Пункт пропуску через державний кордон України – головний елемент митної інфраструктури

Співак І. В.

НТУУ „КПІ”

Головний елемент митної інфраструктури - пункт пропуску через державний кордон, визначається ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» як спеціально виділена територія на залізничній чи автомобільній станції, у морському чи річковому порту, аеропорту (аеродромі) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю й транзит через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.¹

Пункти пропуску через державний кордон (далі – пункти пропуску) відкриваються за рішенням Кабінету Міністрів України (далі – Кабміну України). Обов’язковою умовою для прийняття такого рішення є наявність договору України з відповідною суміжною державою, за винятком пунктів пропуску для морського (річкового) та авіаційного сполучення, оскільки зазначені пункти пропуску не знаходяться на лінії державного кордону і відкриті для заходу морських та повітряних суден, незалежно від приналежності.

Статус пунктів пропуску визначає Положення про пункти пропуску через державний кордон, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000 р. № 1203 (зі змінами і доповненнями).

Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.1996 р. № 484 (зі змінами і доповненнями, внесеними Постановою Кабміну України № 577 від 29.04.2004 р.) «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України» визначає пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення підакцизних товарів (наприклад, нафти, нафтопродуктів):

- для автомобільного сполучення (Ягодин – 1, Шегині, Рені та ін);

- для залізничного сполучення (Ягодин, Рені, Сарни та ін.);

- для морського і річкового сполучення (Одеський морський торговельний порт, Ренійський морський торговельний порт та ін.);

- для трубопровідного сполучення (Новоград – Волинський, Смига та ін.).²

Відповідно до ч.2 ст. 95 Митного кодексу України (далі - МКУ), з метою посилення державного контролю за переміщенням окремих видів товарів (наприклад, енергоносіїв) через митний кордон Кабміну України може визначати пункти пропуску через державний кордон, через які може здійснюватись переміщення зазначених товарів.

Відповідно до ст. 6 МКУ митний кордон України збігається з державним кордоном України (за винятком меж території спеціальних митних зон).

Спеціальні митні зони (частина території України, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони) створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону по кожній спеціальній митній зоні (наприклад, СЕЗ „Яворів”, „Порто-франко”) з визначенням її статусу, території, особливостей застосування законодавства України на її території. В літературі часто зустрічаються й інші (крім СЕЗ) найменування відокремлених частин території держави („вільна митна зона”, „митна зона”, „зовнішньоторговельна зона”).

В різних джерелах вільна зона з митної точки зору вважається „місцем поза митницею”, „іноземна по відношенню до митних та інших зборів і податків територія” ³.

Відповідно до ст. 5 МКУ території спеціальних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами території України (крім випадків, визначених законами України). Оскільки, єдину митну території України складає територія України, що зайнята суходолом, територіальним морем, внутрішніми водами та повітряним простором, а також штучними островами і спорудами у виключній морській економічній зоні ⁴ (тобто без будь-яких виключень), то доцільніше було б розглядати території спеціальних (вільних) митних зон як частину митної території України, а товарам, що знаходяться в цих зонах, надати статус таких, що знаходяться поза межами митної території України.

Оскільки митний кордон України збігається з державним кордоном України (за винятком спеціальних митних зон), то пункти пропуску на митному кордоні України, через які, відповідно до міжнародних договорів України, здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів, співпадають у пунктах пропуску через державний кордон України.

З огляду на це, було б доцільним:

- у ст. 48 МКУ слова „у пунктах пропуску на митному кордоні” замінити словами „у пунктах пропуску через державний кордон”;

- у ч. 1 ст. 44 МКУ слова „у пунктах пропуску через митний кордон” замінити словами „у пунктах пропуску через державний кордон”.

Функціонування пункту пропуску, загальний порядок та послідовність проведення всіх видів контролю визначається технологічною схемою, тобто встановленою обов’язковою для виконання послідовністю операцій митного контролю та митного оформлення, а також дій посадових осіб підрозділів митного органу під час здійснення цих операцій. Для кожного конкретного пункту пропуску розробляються детальні технологічні схеми (з урахуванням особливостей переміщуваних товарів, способів їх переміщення тощо), які затверджуються керівником митного органу за погодженням з органом охорони державного кордону України, Мінтрансом та іншими службами, задіяними в процесі митного контролю, (наприклад, Єдина технологічна схема митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, сектором митного оформлення у м. Ізмаїл відділу митного оформлення у м. Рені Енергетичної регіональної митниці (далі – ЕРМ), затвердженої наказом № 353 від 15.06.2006 р. ЕРМ).

Детальні схеми митного контролю реалізуються через відповідні митні режими.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про державний кордон України” органи охорони державного кордону за погодженням з Держаною митною службою України, Мінтрансом України у пунктах пропуску через державний кордон України встановлюється відповідний режим – порядок перебування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов’язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна ⁵.

Для підтримання прикордонного режиму необхідно здійснювати різні заходи, зокрема, спрямовані на розширення мережі вантажних митних комплексів (автопортів).

У пунктах пропуску створюється режимна зона (зона прикордонного контролю) – певна територія (місце) в пункті пропуску через державний кордон України, на якій підрозділ органу охорони державного кордону здійснює прикордонний контроль осіб, транспортних засобів, вантажів. В цій зоні орган охорони державного кордону встановлює додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в цю зону (перебування в ній) осіб, в тому числі й тих, які беруть участь у здійсненні контролю та обслуговуванні осіб і транспортних засобів закордонного прямування, порядок прибуття (відправлення) в пункт пропуску транспортних засобів, товарів, а також визначає інші обмеження з метою запобігання незаконному перетину державного кордону.

Контроль за дотриманням режиму пункту пропуску покладається на підрозділи органу охорони державного кордону.

З метою здійснення митними органами митних процедур щодо товарів (наприклад, нафти, нафтопродуктів) та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, а також проведення заходів, пов’язаних з виявленням, запобіганням і припиненням контрабанди та порушення митних правил, митними органами створюються зони митного контролю.

Така правова категорія, як зона митного контролю, передбачена законодавством з питань митної справи з метою здійснення митного контролю в межах спеціально виділеної для цього території з особливим режимом знаходження в ній товарів, транспортних засобів, осіб, що переміщують через митний кордон товари і транспортні засоби, а також порядку здійснення в ній господарської діяльності (наприклад, митно-брокерської діяльності, укладання договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тощо).

Пунктом 8 ст. 1 МКУ зона митного контрою визначається як місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон

України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

Відповідно до ст. 48 МКУ та п. 3 Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою Кабміну України від 25.12.2002р. (зі змінами і доповненнями) № 1947, зони митного контролю створюються митними органами: у межах пунктів пропуску через державний кордон; у межах прикордонної смуги на державному кордоні; у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях; на територіях підприємств; на територіях спеціальних митних зон та в інших, визначених ними місцях ⁶ (такими можуть бути місця, на які поширюється дія окремих

митних режимів, наприклад, митний склад).

Положення Митного кодексу РФ та Митного кодексу Придністровської Молдавської Республіки (далі – МК РФ і МК ПМР) щодо створення зон митного контролю дещо відрізняються від зазначеного вище.

Так, відповідно до ст. 231 МК ПМР, зони митного контролю створюються вздовж митного кордону ПМР; в місцях митного оформлення; в місцях знаходження митних органів ПМР та в інших місцях, визначених Державним митним комітетом ПМР ⁷.

Згідно з п. 1 ст. 362 МК РФ зони митного контролю створюються: вздовж митного кордону РФ; в місцях здійснення митного оформлення; в місцях перевантаження товарів, їх огляду та переогляду; в місцях тимчасового зберігання; в місцях стоянки транспортних засобів, що перевозять товари які знаходяться під митним контролем; в інших місцях, визначених МК РФ ⁸ (наприклад, у місцях знаходження арештованих товарів – п. 2 ст. 377 МК РФ).

Слід зазначити, що у зв’язку з невизначеністю деяких ділянок державного кордону з Російською Федерацією, Молдовою та Білоруссю було б доцільним створити зони митного контролю вздовж державного кордону України в межах контрольованих прикордонних районів. Доцільність створення зони митного контролю в межах контрольованих прикордонних районів визнано п. 6 Програми протидії контрабанді та реалізації на внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів на 2000-2001 рр., затвердженої постановою КМУ № 1608 від 26.10.2000 р ⁹.

Отже, зону митного контролю можна було б визначити як територію вздовж державного кордону України, в межах якої митні органи здійснюють митний контроль, встановлюють митні маршрути переміщення товарів і транспортних засобів (за узгодженням з місцевими органами виконавчої

влади, Держкомкордону, МВС України та Мінтрансу) і яка визначається адміністративно-територіальним устроєм міст та районів.

Встановлення вздовж держаного кордону України зони митного контролю дало б можливість спільно з органами охорони державного кордону оперативно здійснювати заходи щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, які посягають на встановлений режим зони митного контролю, а також створило б правові засади здійснювати функції контролю за переміщенням товарів та інших предметів у глибині цієї зони.

Обов’язковим є створення зони митного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України та в місцях перетину товарами і транспортними засобами митного кордону України (у випадку, коли він не співпадає з державним кордоном України).

Залежно від режиму функціонування розрізняють постійні і тимчасові зони митного контролю.

Постійні зони митного контролю функціонують в межах пунктів пропуску через державний кордон України та в місцях розташування підрозділів митних органів. Території та приміщення складів тимчасового зберігання, митних складів спеціальних митних зон таж є постійними зонами митного контролю.

Тимчасові зони митного контролю створюються на час проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному контролю, у випадку переміщення чи знаходження товарів поза межами встановлених місць митного оформлення (наприклад, у пунктах перевантаження товарів з переоформленням товаросупровідних документів), а також при здійсненні митним органами передбачених законодавством України дій, спрямованих на боротьбу з порушенням митних правил.

Межі тимчасової зони митного контролю позначаються спеціальною стрічкою, спеціальними щитами тощо. Межі постійної зони митного контролю позначаються червоними знаками прямокутної форми із написом українською та англійською мовами „зона митного контролю” („Customs control zone”). Допускається використання для напису й інших мов (крім вже зазначених), якщо це доцільно при створенні конкретної зони митного контролю.

Режим функціонування зони митного контролю визначається постановою КМУ від 25.12.2002 р. № 1947 „Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування та Порядку надання дозволу на розміщення у зоні митного контролю споруд та об’єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України”.

Відповідно до ст. 51 МКУ режим зони митного контролю – це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель і споруд, а також проведення господарської діяльності в зоні митного контролю. Отже, режим зони митного контролю – це порядок доступу в зону митного контролю й перебування в ній посадових осіб митних органів, що безпосередньо забезпечують процес митного контролю, посадових осіб інших контролюючих служб, громадян, які проходять митний контроль або вповноважені пред’явити для такого контролю товари та інші предмети, а також переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

Контроль за дотриманням режиму зони митного контролю покладається на посадових осіб підрозділів митних органів, які безпосередньо здійснюють процедуру митного контролю та митного оформлення, та посадових осіб митної варти, які забезпечують охорону зони митного контролю.

На митні органи покладається забезпечення безпеки громадян, а також збереження товарів, переміщуваних через митний кордон України, дотримання режиму законності та правопорядку в зоні митного контролю.

З огляду на це в режимній зоні відповідної зони митного контролю митні органи можуть затверджувати додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в зазначену зону осіб, які беруть участь у здійсненні контролю, навантажувально-розвантажувальних робіт, а у зоні митного контролю в пункті пропуску на митному кордоні – в обслуговуванні осіб і транспортних засобів закордонного прямування (з урахуванням завдань і повноважень цих осіб).

Режим зони митного контролю встановлюються з метою недопущення осіб, які не задіяні у здійсненні митного контролю, та створення умов для ефективної роботи митних органів.

З огляду на відмінності у функціональному призначенні пункту пропуску через митний кордон та зони митного контролю слід розмежовувати режим пункту пропуску та режим зони митного контролю. Навіть порушення правил режиму в пунктах пропуску регулюються ст. 202 КпАП України „Порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України”, а порушення режиму зони митного контролю передбачено ст. 329 МКУ „Порушення режиму зони митного контролю”.

З урахуванням неспівпадіння території пункту пропуску на митному кордоні із зоною митного контролю було б доцільним обмежити повноваження органу по охороні державного кордону стосовно забезпечення режиму законності на цих територіях.

Література:

_____________________

¹ Закон України «Про державний кордон України». Митна справа: Митний кодекс України. Нормативно правові акти. – Київ: Юрінком – Інтер, 2002. – с.150.

² Постанова Кабінету Міністрів від 06.05.1996 р. № 484 «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України». – Українська митниця – 2: Довідник. – Київ: Лібра, 1997. – с. 531.

³ Словарь таможенных терминов // Габричидзе Б.Н., Зобов В.Е. Таможенная служба в Российской Федерации. – М., 1993; Ковалев А.А. Африка и Мировой океан. Международно-правовой аспект. – М., 1997.

⁴ Митна справа: Митний кодекс України. Нормативно правові акти. – Київ: Юрінком – Інтер, 2002.

⁵ Закон України „Про державний кордон України” Митна справа в України: Митний кодекс України. Нормативно-правові акти. – Київ: Юрінком – Інтер, 2002. – с. 153.

⁶ Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування. Митне законодавство України. – Київ, 2007. – 201 с.

⁷ Таможенный кодекс Приднестровской Молдавской Республики. – Тирасполь, 2006. – 477 с.

⁸ Таможенный кодекс Российской Федерации (под. ред. Л.А. Лозбенко /. – М.: НОРМА, 2004. – 656 с.

⁹ Офіційний вісник України. – 2000. - № 44. – с. 60.