К. е. н. Курмаєв П. Ю.

Науково-дослідний економічний інститут (м. Київ)

Актуальні питання фінансового забезпечення регіонального розвитку

Економічне зростання більшості країн світу, зокрема у рамках ЄС, супроводжувалося підвищенням ролі регіональних фінансів у розв’язанні

чисельних соціально-економічних завдань регіонального розвитку. Проблема місцевих фінансів в Україні загострюється в силу неможливості застосування універсальної моделі регіонального розвитку, що була б прийнятна для будь - якої країни ринкової орієнтації у світовому масштабі. Кожній країні та території властиві iндивiдуальнi iсторичнi, соціально-економічні, фінансово – політичні особливості, які i обумовлюють риси цієї моделі.

Реалiзацiя моделі регіональної політики повинна сприяти розвитку виробництва, підвищення рівня зайнятості населення, стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних напрямках місцевого господарського комплексу. В умовах наближення до європейських стандартів необхідним є комплексне вирішення проблем місцевих фінансів, що дозволить Україні гідно увійти у європейське співтовариство.

Отже, основними завданнями регіональної фінансової політики є забезпечення економічної незалежності i здатності до саморозвитку регіону. Виникає загальна потреба організації моніторингу важелів, якi характеризують сталість розвитку його економіки. Регiональнi важелі - це система кiлькiсних i якісних показників, які засвідчують перманентний та ретроспективний вплив різноманітних факторів на соціально - економічну стабільність регіону. Механізм реалізації стабілізаційних регіональних важелів потребує економічно - правового впровадження фінансової політики як на державному, так i на регіональному рівнях, враховуючи при цьому централізоване та регіональне прогнозування, планування та програмування соціально – економічних процесів.

Фінансове забезпечення розвитку регіонів в сучасних умовах повинно характеризуватися такими функціями:

- пріоритетоутворююча - залежно від фінансового стану та поточної соціально–економічної ситуації визначаються пріоритети розвитку;

- ресурсною - перспективні та поточні плани розвитку регіонів базуються на конкретних фінансових ресурсах;

- координаційною - залежно від рівня фінансового забезпечення встановлюються спiввiдношення мiж окремими завданнями перспективних та поточних планів розвитку;

- коригувальною - зміна показників перспективних та поточних планів здійснюється залежно від фінансового стану.

При плануванні розвитку регіонів, формуванні фінансово - кредитної та податкової політики не завжди враховуються концептуальні орієнтири їх розвитку, що, в свою чергу, не забезпечує очікуваних результатів.

Концептуальні орієнтири розвитку регіонів доцільно групувати з урахуванням:

- вибору пріоритетних напрямків, зорієнтованих на наявні природно - сировинні ресурси;

- випуску продукції з закінченим технологічним циклом для внутрішньо - регіонального споживання i мiжрегiонального обміну;

- зменшення ресурсомiсткостi шляхом впровадження ресурсо - i енергозберігаючих технологій;

- забезпечення конкурентоспроможності продукції за рахунок науково - технічного оновлення виробництва;

- нарощування експортного потенціалу;

- технологічного циклу переробки сільськогосподарської продукції i її збереження.

Вiдповiдно до закріплених за місцевими органами повноважень як власних, так i делегованих, вони наділяються фінансовими ресурсами, тобто джерелами фінансування. Реальна фінансова автономія органів місцевого самоврядування забезпечується за допомогою: місцевих податків i зборів, неоподаткованих надходжень (доходiв від майна, що належить мiсцевiй владі, доходiв від господарської діяльності комунальних підприємств), переданих доходiв з боку державного бюджету, трансфертів. Частка власних доходiв місцевих бюджетів є дуже малою та потребує значного зростання, оскільки низька ступінь наповнення бюджетів за рахунок власної дохідної бази ніколи не стимулювала ефективну роботу місцевої влади. В основі регіонального розвитку є самостiйнiсть окремих територій у визначенні перспективних цілей та можливості фінансувати заходи для їх реалізації, насамперед, за рахунок власних джерел i залучених інвестицій.

Концепція субсидiарностi, що лежить в основі фінансових відносин мiж місцевим самоврядуванням та державою, за якої держава гарантує мінімальний по країні рівень доходiв на душу населення, на даний момент не забезпечує принципу автономності муніципальних утворень в Україні. Процес становлення i подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні суттєво залежить від того, як формуватиметься місцева фінансова система. На даний момент органи регіональної влади майже повністю залежать у контексті фінансового забезпечення від держави. Світова практика свідчить про те, що основну частку доходiв місцевих бюджетів цивілізованих країн складають власні доходи. Так у США та Великобританії доходи місцевих бюджетів, що утворені із місцевих джерел, складають 60-70%.