Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Кавальовська І.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Вибір методу дослідження витрат часу на виробничому підприємстві

Вивчення витрат робочого часу має велике значення, оскільки виходячи з інформації, що отримується в його результаті розв'язуються більшість завдань, пов'язаних з організацією праці і його нормуванням. Вивченням даної теми займались такі науковці як: Назаров А., Нікітін А.В. Разумов І.М., Смирнов С.В., Глаголєва Л.А. та інші. Дослідження проводяться з метою визначення структури операцій, витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів праці, виявлення причин невиконання норм, нераціональних витрат і втрат робочого часу, отримання даних про чинники, що впливають на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також для вирішення інших завдань. Це все доводить актуальність вивчення даної теми.

Дослідження трудового процесу припускає аналіз всіх його характеристик, які впливають на витрати праці і ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри устаткування, його відповідність ергономічним вимогам, умови праці, використовувана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно-кваліфікаційні, психофізіологічні, соціальні характеристики працівників і інші чинники. Методи отримання і обробки інформації вибираються, виходячи з цілей дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, пов'язаних з отриманням необхідної інформації і її подальшим використанням. [1]

Оскільки витрати робочого часу різноманітні, їх класифікують в цілях вивчення і аналізу. Класифікація є основою для вивчення фактичних витрат робочого часу, зіставлення і аналізу результатів спостереження в цілях виявлення резервів зростання продуктивності праці, визначення необхідних витрат часу по елементах трудового процесу і встановлення норм.

Залежно від призначення робочий час ділиться на час роботи і час перерв.

Час виконання виробничого завдання включає підготовчо-завершальне, оперативне і час обслуговування робочого місця. Час перерв ділиться на: перерва на відпочинок і особисті потреби, перерви організаційно-технічного характеру, перерви із-за порушення трудової дисципліни.

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися за рядом ознак: метою дослідження, кількістю спостережуваних об'єктів, способом проведення спостереження, формою фіксації його даних і т.п.

Робочий час вивчається методом безпосередніх вимірів і методом моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів дозволяє якнайповніше вивчити процеси праці, одержати достовірні дані про їх тривалість в абсолютному виразі, відомості про послідовність виконання окремих елементів роботи, а також фактичні витрати робочого часу за весь період спостереження.

Безпосереднє вимірювання робочого часу проводиться шляхом суцільних (безперервних), вибіркових і циклових вимірів.

Суцільні виміри мають найбільше розповсюдження у всіх типах виробництва, оскільки дають докладні відомості про фактичні витрати робочого часу, його втрати, їх величину і причини виникнення.

Для вивчення окремих елементів операції застосовуються вибіркові виміри. Зокрема їх використовують для визначення часу на допоміжні дії і прийоми в умовах багатоверстатної роботи і ін.

Різновидом вибіркових спостережень є циклові виміри, які використовуються для вивчення і вимірювання дій невеликої тривалості, коли час на виконання дії не можна визначити безпосередньо.

Проте головними недоліками методу безпосередніх вимірів є велика тривалість і трудомісткість проведення спостережень і обробки одержаних даних, а також те, що один спостерігач може одночасно вивчати витрати часу тільки невеликої групи працівників.

Суть методу моментних спостережень полягає в реєстрації і обліку кількості однойменних витрат у випадково вибрані моменти. Важливими достоїнствами даного методу є простота проведення спостереження, невелика трудомісткість, отримання необхідних відомостей в короткі терміни. Один спостерігач може вивчити витрати часу великого числа робочих. Моментне спостереження можуть проводити не тільки спеціальні спостерігачі, але і всі інженерно-технічні працівники.

Недоліками методу моментних спостережень є отримання тільки середніх величин витрат робочого часу, неповних даних про причини втрат робочого часу, а також недостатнє розкриття структури витрат робочого часу.

Унаслідок того, що обидва методи страждають суб'єктивністю, перед дослідниками стоїть завдання уміло поєднувати їх для зменшення трудомісткості і підвищення достовірності вивчення затрат робочого часу. [2]

Залежно від призначення, цілі проведення і змісту витрат спостереження, що вивчаються, підрозділяються на: фотографію робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

Хронометраж - це вивчення і вимірювання окремих елементів операції, що циклічно повторюються. Його проводять, як правило, на роботах, які характеризуються частою повторюваністю і постійністю ступеня впливу чинників на час їх виконання. Основним завданням хронометражу є виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного елементу досліджуваної операції з метою проектування її раціональної структури в цілому і нормальної тривалості окремих її елементів. За допомогою хронометражу визначають тільки дії, що входять до складу оперативної роботи, оскільки зі всіх видів продуктивної роботи циклічно повторюється тільки вона.[1]

Фотографія робочого часу - це вид спостережень, за допомогою якого вивчають і аналізують витрати часу одним робочим або групою, пов'язані з виконанням того або іншого процесу впродовж всього робочого дня (зміни) або його частини, незалежно від того, на що витрачено цей час. ФРЧ не розкриває технологію і методи здійснення процесу, а лише фіксує його протікання. Мета ФРЧ у виявленні резервів підвищення продуктивності, поліпшенні використання устаткування. Це досягається виявленням доцільності, послідовності тих або інших витрат часу, їх вимірюванням, встановленням ступеня можливого ущільнення робочого дня виконавців, усунення втрат робочого часу і простоїв устаткування.

Призначення фотографії робочого часу полягає у виявленні недоліків в організації праці і виробництва, що викликає втрати або нераціональне використання робочого часу, проектуванні ефективнішого розподілу часу робочої зміни по категоріях витрат часу, у визначенні фактичного вироблення продукції, темпу її випуску і рівномірності роботи протягом зміни.

При умілому, широкому і систематичному застосуванні ФРЧ керівник підприємства завжди матиме чітке уявлення про роботу і простої робочих і устаткування, про причини втрат робочого часу. [3]

ФРЧ підрозділяють на індивідуальну, групову, бригадну, масову, маршрутну, багатоверстатну, цільову, фотографію виробничого процесу і фотографію використання устаткування. Також розрізняють дубльовану і пікетну фотографію робочого дня.

Дубльовану фотографію робочого дня проводять одночасно два працівники. Цей спосіб застосовують, коли видимість об'єкту спостереження обмежена. Спостерігачі працюють незалежно один від одного, а після закінчення роботи зіставляють результати, щоб одержати загальну картину. [4]

Груповою називають фотографію робочого часу, при якій один спостерігач одночасно вивчає роботу декількох виконавців.

Особливістю групової фотографії є те, що спостерігач наперед визначає види витрат і втрат, що вивчаються, оскільки він не може безперервно реєструвати всі витрати часу на кожному місці. [5]

Відносно повноти, детальності і точності групова фотографія істотно поступається індивідуальній, проте, до переваг групової фотографії відносяться можливість одночасного обхвату одним спостерігачем великих груп робочих, а також простота запису і обробки, що призводить до зниження трудомісткості.

Щоб забезпечити достовірність одержуваних результатів, які повинні відображати дійсне використання робочого часу, необхідно виконувати наступні умови: спостереження тих або інших витрат робочого часу повинні бути випадковими і однаково можливими; кількість спостережень повинна бути достатньо великою, щоб достовірно характеризувати спостережуване явище в цілому.

Метод вивчення трудових процесів, при якому самі виконавці реєструють тривалість і причини втрат робочого часу на спеціальних бланках називається самофотографією. Перш за все, успішне і усестороннє впровадження самофотографії вимагає залучення всіх, хто працює, оскільки залучення їх до вивчення трудового процесу дає невичерпне джерело вдосконалення організації праці і виробництва. [3]

Висновки, зроблені на основі фотографії робочого дня, можуть виявитися характерними тільки для спостережуваного об'єкту і відповідного інтервалу часу. Хоча самофотографія характеризує втрати робочого часу з організаційно-технічних причин не менш об'єктивно, ніж ФРЧ, вона не дає уявлення про втрати робочого часу з вини самого виконавця. Тому разом з самофотографією потрібно проводити і ФРЧ. Фотохронометраж є комбінованим способом вивчення робочого часу, заснованим на поєднанні хронометражу і фотографії робочого часу. Суть його в тому, що фотографія робочого часу в окремі періоди часу доповнюється хронометражем. Істотною перевагою перед роздільним проведенням хронометражу і ФРЧ є те, що за один і той же період часу можна одержати дані і про доцільність використання змінного часу, і про структуру оперативного часу і раціональності прийомів при виконанні основної роботи. [4]

Залежно від цілей спостереження, кількості спостережуваних об'єктів, числа спостерігачів і характеру виробничого процесу, виділяють індивідуальний, груповий, дубльований і комплексний фотохронометраж. Всі вживані методи вивчення витрат робочого часу взаємозв'язані і доповнюють один одного. Застосування фотографії робочого часу протягом всієї зміни при ручних роботах допоможе поліпшити організацію праці і підвищити його продуктивність за рахунок ефективного використання всього фонду часу.

За способом спостережень і реєстрації результатів розрізняють візуальний, автоматичний і дистанційний методи. При візуальному методі спостерігач вручну реєструє результати за свідченнями приладів часу (годинників, секундомірів і ін.), а також лічильників кількості випадків витрат часу.

Основними недоліками цього методу є: суб'єктивність реєстрації відхилень в трудовому процесі і оцінюванні темпу роботи; помилки при зчитуванні показань приладів часу; необхідність присутності спостерігача в безпосередній близькості від об'єкту спостереження; важкість в дослідженні швидко протікаючих процесів; велика напруга уваги спостерігача у зв'язку з тим, що йому доводиться одночасно стежити за тим, хто працює, оцінювати характер роботи, визначати моменти зняття показань приладів і вести записи.

Візуальні спостереження значно полегшуються, якщо використовуються прилади, що автоматично вимірюють тривалість елементів процесів.

Особливість автоматичного способу в тому, що результати спостережень фіксують без участі спостерігача спеціальні прилади на кіно-, фотоплівці, відео і т.д., що дозволяє фіксувати не тільки час, але і самі процеси. Це дозволяє аналізувати раціональність рухів і дій, порівнювати виконання одних і тих же прийомів різними робітниками, створювати учбові матеріали для підготовки інших робочих.

Проте присутність спостерігача безпосередньо у робочого місця може надати негативну психологічну дію на працівників, внаслідок чого його підвищена нервозність може привести до спотворення дійсних показників вироблення. Для того, щоб не відволікати виконавця від роботи, існує дистанційне спостереження, яке ведеться за допомогою прихованих камер. Спостереження по монітору не відволікає робітника, а всі неясності (причини відсутності, збої в роботі і ін.) можна з'ясувати в кінці зміни у самого робітника або у тих, що його оточують.

Отже, на будь-якому підприємстві, незалежно від форми власності, велике значення має ефективність виробничого процесу, тобто його здійснення з найменшими витратами робочого часу і устаткування. Головна умова раціоналізації виробничого процесу - систематичне вивчення витрат робочого часу і використання матеріалів спостереження. На їх основі роблять висновки про наявність “вузьких місць” на підприємстві, про причини і розміри втрат робочого часу, намічають заходи щодо вдосконалення праці і виробництва.

Вдосконалення трудового процесу припускає раціональне поєднання в часі всіх елементів праці, а також встановлення взаємозв'язку учасників виробництва.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гандина Н. М. Экономика и нормирование труда: Учебное пособие. И.: Изд-во ИГЭА, 1994.

2. Генкин Б. М., Петроченко П. Ф., Бухалков М. И. и др. Под. Ред. Б. М. Генкина. Нормирование труда. – М.: Экономика, 1985.

3. Назаров А. Ш. Нормирование труда. – Т.: Укитувчи, 1987.

4. Никитин А. В. Сборник задач по экономике, организации и нормированию труда в промышленности. – М.: Экономика, 1990.

5. Разумов И. М., Смирнов С. В., Глаголева Л. А. Научная организация труда в машиностроении. – М.: Высшая школа, 1978.

6. Холодная Г. Н. Нормирование труда в промышленности. – М.: Экономика, 1978.