Нечипуренко К.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ: ЄДИНИЙ ПОДАТОК

В статті розглядається спрощена система оподаткування малого підприємництва як невід’ємна складова здійснення власної підприємницької діяльності. Також в статті розглядається такий вид спрощеного оподаткування як єдиний податок.

Як відомо, лише оптимальне поєднання ринкових механізмів і державного регулювання можуть сформувати повноцінну ринкову систему. В Україні сьогодні держава в особі як законодавчої так і виконавчої влади для регулювання ринкової економіки застосовує більш гнучкі методи, використовуючи об’єктивні закони функціонування ринку. Темпи розвитку малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал. Частка малих підприємств в загальній кількості суб’єктів підприємницької діяльності має стійку тенденцію до збільшення.

Слабким місцем малих підприємств є складність виходу на ринки збуту і ресурсів, відносно мала управлінська й економічна підготовка, відсутність значних фінансових активів. Це вимагає реалізації продуманої системної підтримки малого бізнесу зі сторони центральної влади, органів місцевого самоврядування й недержавних підприємницьких структур.

Нині в Україні діють такі види спрощеного оподаткування для малого підприємництва: єдиний податок, спеціальний торговий патент та фіксований сільськогосподарський податок. Будь – який загальний вид спрощеного оподаткування має свої особливості, але загалом усі вони поєднані ідеєю замінити низку податків, зборів та обов’язкових платежів єдиним податком.

Стимулююча перевага єдиного податку полягає в тому, що суб’єкт малого бізнесу, який сплачує цей податок, відповідно до діючого законодавства звільняється від сплати цілого ряду податків та зборів, а саме: податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала варіант оподаткування єдиним податком за ставкою оподаткування 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб плати за землю; збору за використання надр; податку на промисел.

Негативним моментом оподаткування за єдиним податком є дозвіл не застосовувати суб’єктами малого підприємництва (фізичними особами), що є платниками єдиного податку, електронних контрольно – касових апаратів.

Для стимулювання розвитку суб’єктів малого підприємництва в Україні діють альтернативні режими оподаткування – єдиний податок, фіксований податок, торговий патент і фіксований сільськогосподарський податок. Загальний режим оподаткування, який включає близько чотирьох десятків податків, відрізняється заплутаністю правових норм і є непосильним для суб’єктів малого підприємництва.

Однією з цілей введення спрощених режимів оподаткування є надання умов для само зайнятості населення й підтримки темпів розвитку вже функціонуючих суб’єктів підприємницької діяльності. Як показує досвід, теперішня практика оподаткування суб’єктів малого підприємництва неадекватна теперішнім умовам господарського життя. Малі форми господарювання в найбільшій мірі страждають від податкового пресингу, що моментально відображається на динаміці їх розвитку й виборі податкового режиму.

Сучасна податкова система України знаходиться далеко від оптимальної. Умовне розподілення податкової системи на окремі складові і їх аналіз доказують, що жодна з них не відповідає критеріям оптимальності. Так, податкове адміністрування є досить затратним і трудомістким, податкове законодавство – заплутаним й суперечливим, податкова структура – складною й кумулятивною, податкові механізми в основному деструктивними. В зв’язку з такою кількістю недоліків податкової системи існує розуміння того, що вирішити всі проблеми одночасно и одразу не вдається. Тут необхідно діяти послідовно, зважено, але разом з тим вибірково. Не варто називати такий підхід методом латання дир.. Необхідно зосередитися на першочергових проблемах податкової системи, вимагаючих невідкладного вирішення, а не змінювати всю систему одразу. Наслідки такого кардинального реформування системи важко предсказати, тим не менш не варто розраховувати на миттєвий позитивний ефект.

Податкова реформа повинна містити в собі ряд параметрів, не тільки зміну конфігурації податків і їх розмірів, але й зміну адміністрування й надання податковому законодавству однозначності й зрозумілості. В першу чергу варто досягти саме прозорості й розуміння закону, тому що найбільші проблеми викликає не розмір податків, а саме їх неоднозначне трактування, таке оподаткування тягне за собою купу складностей і проблем.