Економічні науки/9. Економіка промисловості

 

Верхогляд Ю.І.

Одеська національна академія харчових технологій

Важливість вимірювання інвестиційного

потенціалу підприємств харчової промисловості

в сучасних умовах

 

За умов настання світової кризи особливо актуальним є питання визначення пріоритетних напрямків інвестування коштів, адже тепер інвестори як ніколи уважно придивляються до потенційних об’єктів інвестування. Власних інвестиційних ресурсів Україні завжди бракувало, що перешкоджало ефективному розширеному відтворенню. Особливо це стосується галузей харчової промисловості, де обігові кошти спрямовуються здебільшого не на оновлення матеріально-технічної бази, а на ремонт обладнання. Проаналізувавши галузеву привабливість України можна зробити висновок, що в теперішній час найбільш інтенсивні інвестиційні процеси спостерігаються в високорентабельних галузях, які не потребують значних капіталовкладень при забезпеченні їх швидкої віддачі. Це відноситься, передовсім, до сфери внутрішньої торгівлі, харчової та легкої промисловості.

Поняття інвестиційного потенціалу є досить новим і перспективним поняттям, що дозволяє потенційним інвесторам визначитись стосовно інвестиційної привабливості того чи іншого підприємства. Також це дає можливість оцінити розвиток підприємства в динаміці і порівняти підприємства між собою. В наслідок цього забезпечення його підвищення створює сприятливі умови щодо залучення інвестицій у дане підприємство, а також забезпечення збереження та покращення позицій в конкурентній боротьбі.

Вивчення спеціальної економічної літератури свідчить, що при характеристиці підприємства використовуються різні терміни: “загальний потенціал підприємства”, “внутрішній потенціал підприємства”, “економічний потенціал”, “комплексний економічний потенціал”,“інноваційний потенціал”, “технічний потенціал”,“людський потенціал”,“інвестиційний потенціал” тощо [4] .

Особливого значення відводиться такій категорії як “інвестиційний потенціал”. Він зазвичай трактується як впорядкована сукупність інвестиційних ресурсів [1]. Під терміном “інвестиційний потенціал” слід розуміти сукупність наявних матеріальних та нематеріальних, трудових та організаційно-управлінських ресурсів підприємства, що характеризують його спроможність прийняти та освоїти інвестиційні кошти.

Як правило, оцінка інвестиційного потенціалу передбачає проведення фінансового аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, що дозволяє оцінити варіант управлінського рішення в дії, відчути сильні та слабкі його сторони. В методиці визначення та оцінки інвестиційного потенціалу пропонують використовувати наступні вісім фінансових, а саме:

1)                показник поточної ліквідності;

2)                показник фінансової незалежності (автономії);

3)                показник фінансової стійкості;

4)                показник забезпечення оборотних активів власними коштами;

5)                показник рентабельності капіталу;

6)                показник рентабельності активів;

7)                показник оборотності активів;

8)                показник оборотності власного капіталу.

Основним недоліком даних показників є те, що вони характеризують лише фінансовий аспект роботи підприємства, не розкриваючи при цьому цілу низку інших. Для усуненню цього недоліку можна скористатися дослідженням американських вчених Р. Каплана і Д. Нортона, які у 1990 році проаналізували системи вимірювання результатів виробничо-господарської діяльності 12 великих американських промислових підприємств. Враховуючи потребу врахування нефінансових аспектів функціонування підприємства вищенаведений перелік показників слід доповнити наступними п’ятьма показниками, а саме:

1)                частка нових товарів та послуг в реалізованій продукції.

2)                частка продукції реалізованої постійним клієнтам.

3)                приріст кількості нових клієнтів у регіоні.

4)                частка виконаних контрактів без затримки.

5)                кількість пропозицій щодо покращення діяльності підприємства на одного працівника

Проаналізовані показники дадуть можливість здійснити контроль за появою ознак банкрутства підприємства, а саме за виявленням ознак поточної, критичної або надкритичної неплатоспроможності; ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Для кінцевого визначення величини інвестиційного потенціалу підприємства:

1) вводимо Булеві змінні :

                           (1)

2) розраховуємо значення інвестиційного потенціалу підприємства за формулою:

    ,                                                         (2)

де Іп – показник інвестиційного потенціалу, коефіцієнт; Хі – змінна, що характеризує чи значення показника Кі відповідає рекомендованій величині (Хі=0) або (Хі=1), коефіцієнт; Кі – і-й коефіцієнт збалансованої системи показників; і– індекс коефіцієнта збалансованої системи показників, і=1,...,13.

Чим більшим буде значення Іп тим більшим інвестиційним потенціалом володіє підприємство. На основі тієї чи іншої величини Iп робиться висновок про його інвестиційну привабливість. При цьому необхідно керуватися наступними правилами: якщо Іп>=0,5 то підприємство є інвестиційно-привабливим, якщо ж Іп<0,5 то підприємство не є інвестиційно-привабливим. Крім того якщо значення одного чи обох показників К1 та К2 не знаходиться в межах рекомендованих значень, підприємство автоматично визнається інвестиційно-непривабливим і подальші розрахунки можна не проводити.

Основним джерелом інформації, для визначення інвестиційного потенціалу слугують наступні складові їх фінансової звітності “Баланс” та “Звіт про фінансові результати”. Основним джерелом формування активів є власний капітал. Зменшення капіталу на підприємстві сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства. Позитивний результат зростання чистого доходу, прибуткова основна діяльність, зменшення собівартості, збільшення власного капіталу сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства. Ріст поточних зобов’язань та їх часткове виконання  є негативним явищем яке характеризує погіршення структури балансу та підвищує ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

На зміну показника поточної ліквідності можна вплинути або шляхом збільшення величини оборотних активів (в першу чергу за рахунок власних коштів чи збільшивши кількість оборотів обігових коштів), або шляхом зменшення короткострокових зобов’язань. Аналогічно можна знаходити параметри впливу на величину інших показників і як наслідок на ефективність усієї системи управління фінансовими ресурсами підприємства.

Крім безпосередньо розрахунку та оцінки окремих фінансових та нефінансових показників важливим є проведення аналізу залежностей між їх величиною та значенням чинників впливу на них. Це дозволяє визначити важелі регулювання стану системи управління фінансовими ресурсами підприємства.

Слід зазначити, що правильне та швидке визначення інвестиційного потенціалу підприємства дозволяє потенційному інвестору здійснювати найоптимальніше управління фінансовими ресурсами, що знаходяться в його розпорядженні. Це дозволяє, з однієї сторони, мінімізувати ризик від інвестиційної діяльності, а з іншої – максимізувати доходи від неї. У зв’язку з цим можна сказати, що за умов розширення підприємствами своєї діяльності на основі освоєння нових видів продукції доцільним є поглинання чи злиття із іншими підприємствами, що спеціалізуються на її випуску. Для цього може використовуватися як підхід, що вважає за доцільне інвестування у підприємства з низьким рівнем інвестиційного потенціалу, що дозволить поглинути його і використати на користь інвестора, так і підхід, що передбачає вкладення у підприємства з високим інвестиційним потенціалом, що дозволить отримати значні доходи на вкладення тимчасово вільних коштів. В цих умовах вище розглянута методика покликана допомагати системі управління фінансовими ресурсами підприємств у виборі найкращого варіанту вкладення капіталу.

Стратегічно важливе для України питання про залучення певного мінімально необ­хідного обсягу інвестиційних ресурсів, які могли б послужити опорою для подальшого нарощування економічного обороту вже на власній основі. Це повинно стати засобом забезпечення виходу з довготривалої економічної кризи, досяг­нення реальних структурних зрушень у народному господарстві, технічного переозброєння, підвищення якісних показників гос­подарської діяльності на мікро- і макрорівнях і, головне, жит­тєвого рівня населення. Активізація інвестиційного процесу є вирішальною умовою успішного продовження соціально-еконо­мічних перетворень.

 

Література:

1. Пилюшенко В.Л., Шкробак И.В. Методологические аспекты оценки инвестиционного потенциала предприятий. // Менеджер. –  2000. – №5. –  С. 107-112.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512 с.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432 с.

4. Модели и методы финансового менеджмента: Сб. научн. ст. / Редкол. Ю.Г. Лысенко и др. –Донецк: ДонГУ, 2000. – 92 с.