Історія/1. Історія України.

Магуза Г.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра української історії та етнополітики

Ставлення О.Довженка до сталінських соціально-економічних експериментів: колективізації та індустріалізації.

О.Довженко створив низку кінострічок, що утверджували героїку соціалістичної революції («Арсенал», «Щорс») та партійні ідеї («Земля», «Аероград», «Іван»). Після встановлення радянської влади в країні політичні вожді використовували талант і енергію письменників лише в цілях утвердження легітимності своєї влади та комуністичного будівництва. Діяльність в культурі не мала виходити за межі так званого методу «соціалістичного реалізму». Сутність його полягала в тому, що радянські митці у «зображенні дійсності в її революційному розвитку», мусили показувати її такою, якою вона повинна бути з комуністичної точки зору. Творча людина починала творити відповідно до ідеологічних настанов тоталітарної системи, або ж остання знищувала його, як митця, а то й фізично. Частина творчої еліти ставала на шлях конформізму[1].

У 1929 р. О.Довженко взявся за зображення колективізації, коли про неї ще точилися розмови. Митець, що перш за все переймався щастям українського народу, і в пориві до соціалістичного ідеалу був на боці технологічного розвитку та прогресивних перетворень на селі, у фільмі прагнув показати психологічний перелом селянства у зв’язку із переходом до колективного обробітку землі та появою трактора[3]. О.Довженко інтерпретував ситуацію у відповідності до своїх цілей, життєвих пріоритетів – на перший план виніс людяність, почуття, взаємодію людини і природи, закони народження і смерті. Знімання стрічки співпало із розгортанням кампанії колективізації, частину українських сіл вже охопила хвиля збройних повстань. Однак Олександр Петрович як трагедію показав вбивство сином куркуля тракториста, і нічого про масові повстання, на придушення яких були кинуті підрозділи спецслужб, і репресії. Стрічка вийшла на екрани запізно, її мета створити у глядачів враження, ніби всі питання розвитку народного господарства будуть вирішені колективізацію, а негаразди – від «недобрих ворогів», які шкодять будівництву соціалізму в країні, не виправдала себе. Скоро О.Довженко зрозумів хибність партійної ідеї: колективізація, яку він звеличив у фільмі «Земля», загрожувала знищенню українського народу. Він не переконував свого батька, що до революції і після неї був кулаком, вступити у колгосп, і 1930 р. захистив його від розкуркулення[4], однак нічого не міг вдіяти у 1931 р.[5]. Митець був настільки вражений розходженням лозунгів із ділом, що почав критично ставитися до них. Колективізацію та державну монополію на зовнішню торгівлю (з чим митець зіткнувся, перебуваючи у відрядженні в Європі у 1930 р.) назвав «кріпосним соціалізмом»[4]. Режисер бачив у системі хиби, що привели до застою на шляху соціалістичного будівництва: становище на селі призвело навіть до пригніченого морального стану армії, яка програє будь-якій іншій армії, оскільки слабко оснащена і слабка духом[2].

Згідно постанови з’їзду радянських письменників 1930 р. О.Довженко створив сценарій про сучасність, символ великих перемін на Україні – Дніпробуд. Офіційно завданням митця було показати нову радянську людину – «перевиховання «селюка», боротьбу за перший істинний робітничий крок, ліквідацію селянських дрібно-анархічних звичок»[6] тощо. Тиск на митця змусив його показувати дійсність у викривленому дзеркалі. Так, у стрічці розповідалося про сільського неграмотного хлопця, який приїхав на Хортицю будувати греблю, його перевиховує пролетаріат, і в кінці фільму він вже у перших комсомольських рядах. З одного боку, О.Довженко показав позитивну роль робітничого класу під керівництвом партії у процесі ліквідації «селюцьких» ознак в індустріальному суспільстві, що потрібно було партії, а з іншого боку – суспільний процес, що мав місце при розгорненні індустріалізації і занепаді сільського господарства, – психологічний та культурний перелом у людини з сільським мисленням, корінням на в сторону технічного прогресу, партії, соціалізму. Особисте ставлення О.Довженка до індустріалізації не було виключно позитивним. Він був прихильником розбудови країни, однак бачив деякі негативні моменти, породжені методами форсованої індустріалізації. Так, при монтажі гігантів Дніпробуд, Нижньогородський та Сталінградський заводів під керівництвом науковців і техніків, були великі промахи, як помітив режисер, через відсутність технічної поведінки. У зв’язку з індустріалізацією О.Довженко бачив драму в суспільстві: коли молоді люди покидають село, по перше, постає проблема відсутності молоді на селі, що приведе до нестачі робочої сили і занепаду сільського господарства. По-друге, люди покидають село з двох причин: або в напрямку Соловків, Сибіру, Біломорканалу (як кулаки, шкідники). Або ж, що більш типово, ідуть на дніпробуди – і це друга драма: їхня історія як особистостей вирішена ходом розвитку соціалістичного поступу. Звідси, О.Довженко підкреслив роль партії, що буквально «веде» героя фільму.

Хоча у фільмі «Іван» О.Довженко наділив героїв Дніпробуду найкращими людськими якостями, насправді він так не вважав. Так звана нова радянська людина, на думку митця, не мала нічого з того, що пропагувалося. Вона як худоба – на головному місці у неї їжа, сон та жінка, а доля країни її не цікавила, вона лише робила вигляд, що вірить в соціалізм, та мала психологію міщан. О.Довженко усвідомив, що кінематографісти роблять фільми про нову людину – «пришивають» їй ті ідеї та характер, які здаються кращими[2]. З цього випливає, що митець свідомо створював сюжет про показове перетворення «селюка» в передового комсомольця, виконуючи замовлення уряду після політичних дебатів навколо попереднього фільму «Земля».

Отже, певною мірою митець зробив свій внесок у пропаганду соціалістичних ідеалів. Кінорежисер пішов на компроміс із владою, та його стрічки не були агітаційно-пропагандистськими. Виконуючи планові замовлення, О.Довженко у фільмах поєднував партійні ідеї та власні прагнення донести до глядача красу людських вчинків, внутрішній світ людини, її взаємодію із природою.

Таким чином, картини «Земля» та «Іван» відображали оптимістичні ідеї комунізму – колективізацію та індустріалізацію. Вони також відтворювали соціалістичні ідеали народу, що вже протягом років насаджувалися радянською владою. Однак під впливом самого життя, спостерігання суспільно-політичних протиріч, приблизно з 1930 року у поглядах О.Довженка відбулися принципові зрушення, з’являлися критичні зауваження, які він висловлював обережно, часом в колі близьких друзів. Треба було немало болісних роздумів, доки письменник почав усвідомлювати, що лозунги партії розходяться з ділом.

Список джерел та літератури.

1. Автушенко І.Б. Тоталітаризація культурної сфери суспільного життя в УРСР (20-30-ті рр. XX ст.): Дис... канд. іст. Наук. – К., 2001. – 200 с. – С.128.

2. Витяг з оперативного повідомлення про висловлювання О.Довженка // Архіви України. – К., 2005. – №1-3. – С.40-41.

3. Довженко А. О «Земле» // Красноармейское кино. – 1930. – № 1. – С.9.

4. Из докладной записки за июнь 1946 года // Попик В. Під софітами спецслужб. – К., 2002. – С.154-157.

5. Попик В. Під софітами спецслужб. – К., 2002. – 406 с. – С.158.

6. ЦДАМЛМ України. – Ф.690. – Оп.4. – Спр. 78. – Арк.5-6; Довженко О. «Про «Івана» // Кіно. – Х., 1932. – №19-20.