Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Тарасюк І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ (м. Вінниця)

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Розвиток ринкових відносин неможливий без подальшого розвитку творчої, інтелектуальної праці, використання новітніх технологій. Тому останнім часом в майні суб'єктів господарювання будь-якої організаційної форми і форми власності неухильно підвищується значення нематеріальних активів, а в суспільстві все частіше чути вислови "інтелектуальна власність", "інтелектуальний капітал", "комерціалізація інтелектуальної власності" тощо. Отже, нагальними стають і потреби у визначенні вартості та аналізу ефективності використання нематеріальних активів.

Окремими питаннями аналізу використання нематеріальних активів в Україні займається невелика група вчених: Г.Почепцов, Т.Мізерна, А.Рось, О.Обутна та В.Сизоненко. Аналізу різних аспектів інтелектуальної власності присвячені роботи Л. Войцехівської, І.Гарлиці, В.Євдокименко, О.Чубукової, А.Яновського[1]. Але проблеми аналізу ефективності використання нематеріальних активів є недостатньо дослідженими, дана тема є актуальною для дослідження.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи є об'єктом спостереження, обліку і управління. Інвестиції в нематеріальні активи можуть окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, що отримує підприємство в результаті їх використання, і за рахунок амортизаційних відрахувань. Останнім часом можна відмітити ріст економічного інтересу до підвищення прибутковості підприємств за рахунок використання прав на результати інтелектуальної власності. Ці процеси в Україні загострилися у зв'язку з боротьбою за захист прав інтелектуальної власності.

Останнім часом часто обговорюються питання інтелектуальної власності.

По-перше, її використання має значно більший економічний ефект ніж використання матеріальних активів.

По-друге, вона сама по собі має високу вартість і може слугувати об'єктом купівлі продажу[2].

У більшості випадків нематеріальні активи - вкладення в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії, патентів на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів, використання програмного забезпечення. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.

Ефективне управління нематеріальними активами вимагає вирішення таких задач:

· вивчення структури нематеріальних активів в складі необоротних активів;

· вивчення структури нематеріальних активів по різним класифікаційним ознакам;

· вивчення стану нематеріальних активів;

· вивчення ефективності використання нематеріальних активів;

· вивчення резервів росту ефективності використання нематеріальних активів.

Нематеріальні активи можна певним чином класифікувати за ознаками наведено у табл. 1.

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:

· аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;

· аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності;

· аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;

· аналіз ліквідності нематеріальних активів і рівня ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.

Таблиця 1

Класифікація об'єктів нематеріальних активів, котра може використовуватись для вивчення стану нематеріальних активів по різним напрямам.

Ступінь участі в господарській діяльності	Функціонуючі
	Не функціонуючі
Ступінь визначення строку корисної дії	Зі встановленим строком
	Без встановленого строку
Ступінь впливу на фінансові результати	Що впливають безпосередньо
	Що впливають опосередковано
Ступінь актуальності	Актуальні на даний час
	Морально застарівші
Ступінь ліквідності	Неліквідні
	Обмежено ліквідні
	Ліквідні
Ступінь правої захищеності	Не захищені охоронними документами
	Захищені охоронними документами

Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, які характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об'єкта, який вивчають. Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.
На основі даних приміток до річної фінансової звітності (форма №5) можна провести аналіз динаміки змін в обсязі нематеріальних активів усього і за видами за звітний період порівняно з даними базового періоду.

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів пов'язаний з великими труднощами і потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, програмного забезпечення, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії і ноу-хау. Однак обсяг продаж залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже важко.

Ефективність придбання ліцензії і ноу-хау залежить також від розмірів одноразових виплат за них; від термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничий та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних з виготовленням і збутом ліцензованої продукції. Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії і ноу-хау за період Т можна розрахувати за формулою:

де: Т — період використання ліцензії;

Rt - вартісна оцінка результату використання ліцензованої технології у році t;

St - витрати, пов'язані з використанням ліцензованої технології у році t;

р - ставка дисконтування (зведення різночасових витрат до порівнянного за часом).

Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються з двох частин:
а) патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань з прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції;
б) поточних витрат на виробництво і збут ліцензованої продукції.
Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності і стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

Зростання частки нематеріальних активів в активах (необоротних активах) підприємства сприяє збільшенню норми прибутку у виручці від реалізації товарів[1].

Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації. Кількісний вплив цих чинників можна визначити за допомогою прийому ланцюгових підстановок або будь-якого іншого відомого прийому факторного аналізу.

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах глобалізації економіки зростає роль інформатизації і наукових розробок, як джерела отримання додаткового прибутку і виграшу в конкурентній боротьбі. В умовах ринкової конкурентної економіки підприємствам важливо визначити ефективність і доцільність вкладення капіталу в нематеріальні активи, необхідно ефективніше використовувати ресурси, що не входять до складу активів, та які зазвичай мають інформаційну природу. Це такі інформаційно насичені ресурси, як людський капітал, ноу-хау, становище на ринку, досвід, організаційна структура управління, комунікації та зв’язок.

Використані джерела:

1. Ільницький Д. Порівняльний аналіз залежності успішності діяльності провідних компаній світу та України від нематеріальних активів// Актуальні проблеми економіки.- 2003.- №5.- С.56-61

2. Поляков В. Нематериальные активы: применение в бизнесе// Корпоративные системы.- 2005.- №5.- С.10-12