Шелест О.Л., Кумар К.О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Обґрунтування стратегії залучення позичкового капіталу підприємства в сучасних економічних умовах

На сьогоднішній день економіка України розвивається за законами ринку. Ринок - це сфера, у якій виявляються взаємовідносини між виробниками і споживачами товарів, це найбільша стадія розвитку товарно-грошових відносин. Функціонування ринку веде до розвитку ринкової економіки, характерною рисою якої виступає конкуренція.

Індикатором конкурентноздатності виробника в умовах ринкової економіки виступають його фінанси. Нині в галузях національної економіки створені різні господарські структури, що виробляють різноманітні види продукції, надають різного роду послуги, виконують визначені роботи. Усі виробники відрізняються розмірами, кількістю працюючих, величиною і складом основних і оборотних фондів. Але поєднує їх те, що всі вони у своїй діяльності формують і використовують фінансові ресурси.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, що здійснюється у вигляді витрат ресурсів і отримання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, отримувачами продукції, державними органами, персоналом підприємства і т. ін. Всі ці грошові відносини складають сутність фінансової діяльності підприємства.

Одним із найважливіших напрямків управління господарською діяльністю в сучасних умовах є управління фінансами. Фінансові ресурси, призначені для розвитку виробничо-торгового процесу: купівлі сировини, товарів і інших предметів праці, знарядь праці, робочої сили, інших елементів виробництва, являють собою капітал в його грошовій формі. Тобто, капітал - це частина фінансових ресурсів, це гроші, які пущені в обіг і приносять прибутки від цього обігу. Обіг грошей здійснюється шляхом вкладення їх в підприємництво, передачі в позику, здачі до найму. Капітал - це гроші, призначені для одержання прибутку, це багатство, що використовується для його власного зростання. Тільки вкладення капіталу в господарську діяльність, інвестування його створюють прибуток.

Структурно капітал складається з грошових фондів. У структуру капіталу входять грошові кошти, вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обігу. За формою вкладення розрізняють підприємницький, вкладений в різні підприємства шляхом прямих або портфельних інвестицій і кредитний капітал, наданий в кредит на умовах зворотності і платності.

Відповідно джерелам формування капітал підприємства можна поділити на власний і залучений. Власний капітал створюється, в основному, за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за мінусом сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він включає статутний, паєвий і резервний фонди. Залучений капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Організація будь-якого господарюючого суб'єкта починається з утворення основних і оборотних коштів, величина яких відбивається в статуті господарюючого суб'єкта і носить назву "статутний капітал" ("статутний фонд"). Статутний капітал є сумою внесків засновників господарюючого суб'єкта для забезпечення його життєдіяльності. Як джерело власних коштів виступає також і додатковий капітал. Додатковий капітал - сума від переоцінки товарно-матеріальних цінностей, основних фондів і нематеріальних активів, т.ін.

На кінцеві результати діяльності підприємства впливає структура капіталу, який використовується. Так, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Підприємство, що використовує позиковий капітал має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

Політика формування структури капіталу являє собою складову частину загальної політики управління прибутком підприємства, що полягає в забезпечені такого поєднання використання власного і позикового капіталу, яке оптимізує співвідношення рівня фінансової рентабельності і рівня фінансових ризиків відповідно до вибраних критеріїв управління прибутком.

Оцінка вартості позикового капіталу має ряд особливостей це: відносна простота формування базового показника оцінки вартості; облік податкового коректора в процесі оцінки вартості позикових коштів; вартість залучення позикового капіталу має високу міру зв'язку з рівнем кредитоспроможності підприємства, який оцінюється кредитором; залучення позикового капіталу завжди пов'язане зі зворотним грошовим потоком не тільки з обслуговування боргу, а й з погашення зобов'язань відносно основної суми цього боргу.

Тобто, політика формування структури капіталу являє собою складову частину загальної політики управління прибутком підприємства, що полягає в забезпечені такого поєднання використання власного і позикового капіталу, яке оптимізує співвідношення рівня фінансової рентабельності і рівня фінансових ризиків відповідно до вибраних критеріїв управління прибутком.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні необхідності керування структурою капіталу підприємства та розробці методичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію співвідношення власних і позикових фінансових коштів, що використовуються товариством.

Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні задачі:

- розглянуто сутність структури капіталу й фактори, що її визначають;

- визначено вартість капіталу й принципи її оцінки;

- розглянуто принципи оцінки капіталу;

- проаналізовано ліквідність товариства;

- зроблено аналіз структури активів та джерел капіталу товариства;

- оцінено співвідношення власного і залученого капіталу.