Економічні науки/9. Економіка промисловості

Магістрант Пріютова В.В.

Науковий керівник: к.е.н. Самофатова В.А.

Одеська національна академія харчових технологій

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПІДПРИЄМСТВ ЗЕРНОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Зернопереробна промисловість України – одна з найбільших галузей агропромислового комплексу, що здатна повністю задовольнити потреби населення у хлібопродуктах високої якості, а також експортувати свою продукцію за межі України. Зернопереробна промисловість України забезпечує населення борошном і крупами, а її відходи використовуються для виробництва комбікормів.

Продовольча безпека держави залежить від стабільної роботи підприємств зернопереробної промисловості основним завданням яких є своєчасне забезпечення хлібозаводів борошном, населення високоякісними хлібопродуктами, а тваринництва і птахівництва комбікормами. Успішне вирішення цього завдання залежить від продуктивної роботи підприємств зернопереробної галузі харчової промисловості України.

На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України і особливо для – харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей – машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. Також погіршилося становище і в зернопереробній галузі харчової промисловості.

На початку 2009 року склалася наступна ситуація з сировинною базою для зернопереробних підприємств: власники зерна почали віддавати перевагу в реалізації зерна експортоорієнтованим компаніям, бо з їх боку більш сприятливі умови оплати. Більшість власників зерна не потребують термінового поповнення оборотних коштів і тому продовжують стримувати продаж якісної пшениці, очікуючи при цьому подальшого росту цін [5].

Дана політика з боку власників зерна є негативною для підприємств зернопереробної галузі та для всього населення України в цілому, так як збільшення цін на зерно призводить до збільшення собівартості виробленого борошна, а відповідно і до збільшення собівартості хліба. А так як купівельна спроможність населення України, з огляду на кризове становище економіки країни, досить низька, то така цінова політика тільки призведе до погіршення становища у виробничому секторі економіки і на ринку в цілому.

Протягом останніх років на більшості підприємств зернопереробної галузі харчової промисловості України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5-6% та 2-3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 30-45% загальної вартості [2]. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць.

Проблема зношеного устаткування останні п’ять років гостро стоїть на підприємствах зернопереробної промисловості, так як у світі розробляється багато інновацій у сфері переробки зерна: обладнання, машини та устаткування, технології, що є ресурсозберігаючими та більш економними ніж застаріле обладнання на вітчизняних підприємствах. Але на зернопереробних підприємствах України рівень впровадження інновацій коливається десь на рівні 2-3 %, що є недостатнім для більш економічного виробництва хлібопродуктів [6].

З іншого боку, на провідних підприємствах зернопереробної галузі, де все ж досить високий рівень автоматизації виробничих процесів гостро постала ще одна проблема – відсутність кваліфікованих робочих кадрів. Але головна причина цієї проблеми не в тому, що мало людей з вищою освітою: інженерів, технологів, механіків харчової промисловості; навпаки, щорічно вищі навчальні заклади України випускають більше 50 тисяч кваліфікованих спеціалістів в області харчової промисловості, кожен з яких має достойну теоретичну підготовку. І тут виникає питання, чому ж ця проблема так гостро виникає на вітчизняних зернопереробних підприємствах?

А відповідь на це питання полягає в тому, що молодим спеціалістам в даній галузі бракує практичних навиків роботи, тому що без стажу роботи на зернопереробних підприємствах дуже важко застосувати теоретичні та практичні знання, яких вони набули під час навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, на діючих ведучих зернопереробних підприємствах харчової галузі. Саме тому, молоді спеціалісти обирають подальше працевлаштування не за спеціальністю, на виробничих підприємствах харчової галузі, а віддають перевагу підприємствам невиробничого характеру.

Рішення цих трьох основних проблем, є дуже важливим завданням для підприємств зернопереробної галузі, так як загальновідомо, що підприємство ефективно функціонує лише за умови, якщо виробництво є економічно ефективним, а для цього необхідне раціональне використання трьох основних складових виробничого процесу: основних фондів, оборотних засобів та робочої сили.

Таким чином, для того, щоб зернопереробна галузь, як одна з стратегічних галузей промисловості України, ефективно розвивалася та розширювала свою діяльність необхідно: направляти кошти підприємств на більш економічно ефективне відтворювання основних фондів, завдяки впровадженню інновацій в процес виробництва; проявлення більшої зацікавленості підприємствами харчової промисловості в практичних навиках молодих спеціалістів, для їх подальшого працевлаштування на підприємства зернопереробної галузі та підприємства інших галузей харчової промисловості України; досягнення більш раціональної взаємодії між постачальниками сировини і зернопереробними підприємствами в ціновій політиці, що дозволить зберегти собівартість хлібопродуктів на тому ж рівні або навіть скоротити її, що в свою чергу призведе до стабільної ціни на хліб та інші хлібопродукти першої необхідності для населення України.

Література:

1. Борщевський П.П., Князєв С.І. Основні напрями розвитку борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості України // Економіка АПК. – 2001. №5. – с. 36-47

2. Осипов П.В. Интегральный производственный потенциал пищевой промышленности. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2004. – 289 с.

3. Производство продукции предприятиями отрасли хлебопродуктов Украины в январе 2009 года // Хранение и переработка зерна. – 2009. №2. – с.8-11.

4. Рыбчинский Р. Состояние и перспективы развития мукомольной отрасли в Украине // Хлебопродукты. – 2008. №2. – с. 24-25

5. Рынок продуктов переработки зерна // Хранение и переработка зерна. – 2009. №2 (116). с.7

6. Чумаченко Н.Г., Соломатина Л.Н. Роль инноваций в экономическом развитии Украины // Економіка промисловості. – 2003. - №1. – с. 102-108.