ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Соловйова Катерина Юріївна

Розвиток фінансового ринку як механізму накопичення та інвестування капіталів – необхідна умова подолання кризових явищ в економіці України. Особливим сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів, який впливає не лише на перерозподіл власності, а й на рух вільних коштів між підприємствами різних видів економічної діяльності. Ринок цінних паперів також дає можливість інвесторам отримувати доходи не тільки від вкладання коштів безпосередньо у виробництво, а й від надання грошей у користування.

В умовах трансформаційної економіки ринок цінних паперів характеризується як механізм перерозподілу капіталів між суб’єктами різних видів економічної діяльності. Невід’ємним елементом цього механізму є фінансова система як комплекс спеціалізованих фінансових інститутів, спроможних концентрувати та інвестувати значні обсяги капіталів. Таке визначення є теоретичним підґрунтям методичного інструментарію обліку та аналізу операцій з цінними паперами.

Цінні папери, що обертаються на ринку, неоднорідні за своєю економічною природою. З огляду на це, короткострокові боргові цінні папери слід відносити до грошового ринку, а довгострокові боргові цінні папери та акції – до ринку капіталів. Водночас боргові цінні папери виступають елементом ринку позичкових капіталів, а прості акції залишаються поза його межами. Специфіка привілейованих акцій полягає в тому, що вони у більшості випадків не надають інвестору права контролю над підприємством і, окрім цього, передбачають фіксований дохід, а отже, їх слід відносити до ринку позичкових капіталів. Цей висновок став теоретико-методологічною основою для розробки пропозицій щодо зміни підходів до обліку привілейованих акцій.

З урахуванням принципу переваги економічної сутності над юридичною формою, емітовані привілейовані акції варто обліковувати як інструменти залучення позичкового капіталу, якщо умовами емісії передбачені фіксовані чи обумовлені строки їх викупу або фіксований чи обумовлений дохід, вищий за середні ставки дохідності на ринку позичкових капіталів. Невиконання цих умов дає підстави для віднесення привілейованих акцій до інструментів власного капіталу.

Запорука успіху будь-якої справи - це чіткий, налагоджений, без збоїв механізм здійснення певної діяльності, операцій, робіт. Не виключення і бух. облік. В такій складній і трудомісткій галузі, як торгівля цінними паперами, це тим більше необхідно.

Підвищення точності оцінки об’єктів обліку через застосування методу ефективної ставки відсотка для амортизації дисконту та премії за борговими цінними паперами викликає потребу у розробці методики розрахунку амортизації. Запропонована автором методика дозволяє відповідно до чинних інструктивних матеріалів точно розрахувати місячну суму амортизації та врахувати особливості конкретних операцій (зміну відсоткової ставки, часткове погашення основної суми боргу, виплата відсотків та погашення цінних паперів у будь-який день місяця).

Бухгалтерський облік у системі економічних наук традиційно розглядається як інформаційна база економічного аналізу. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ставить більш суворі вимоги до якості бухгалтерської інформації, що потребує пошуку нової методологічної бази для оцінки фінансових інструментів. Науково обґрунтовані та апробовані методи аналізу доцільно використовувати для розробки методики оцінки цінних паперів з метою їх адекватного відображення в бухгалтерському обліку. Це обумовлює перехід на якісно новий рівень розуміння взаємозв’язків обліку та аналізу як наук.

Підвищення якості управління портфелем цінних паперів можливе за умови запровадження в практику вітчизняних підприємств загальновизнаних методів аналізу цінних паперів. У результаті критичної оцінки та співставлення методів технічного та фундаментального аналізу дана їх узагальнена класифікація залежно від предмету, методу, мети аналізу, способу вимірювання дохідності та ризику.

З метою прийняття виважених управлінських рішень потрібно приділяти належну увагу аналізу цінних паперів, які обертаються на ринку, тому слід відійти від позицій, що об’єктами внутрішньогосподарського аналізу можуть бути виключно операції, активи, зобов’язання та капітал. Наслідком такого підходу є нове визначення об’єктів аналізу цінних паперів:

1) для попереднього аналізу: прогнозована дохідність та ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та можливих комбінацій цінних паперів;

2) для поточного аналізу: фактична та прогнозована дохідність і ризик цінних паперів у портфелі підприємства, прогнозована дохідність і ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та їх можливих комбінацій;

3) для підсумкового аналізу: фактична дохідність портфеля цінних паперів підприємства за певний період.

Література

1. Головко А., Науменко О. Національна депозитарна система України, К.: Наука. – 1999. – 180 с.

2. Кузнецова Н.С. Назарчук LP, Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. — К.: Юрінком Інтер. — 2004. — 518 с.

3. Ковалюк О.М. Новаторське дослідження з проблем ресурсного забезпечення інвестиційної діяльності в Україні// Фінанси України. – 2006. – № 3.- С. 154 – 156

4. Прилипко В.С. Фондовий ринок України та його роль в інвестиційно - інноваційній діяльності підприємства // Проблеми науки. – 2006. – № 2. – С. 16 - 23.

5. Ухваткін Д.Л. Теорія регулювання та основні поняття інноваційної діяльності.// Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 1.– С. 49-53.

6. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 1999. – 316 с.