сприяння з його сторони в нелегкій конкурентній боротьбі за фінансові ресурси. Тому державна інноваційна - інвестиійна політика в сучасних умовах повинна бути спрямована на виведення економіки України з кризи, з урахуванням всіх інтересів та потреб усіх господарюючих суб'єктів.

Література

1. Закон України „про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” /Голос України. – 1999. – 30 липня.

2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник.-Київ:ЦУЛ, 2003. – 504с.

3. Гуменюк Д.О. Участь держави у формуванні інноваціонно – інвестиційного потенціалу. /Фінанси України. – 2005. - №10.

4. Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку. \ Фінанси України. – 2004. - №10.

Картохина Н.В.