Карпенко О.Г., Канєєва І.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

РИНОК ПЛАТІЖНИХ КАРТОК В УКРАЇНІ

У фінансовій системі України операції з використанням платіжних карток набувають все більшого поширення. Емісія платіжних карток застосовується як для зручності безготівкових розрахунків, так і відображає диверсифікацію фі­нансових інструментів та послуг. Звичною практикою стає співробітництво банків і небанківських фінансових установ, зокрема банків та страхових компаній при обслуговуванні відповідних потреб клієнтів.

Отже, метою статті є оцінка розвитку емісії й обігу платіжних карток та розробка заходів щодо активізації вітчизняною ринку фінансових по­слуг в Україні.

З теоретичної точки зору поступове введення карток в обіг означає звуження функції грошей як обігового засобу і посилення їх функції як засобу платежу. З практичної точки зору спостерігається тенденція поширення фінансових продуктів масового використання з ознаками кількісної та операційної їх диверсифікації. Як результат, очікуються позитивні наслідки впровадження інформативно-операційних новацій в культурі безготівкового обслуговування клієнтів.

Статистична інформація засвідчує позитивні тенденції розвитку послуг еквайрінгу на вітчизняному фінансовому ринку. Станом на 01.10.2006 р. 99 діючих вітчизняних банків (65% від їх загальної кількості) набули членства міжнародних і внутрішньодержавних платіжних систем з відповідним здійсненням емісії та еквайрінгу платіжних карток. Станом на 1.10.2006 р. вітчизняними банкам було емітовано 22,25 млн. шт. карток різних платіжних систем. За період 2000-2005 рр. Україна вийшла на трете місце в регіоні СЕМЕА (Центральна, Східна Європа, Близький Схід і Африка) за кількістю емітованих карток VISА, кіль­кість яких у жовтні 2005 р. перевищила 10 млн. одиниць [5].

Інфраструктура вітчизняного ринку платіжних карток розвивається відпо­відно до потреб клієнтів, у 2007р. нараховувалося 10,383 тис. банкоматів (приріст із 2004р. становив 263%), більше 39,8 тис. платіжних терміналів (відповідний приріст 83,5%) і близько 43,9 тис. імпринтерів (104,3%), які використовувалися для прийому та зчитування карток у магазинах, готелях, на підприємствах і в банках. У розра­хунку на мільйон осіб населення в Україні налічується 186 банкоматів, 758 платіжних терміналів.

Аналіз використання платіжних карток засвідчує як позитивні зрушення, так і постійні проблеми. Клієнти банків сприймають зручності карткового сервісу при одержанні зарплатні, в побутових ситуаціях, при транскордонних поїздках, відрядженнях тощо. Проте охоплення користувачів платіжними картками поки що залишається незначним, в Україні населення використовує картки переважно для зняття готівки, (97% від загальної суми операцій за платіжними ка­ртками в 2007р., тоді як залишкові 3% - безготівкові платежі) [2]. За таких умов банки в основному заробляють на стягненні комісійних із роботодавця (до 1%) при впровадженні зарплатних карткових проектів.

Вітчизняні банки поступово розширюють спектр послуг, орієнтованих на держателів карток. Наприклад, ще у 2002 р. банк «Фінанси і кредит» емітував модифікований картковий продукт –платіжні картки «Eurocard»/»Маster-саrd», номіновані в євро. Клієнти банку при цьому отримали можливість економити на комісійних під час конвертації інших валют в євро в разі проведення відповідних розрахунків. До порівняно нових банківських по­слуг на ринку платіжних карток також відносяться: оплата рахунків операторів мобільного та міжнародного зв'язку, інтернет-провайдерів, комунальні платежі.

Періодично дається взнаки проблема безпеки збереження коштів і викори­стання кредитних карток. Найбільш поширеним видом картковою шахрайства вважається скімінг – зчипування інформації з магнітної стрічки з подальшим її використанням для незаконного зняття коштів. Якщо у 1999 р. «VISA» зазнала збитків через шахрайство з картками в усьому світі на суму 1,2 млрд. дол., а «Маster-саrd» - 703 млн. дол., то згодом карткове шахрай­ство стає все більш поширеним. За неофіційними даними, у 2007 р. тільки в Україні карткові шахраї незаконно привласнювали 1-2 млрд. дол., що еквівале­нтно 1% регіональній ємності цього ринку[3].

З метою мінімізації збитків від шахрайських операцій банки розробляють спільні фінансові продукти з страховими компаніями. Страховики починають пропонувати страхування ризиків банків-емітентів карток із покриттям частини їхніх збитків при незаконному використанні карток тим чи іншим шляхом. Спеціальний вид страхування власника картки впроваджено спільно АКБ «Надра» та СК «Інвестсервіс». Клієнти банку під час оформлення договору на користування карткою одночасно безкоштовно отримують страховий поліс від шахрайства, який оплачується банком.

Незважаючи на необхідність і перспективність такого виду страхування, його впровадження наштовхується на певні перепони: не стандартизована процедура страхування на випадок крадіжок з карткових рахунків; завеликою для банку мо­же бути франшиза (в середньо­му вона сягає 50 тис. дол.); відсутній досвід оцінки ринків страхування втрат від карткового шахрайства. Зважаючи на ці обставини, страхування від карткового шахрайства для більшості банків залишається дорогим задоволенням, своєрідним рекламним актом.

Таким чином, спостерігається поступове впровадження нових бізнес-технологій просування фінансових продуктів на основі узгодження ринкових позицій різних посередницьких структур. У вітчизняних умовах це означає ста­новлення нового конкурентного середовища, коли переваги синергетичного ефекту від реалізації спільної стратегії розвитку стають домінуючими.

Література:

1. Гроші та кредит. Підручник. – М.І. Савлук (ред.). – К.: КНЕУ, 2002.

2. Новини   від   7.11.2007р. / Український фінансовий сервіс // www.ufe.com.ua.

3. Святненко А. Рекордна атака на платіжні системи //Дзеркало тижня. – 2007. – № 27-28.

4. Статистика / Національний банк України // www.bank.gov.ua.

5. «VISA» дозволить зекономити 1% ВВП // Урядовий кур'єр. – 2006. – №200. – С. 16