Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

К.е.н., доц. Соляник Л.Г.,

Попова А.В.

Національний гірничий університет

Формування ресурсної бази комерційних банків: проблеми і шляхи їх вирішення

Стабільне функціонування та подальший розвиток банківської системи України перебувають у тісному взаємозв'язку із нарощуванням обсягів банківських ресурсів. Від того, наскільки банки приділятимуть увагу формуванню фінансових ресурсів, залежить їх спроможність здійснювати активні банківські операції, у т.ч. й інвестиційні, а також фінансова стійкість банківської системи. Саме тому однією з необхідних передумов для ефективного функціонування банків та їх фінансової стійкості є стабільність і достатність ресурсної бази банків. З огляду на це важливого значення та актуальності набуває обґрунтування ролі депозитних операцій банків як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи.

Важливим напрямом зміцнення банківської системи та розширення масштабів її діяльності є зростання рівня концентрації грошових ресурсів суспільства у банківських установах. Політика комерційних банків щодо формування ресурсної бази пов'язана із вирішенням потрійного завдання: знайти джерела фінансових ресурсів з мінімальною вартістю; забезпечити здійснення активних операцій у визначених обсягах і напрямках; ефективно використовувати та управляти фінансовими ресурсами.

Даній темі сьогодні приділяють багато уваги спеціалісти і науковці, друкуються статті та виступи в періодичних виданнях, проблемні питання обговорюються на різноманітних семінарах та конференціях. Значну увагу темі депозитів приділяли такі видатні зарубіжні вчені, як А. Маршал, А. Сміт, П. Роуз, а також вітчизняні науковці М. Алексеєнко, О. Барановський, О. Дзюблюк, А. Мороз, О. Огієнко, М. Савлук. У своїх працях вони розглядали економічне значення депозитних операцій, їх вплив на ресурсну базу банку, технологію проведення депозитних операцій із фізичними та юридичними особами.

Мета статті – охарактеризувати основні принципи депозитної політики банку, проаналізувати динаміку та структуру основних складових ресурсної бази банківської системи впродовж останніх років для виявлення закономірностей і тенденцій процесу формування банківських ресурсів, окреслити проблеми, які мають місце у даному процесі та рекомендувати можливі шляхи їх вирішення.

Під час вирішення завдань депозитної політики банки мають враховувати безліч факторів. На депозитну політику банку впливає загальний стан не тільки економіки країни, а й регіону, в якому банк здійснює свою діяльність. Очевидно, що в умовах кризової економіки банківська система не може бути сильною. Вона випробовує на собі всі тяготи інфляції, кризи неплатежів, бюджетного дефіциту, падіння ВВП і т. ін. Одночасно реалізація стратегічних завдань державної економічної політики зі структурної перебудови економіки висуває на перший план проблему пошуку реальним сектором господарства значних фінансових ресурсів, спроможних покращити ситуацію, що склалася у зв'язку з низькою технічною оснащеністю підприємств, моральним і фізичним зношенням обладнання (цей показник перевищує нині 50 %, а середній строк використання устаткування на більшості підприємств становить понад 20 років).

Відтак цілком очевидно, що перспективи забезпечення стійкого економічного зростання перш за все залежатимуть не лише від здатності банків забезпечити поточні потреби підприємств у поповненні коштів на формування оборотного капіталу, а й здатності банківської системи країни сприяти інвестиційному процесу. Водночас нині можна констатувати певну відірваність кредитної системи країни від потреб розвитку економіки, характерною ознакою чого є порівняно низька частка кредитів, наданих банками суб'єктам господарювання у ВВП країни.

Нині готовність банківської системи до кредитування реального сектору відображає структура кредитного портфеля комерційних банків за строками, у якій поступово починають переважати в останні декілька років довгострокові кредити (рис. 1).

*Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.87.

Як видно із наведених на рис.2 даних, темпи зростання довгострокових кредитів за останні п'ять років суттєво випереджали темпи збільшення короткострокових кредитних вкладень банків. Якщо у 2005 році приріст короткострокових кредитів спостерігається у розмірі 9% у порівнянні з минулим роком, то одночасний приріст довгострокових кредитів зафіксовано на рівні 57%. У 2008 році темпи зростання кредитів встановлені на рівні 152% та 185% відповідно.

* Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.87.

Разом із тим, потрібно розуміти, що можливості впливу кредитної системи країни на фінансування широкомасштабних проектів із забезпечення інвестиційних потреб реального сектору визначається передусім спроможністю банків акумулювати належний обсяг довгострокових ресурсів. Попри поширену думку про "надлишкову ліквідність" банківських установ у нашій країні слід констатувати, що вона має більшою мірою короткостроковий характер, оскільки навіть у структурі строкових вкладень значна частка належить "коротким" ресурсам, непридатним для задоволення довгострокових потреб підприємств у кредитних ресурсах (рис.3). Але ми прослідковуємо позитивну динаміку і вже на кінець 2008 року довгострокові кошти складають 43% від загальної суми зобов’язань банків за коштами на рахунках суб’єктів господарювання та фізичних осіб.

*Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.117.

Дані рис.4 вказують на істотне зростання ресурсної бази банківських установ України упродовж останніх п'яти років. Особливо значне збільшення (на 80 %) характерне для строкових зобов'язань за 2007 р.

*Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.117.

З огляду на це реалізація завдання щодо вдосконалення депозитних операцій комерційних банків на практиці безпосередньо пов'язана саме з необхідністю збільшення обсягів вкладних операцій із населенням. Загальні тенденції останнього періоду визначають зростання обсягів вкладів населення у комерційних банках України, які складають на початок 2007 року 59,1% від загальної суми зобов’язань комерційних банків (рис.5).

*Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.123.

Очевидно, що розвиток вкладних операцій з населенням може бути фактором забезпечення належної фінансової стійкості банківських установ на ринку, оскільки депозити домашніх господарств більш численні (59,8%) та менш динамічні порівняно з відповідними залишками коштів на рахунках підприємств, про що свідчить рис.6. А з урахуванням значних обсягів готівки, яка перебуває на руках у населення, ті комерційні банки, які будуть спроможні запропонувати на ринку індивідуальним вкладникам ширший комплекс високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження більші суми додаткових ресурсів, необхідних для фінансування інноваційного розвитку економіки.

Насамперед це стосується активізації зусиль із залучення коштів населення на строкові депозити як найбільш стійку частину акумульованих банками ресурсів, що дає можливість підтримувати належний рівень фінансової стійкості та провадити активну кредитно-інвестиційну діяльність. І хоча сьогодні строкові депозити населення у комерційних банках за обсягом майже удвічі перевищують вклади до запитання (рис.3) очевидно, що можливості для задоволення потреб клієнтів у різноманітних послугах задля додаткового залучення коштів не вичерпані.

*Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.123.

Проаналізуємо залежність обсягів кредитів, наданих в економіку, від загальної суми зобов’язань банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб (рис. 7).

Коефіцієнт кореляції 0,99, тому взаємозв’язок між факторною та результативною ознаками можна вважати сильним. Розрахункове значення статистики Фішера для лінійного рівняння більше табличного, що є свідченням адекватності запропонованої моделі. Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,9789, тобто 97,89% варіації кредитів обумовлено варіацією депозитів і тільки 2,11% - впливом інших факторів. В результаті аналізу ми бачимо, що при збільшенні депозитів фізичних осіб кредити, надані в економіку, також збільшується (в середньому це збільшення складає 2,3937). Отже, аналізована економетрична модель повинна застосовуватися банками при формуванні кредитної політики, так як визначивши обсяги залучених депозитів вони можуть прогнозувати обсяги наданих в майбутньому кредитів.

В свою чергу запровадження новітніх організаційних форм ведення депозитних рахунків населення може стати тим напрямом, який надав би можливість комерційним банкам підвищити зацікавленість індивідуальних осіб у розміщенні своїх коштів на вкладних рахунках. Йдеться передусім про розширення кола депозитних рахунків клієнтів із різноманітним режимом функціонування, що може надати банківським вкладникам додаткові можливості з використання своїх коштів при одночасному отриманні прийнятного рівня доходів. З одного боку, кошти, що зберігаються на таких рахунках, можуть використовуватись для здійснення поточних платежів, а з іншого, — вони є своєрідними фінансовими інвестиціями, що приносять своїм власникам певні доходи і таким чином дають змогу усунути один із головних недоліків депозитів до запитання — їх низьку прибутковість (або ж її повну відсутність) попри збереження належного рівня ліквідності.

Іншим, пов'язаним із розглянутим вище, напрямом удосконалення депозитних операцій банків з обслуговування населення можна вважати активніше використання можливостей з комплексного обслуговування клієнтури.

Система комплексного обслуговування клієнта передбачає купівлю не лише депозитного продукту, а й інших банківських і небанківських продуктів (послуг) на пільгових умовах. З метою впровадження системи комплексного обслуговування фізичних осіб установами банків можуть бути використані різноманітні форми роботи, а саме:

1. надання споживчих кредитів власникам депозитних рахунків. Споживчі кредити можуть надаватися особі за умови наявності певної суми на її депозитному рахунку (з урахуванням чинників її кредитоспроможності).

2. об'єднання банківських та страхових послуг. При цьому банк за власний рахунок:

- страхує власників пластикових карток — вкладників від нещасних випадків;

- страхує власників пластикових карток, які від'їжджають за кордон;

- здійснює страхування життя вкладників, пенсійне або медичне страхування;

- здійснює страхування цінностей, що зберігаються в депозитних сейфах.

3. об'єднання банківських і туристичних (готельних, телефонних) послуг. Володар депозитного рахунку при виконанні встановлених вимог (сума вкладу, строк депозиту) має можливість із знижкою придбати картки міжнародних телефонних мереж, оплатити проживання в готелях, туристичні путівки та ін.

4. обслуговування клієнтів до і після здійснення банківських операцій:

- обслуговування до здійснення операцій — ознайомлення клієнтів з політикою банку, з корисними властивостями існуючих і нових послуг; надання клієнтам гарантій їх якості;

- обслуговування після здійснення операцій - робота із скаргами та пропозиціями, перевірка якості обслуговування, надання додаткових послуг, прямий маркетинг.

5. розширення часових параметрів збуту. Вивчення графіків роботи клієнтів, внесення відповідно до них змін у години роботи філій банку.

6. надання консультаційних та інформаційних послуг клієнтам. Консультації з питань оптимального розміщення коштів, доцільності і переваг того чи іншого виду банківських продуктів.

Така практика може сприяти підвищенню конкурентоспроможності комерційного банку в залученні додаткових коштів фізичних осіб на різні види депозитних рахунків.

Поряд з вищеперелікованими пропозиціями слід відзначити, що одним із традиційних напрямів стимулювання залучення коштів фізичних осіб на банківські депозити є процентна політика банку. Сьогодні у банківській практиці нашої країни у цій сфері немає чітко визначених схем. Враховуються, звісно, умови депозиту: сума, строк, порядок вилучення коштів. Розглянемо динаміку процентних ставок і депозитів населення у комерційних банках України, починаючи з 2000 року (рис. 8, 9).

*Джерело: Бюлетень НБУ.- 2008.- №2. – с.52,119.

Проте недостатня увага приділяється деяким макроекономічним факторам, що загалом визначають динаміку процентних ставок на грошовому ринку (темпи інфляції, динаміка виробництва, кон'юнктура на ринку кредитних ресурсів, валютний курс, доходи і заощадження домашніх господарств тощо).

Для комерційного банку процент, що сплачується за депозитами, є важливим інструментом управління процесами формування і використання грошових нагромаджень населення, а відтак має слугувати ефективним засобом у конкурентній боротьбі банків за вкладників. Очевидно, що врахування не лише конкретних умов депозитної угоди з клієнтом, а й інших макроекономічних параметрів формування "ціни" грошових ресурсів на ринку (насамперед темпів інфляції в країні) має бути неодмінною умовою формування банками адекватної процентної політики, спрямованої на залучення та стійке утримання коштів населення на депозитних рахунках. На підставі цього проаналізуємо залежність процентних ставок за депозитами в національній валюті від індекса споживчих цін (рис.10).

Розраховане значення коефіцієнту кореляції 0,98, тому взаємозв’язок між факторною та результативною ознаками можна вважати сильним. Адекватність даної моделі підтверджує значення статистики Фішера. Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,9693, отже лише 3,07% варіації процентних ставок обумовлено впливом інших факторів, а на 96,93% зміна процентних ставок залежить від зміни індекса цін. А саме при збільшенні індекса споживчих цін процентні ставки за депозитами також збільшується (в середньому це збільшення складає 0,3927%).

Прослідкуємо залежність обсягів зобов’язань банків за коштами на рахунках населення від процентних ставок за цими зобов’язаннями. Встановлена наступна аналітична залежність (рис.11).

Побудована крива показує, що депозити населення зростають, а процентні ставки при цьому зменшуються. Взагалі данна модель є не дуже адекватною, а коефіцієнт детермінації порівняно невеликим. Але, така тенденція мала місце в банківській справі в 1996-2008 рр., отже зробимо невеликий аналіз. На підставі встановленої залежності можна стверджувати, що збільшення депозитів лише на 75,34% пояснюється зміною процентної ставки. Тому в своїй депозитній політиці банки повинні враховувати й інші фактори, які впливають на величину депозитів майже на 25%. Необхідно враховувати, перш за все, рівень доходів населення, тому що обсяг коштів, відведених на заощадження, є обмеженим. Причиною цього явища є важка економічна ситуація в країні. Тому правління та банківська система держави повинні працювати у взаємозв’язку та розробляти комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня життя населення. І тільки при досягненні цієї мети стане можливим забезпечення стабільного функціонування банківських установ, а саме достатність ресурсної бази і можливість необмеженого здійснення активних операцій, що є основним джерелом доходу будь-якого комерційного банку.

Отже, при формуванні процентної та депозитної політики банки повинні враховувати як мікро так і макроекономічні показники та встановлені на їх основі аналітичні залежності.

Можливості комерційного банку збільшувати процентні ставки за депозитними операціями з метою поліпшення своєї конкурентоспроможності на ринку банківських вкладів має цілком визначені об'єктивні межі, котрі зумовлюються попитом на кредити і, відповідно, рівнем позичкового процента, який у свою чергу залежить від динаміки господарської кон'юнктури і фази економічного циклу. Відтак корисним напрямом оптимізації процентної політики банків за вкладними операціями може бути використання зарубіжного досвіду ведення депозитних рахунків грошового ринку, норма процента за якими коригується на регулярній основі (наприклад, щотижня) з урахуванням динаміки інших норм процента фінансового ринку країни. У результаті зміна процентної ставки за цим видом депозиту визначається кон'юнктурою грошового ринку, а тому є вигідною для клієнтів банку.

Таким чином, реалізація сукупності пропонованих заходів може сприяти підвищенню ефективності функціонування системи комерційних банків у сфері формування депозитної бази, що є необхідною умовою мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів країни, а відтак стимулювання інвестиційних можливостей та економічного зростання.

Оптимізацію процесу формування ресурсної бази комерційних банків слід вважати необхідною умовою зміцнення стійкості усієї кредитної системи країни, підвищення довіри до неї з боку інвесторів, вкладників і кредиторів, а також зростання її ролі у стимулюванні збалансованого розвитку усіх галузей і секторів господарства та інтенсивного зростання економіки України загалом. Пов'язане із ним зростання попиту на кредит об'єктивно зумовлює потребу впровадження нових прогресивних банківських та інформаційних технологій у процес залучення ресурсів та їх найбільш ефективне використання.

Список використаних джерел

1. Дзюблюк О. Оптимізація формування ресурсної бази комерційних банків / О. Дзюблюк // Банківська справа. – 2008. - №5. – с. 38.

2. Дребот Н., Галько О. Стратегія банківської установи на ринку депозитних послуг / Н. Дребот, О. Галько // Регіональна економіка. – 2008. - №4. – с. 125.

3. Кириленко В. Депозитна політика комерційного банку / В.Кириленко // Банківська справа. – 2005. - №2. – с.28.

4. Могильницька М. Аналіз та оцінка ресурсної бази банків України / М. Могильницькі // Регіональна економіка. – 2007. - №4. – с.127.

5. Основні показники діяльності банків України // Вісник НБУ. – 2008. - №2. – с. 52, 58, 87, 117, 119, 123.

6. http://bank.gov.ua.