Яцкевич І.В., Ковтун А. В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

ВІРТУАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА В ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІЙ СФЕРІ ЯК ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС

Телекомунікаційна сфера є однією з найважливіших складових господарського комплексу України, яка сприяє суттєвий вплив на розвиток суспільства і відбиває рівень його економічного розвитку. У телекомунікаційній сфері спостерігається бурхливий розвиток, що приводить до появи конкуренції. Одним з перспективним напрямком розвитку інтегрованих структур бізнесу, який передбачає інтеграційний процес в телекомунікаційній сфері через віртуальні підприємства.

Традиційні системи управління логістичними процесами не забезпечують адекватної реакції на потреби ринку телекомунікаційній сфері, які часто вимагають певних новацій під час свого задоволення. При цьому великі підприємства не здатні на такі інновації через специфічність проблем, наявність витрат на перебудову виробничого процесу, вади системи управління тощо. Отже, у разі неможливості задоволення споживчого попиту за допомогою поліпшення існуючих продуктів і технологій потрібне впровадження новітніх підходів, одним з яких може стати орієнтація на віртуальні підприємства.

Віртуальні підприємства це підприємство, яке складається з товариства географічно роз’єднаних робітників, які в процесі праці спілкуються, взаємодіють, користуючись електронними засобами комунікацій при мінімальному або повністю відсутньому особистому, безпосередньому контакті.

Основу ідеї віртуалізації діяльності переважно складає не потреба забезпечення логістичної підтримки та взаємодії окремих операторів. Головним підґрунтям є організація взаємозв'язку бізнес-процесів, спрямована на формування конкретного механізму надання телекомунікаційних послуг на територіально розподілених підприємствах, при якій максимально проявляються ключові компетенції організацій, колективів і людей. Саме така організаційна форма дозволяє сформувати гнучку, розподілену в просторі сукупність компаній, найбільш пристосовану для якнайшвидшого надання нової послуги (обладнання) та підвищення конкурентоспроможності.

Відповідно причиною й метою створення віртуальних партнерств постає взаємна вигода замовників і виконавців, яка ґрунтується на кращому з потенційних конкурентів задоволенні взаємних потреб і спільному розподілі створюваної цінності. Саме спільне творення цінності приносити вигоди як замовникам, так і виконавцям замовлень. Цілі ж взаємодії можуть формуватися на підґрунті спонукальних мотивів самої віртуалізації (економія часу, витрат, збільшення гнучкості, підвищення інноваційної активності тощо).

З погляду інтегрованої структури розгляд фізичних осіб як пов'язані у менш актуальний, але в той же час необхідний, оскільки вони також можуть входити до складу інтегрованої цілісності. Щодо юридичних осіб під час формування складу інтегрованої структури варто брати до уваги, що під категорію пов'язаних осіб можуть потрапити особи, які як мають, так і не мають статутно-засновницьких відносин.

В доповіді досліджується переваги віртуального підприємства з податкового та економічного боку, наведено переліку ознак віртуального підприємства, що дозволяють визначити на яки класи відбивають форми організації віртуального підприємства (організаційні ролі):

- тимчасова модульна мережа;

- характеризується асиметрією залежності партнерів, мережа для виконання окремих замовлень;

- обмеження строків виконання замовлень, цільове мережне об'єднання;

- інтеграційні параметри, централізовано керовані мережі, довгострокові мережні пули;

- симетрична побудова «рою» агентів, міждисциплінарні мережі знань, мережі для великих проектів.

Будь-яка з означених форм утворення віртуального підприємства дозволяє представляти його як поле регулярної взаємодії між учасниками ВП і стабільну систему відносин між ними. При цьому завжди існує досить постійне ядро взаємодій між учасниками, найбільш міцно включеними в дану структуру. Саме навколо цього ядра й структурується поле в цілому.

Окремо слід звернути увагу, що, не дивлячись на ефективність віртуальних підприємств в телекомунікаційній сфері, слід враховувати такі її недоліки як: надмірна економічна залежність від партнерів; практична відсутність соціальної й матеріальної підтримки через відмову від класичних довгострокових договірних форм; небезпека надмірного ускладнення внаслідок різнорідності членів віртуального підприємства, також слід враховувати неможливість утворення повністю віртуальних підприємств. Відповідно й стратегічно інтегровані підприємства слід орієнтувати на гармонійне поєднання фізичного (систем діяльності) та нематеріального (консолідовані знання) капіталу.