Наукова конференція:
«Эффективные
инструменты современных наук»
Секція: «Медицина», підсекція
«Организация здравоохранения»
(27.04.- 05.05.2009 р., Чехія)
Толочко В.М., Музика Т.Ф.
Національний фармацевтичний університет, м. Харків
ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОБЛЕМ
ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
Фармацевтичне
забезпечення лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) має глибокі історичні корені,
які формувались незалежно від еволюції суспільства, зміни економічних відносин,
і до теперішнього часу залишається одним з самих важливих та актуальних в
системі охорони здоров’я населення.
Існує
історична думка, що серед перших лікарняних аптек Стародавньої Русі була аптека
при лікарні, заснована патріархом Никоном за указом царя Алексія Михайловича ще
на початку ХVII cт. Утримувалась вона за
монастирські кошти [4].
Більш
достовірнішу дату виникнення лікарняних аптек на Русі на початку ХYIIIст. пов’язують з епохою
діяльності великого реформатора Петра 1, який після своєї подорожі до Європи
прийняв рішення про відкриття першого
госпіталя та аптеки при ньому. Така аптека у своїй діяльності керувалась прописаним
положенням «О должности аптекаря у госпиталя», яке витікало з головного
регламенту госпіталя [4].
Протягом XIV-XX ст. тенденція організації
фармацевтичного забезпечення ЛПЗ через лікарняні аптеки зберігається. Починаючи
з 70-90 років ХХ ст. в Україні активно, крім аптек лікувальних закладів, розвивається
мережа госпрозрахункових лікарняних (ЛА) та міжлікарняних аптек (МЛА). Іменно
на них перекладається основне завдання з фармацевтичного забезпечення ЛПЗ.
Аналіз цього
періоду діяльності ЛА і МЛА з фармацевтичного забезпечення ЛПЗ показує, що вони
мали підтримку від держави завдяки довгостроковій програмі розвитку їх мережі
та опіки в цілому цього напрямку фармації. Так, діяльність ЛА і МЛА та
фармацевтичне забезпечення через їх мережу ЛПЗ спирається на нормативно -
правове їх обґрунтування. Тому, маючи деякі пільгові умови діяльності, такі аптеки
отримали мотивацію для подальшого розвитку. Наприклад, у продовж значного часу
ЛА та МЛА не сплачували орендну плату як організації прирівняні за профілем до
ЛПЗ. Госпрозрахунковий принцип роботи, тобто прибутковість, дозволяв їм
розвивати самостійно матеріально-технічну базу, покращувати інформаційно-консультативні,
виробничі, постачальницькі та інші важливі напрямки діяльності у
фармацевтичному забезпеченні ЛПЗ.
Особливої
уваги заслуговує виробнича діяльність ЛА і МЛА, яка переважає інші напрямки.
Так, ними здійснюється приготування інфузійних розчинів, екстемпоральних
лікарських форм в значному асортименті, відповідно до профілю ЛПЗ. Переваги
полягали в тому, що такі ліки мали низькі ціни, давали можливість при
мінімальному фінансуванні якісно забезпечувати лікувальний процес. Об’єм
виробництва був напруженим, кількість рецептури екстемпорального виготовлення, наприклад,
в стаціонарах хірургічного профілю сягала більше 80% [1,6].
Асортимент ЛЗ
виробництва ЛА та МЛА був різноманітний по найменуванням та фасуванню,
адаптований до профілю ЛПЗ та кожного окремого хворого у них. Таке аптечне
виробництво і на сьогодні зберігає своє стратегічне значення у фармацевтичному
забезпеченні ЛПЗ. Прикладом у цьому може слугувати участь харківських
фармацевтів у ліквідації аварії каналізаційних мереж м. Харкова (1995р.), коли
ЛА і МЛА довели свою оперативність, професіоналізм та спроможність у
забезпеченні інфузійними розчинами ЛПЗ в повному обсязі.
Постачальницькі
послуги ЛА і МЛА включають в себе, не тільки відпуск ЛЗ безпосередньо в ЛПЗ, а
й дотримання правил зберігання ЛЗ, раціонального їх використання, контроль
термінів придатності, проведення постійних консультацій з приводу їх
використання тощо. Матеріальна база цих аптек дозволяла повністю все це
забезпечити на своїй території і тим самим звільнити або скоротити витрати ЛПЗ
від такої діяльності [3,10].
Успіхи в
організації фармацевтичного забезпечення ЛПЗ через мережу ЛА і МЛА багато в
чому завдячували результатам наукових досліджень. Існували авторитетні наукові
школи, розробки яких привертали увагу та розглядалися у наукових публікаціях.
Серед науковців доцільно згадати К.І. Панченко, Р.В. Лісткову, Л.М. Боброву,
В.М. Толочко, Н.С. Фізорг, Н.В. Суботнікову та інших [1, 6, 9, 11].
Напрямками
наукових досліджень було вивчення залежності якості лікувального процесу від
стану та організації фармацевтичного забезпечення ЛПЗ; пошук резервів з
підвищення ефективності і раціональності виробничої функції ЛА і МЛА; методичні
підходи до проектування та будівництва ЛА і МЛА в окремих будівлях та в комплексі
з ЛПЗ та інші.
Для
практичної системи охорони здоров’я та фармації такі наукові розробки слугували
підґрунтям при формуванні кошторисів, обґрунтуванні штатного розпису, розширені
мережі ЛА і МЛА та фінансуванні ЛПЗ [1,2].
На сьогодняшньому
етапі розвитку нашої держави, коли виникають проблеми з фінансуванням ЛПЗ та
значно зменшується державна підтримка діяльності ЛА і МЛА, робляться
альтернативні спроби ЛПЗ самостійно вирішувати питання організації
фармацевтичного забезпечення безпосередньо через оптові фармацевтичні компанії або
через виробників, оминаючи аптеки. Одночасно підвищуються вимоги до аптечного (екстемпорального)
виготовлення ЛЗ, без підтримки з боку держави на здійснення цієї виробничої
функції, а тому економічне існування ЛА та МЛА значно ускладнилось.
За таких
обставин скорочуються інформаційно-консультативні послуги для лікарів та медичних
працівників ЛПЗ, хоча загальна кількість зареєстрованих і дозволених до обігу
на вітчизняному фармацевтичному ринку ЛЗ постійно зростає. На сьогодні це 13,1
тис. ЛЗ, біля 500 імунобіологічних препаратів, серед яких 60% закордонного
виробництва [7]. Крім того, лікарі не в змозі достатньо орієнтуватись в
інформації про патентовані назви дженериків, терміни та умови постачання деяких
ЛЗ, терміни придатності, сумісності, взаємодії ЛЗ, їх дозування. Разом з тим
медичні і фармацевтичні представники окремих оптових фармацевтичних компаній чи
виробників, з якими виникають угоди в ЛПЗ, надають ці послуги в межах тільки
своєї номенклатури ЛЗ і мають завдання створити сприятливі комерційні умови для
себе, а не для інших.
Постачальницькі
послуги ЛА і МЛА звузились. Тендерне законодавство, за яким визначальна вимога –
низька ціна, ставить ЛА і МЛА в нерівні, більше слабкіші умови у порівнянні з
конкурентною спроможністю оптових компаній та виробників. При проведенні
тендерів, як правило, ЛА і МЛА можуть перемагати лише там, де іншим учасникам
економічно це не вигідно, або не має дозвільних документів на вид діяльності. В
результаті виробничі площі ЛА і МЛА для зберігання ЛЗ використовуються не
ефективно, створюючи економічну збитковість.
Аптеки
лікувальних закладів, які ще існують як бюджетні і входять до складу ЛПЗ на
правах відділень, також мають проблеми у своїй діяльності, які пов’язані з
наявністю застарілого обладнання, відсутністю фінансування на його модернізацію,
а тому ускладнюються або зовсім неможливі умови для виконання виробничої
функції. У них існують також проблеми з рівнем оплати праці фахівців і тому
попит на ринку праці на вакансії в них невисокий. Такі аптеки працюють на
правах відділень ЛПЗ, їх функції зведені до постачально-посередницьких з підготовки
тендерної документації, проведення тендерів, прийому, збуту ЛЗ [8].
Таким чином,
історичний огляд організації фармацевтичного забезпечення ЛПЗ свідчить про те,
що головною його ланкою є мережа лікарняних аптек, які були започатковані ще у XVIII столітті. Спочатку це
були виключно ЛА у складі ЛПЗ на правах відділення. Але з часом, починаючи з
70-80 років ХХ століття, завдяки науковим пропозиціям, вони виводяться із
складу ЛПЗ і функціонують на умовах госпрозрахунку, що значно зменшує витрати
ЛПЗ на їх утримання та розширює можливості ЛА та МЛА, в тому числі, виробничі,
інформаційно-консультативні, фінансові та інші. Розвиток мережі
госпрозрахункових ЛА та МЛА підтримувався з боку держави шляхом створення
необхідної нормативно-правової бази, а також достатнім фінансуванням ЛПЗ на
придбання ЛЗ.
У сучасних
умовах розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку та загального стану системи
охорони здоров’я населення, коли відсутнє достатнє фінансування ЛПЗ зі сторони
держави, ведеться пошук напрямків скорочення витрат, в тому числі на придбання
ЛЗ. Враховуючи те, що одночасно значно зменшується або зовсім відсутня державна
підтримка діяльності ЛА і МЛА, виникають схеми фармацевтичного забезпечення ЛПЗ
безпосередньо оптовими фармацевтичними підприємствами і виробниками, які мають значні
недоліки.
Успішне
вирішення таких проблем можливе за рахунок проведення наукових досліджень і на їх
основі створення необхідної нормативно-правової бази, завдяки поєднання
оптимальних варіантів фармацевтичного забезпечення ЛПЗ з оглядом на історичний
досвід і обґрунтуванням механізмів державної їх підтримки. Вказане є предметом
наших подальших наукових досліджень.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Боброва Л.М. Структура производственного процесса
больничных и межбольничных аптек // Проблемы организации и управления аптечной
службы. – М.: ВНИИФ МЗ СССР. – 1981. – С. 53-58.
3.
Кузнецова Л.Е.
Больничные аптеки – важное звено лекарственного
обеспечения. Режим доступа //www/pharmnevs/kz/kfv.—db/nomera1 158/cts html 26k.
5.
Лесько И., Кунда Е. Структура госпитального сегмента // Аптека. – 2007. – №
608 – Режим доступа //www.apteka.ua/online/25802/
7.
Министерство здравоохранения Украины провело
заседание итоговой коллегии // Аптечный аудит. – 2009. – №7. – С. 3.
8.
Мороз Т. Аптеки,
учреждения здравоохранения, живут по законам писанным в прошлом веке //
Фармацевтич. вестник. – 2007. – №25. – С. 4–5.
9.
Панченко Е.И., Кочеткова М.И. Планировка и
оборудование межбольничных аптек // Совершенствование организационных форм
лекарственного обслуживания населения. – М.: ВНИИФ МЗ СССР. – 1978. – С. 47-52.
10.
Пушак
К.И., Терещук С.И., Громовик Б.П. Финансово-экономическое исследование деятельности аптек г. Львова // Провизор. – 2003. – №15. Режим доступа
//www.provisor.com.ua/archive/2003/N15/art_09.htm
11.
Толочко В.М. Исследования по совершенствованию
организации работы аптек клиник // Автореф. дис. … канд. фармац. наук. – М.:
ВНИИФ МЗ СССР. – 1979. – 17 с.