Экономические науки/10. Экономика предприятия.

Щоткіна М.М.

Науковий керівник Решетняк О.О.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

Сутність економічної ефективності

Сутність економічної ефективності звичайно визначається як відношення результатів та витрат за формулою: Е = Р / В (де Е – ефективність; Р – результати; В – витрати). За більш узагальненим підходом ефективність трактується як вигідність. При цьому, розрізняють абсолютну ефективність, як вигідність експлуатації певного об’єкту, та порівняльну, яка визначається у ході порівняння вигідності організаційно-технічних заходів, конструктивних рішень, вибору технологій тощо.

Визначають ефективність капітальних вкладень, як вигідність одночасних витрат з незначним строком повернення інвестицій, та ефективність інвестиційних проектів, за якими капітальні витрати рознесені у часі, а строк повернення інвестицій перевищує один рік.

Існує точка зору, за якою ефективність – це єдиний узагальнюючий показник, при цьому існує інший показник – економічний ефект (за рік або за інший термін). На наш погляд, економічна ефективність являє собою комплекс показників (абсолютних, таких як от прибуток, капітальні вкладення, економія собівартості та відносних, таких як економічний ефект, коефіцієнт економічної ефективності, строк окупності витрат), які відображують доцільність реалізації проекту (або поточної експлуатації об’єкту) з врахуванням рівня очікуваного результату, витрат на реалізацію, які може дозволити собі господарюючий суб’єкт виходячи з власного фінансового стану та зовнішніх умов та фактору часу, впродовж якого здійснюються витрати та отримується результат.

Визначення ефективності слід виконувати з врахуванням зовнішніх та внутрішніх обмежуючих факторів (або факторів сприяння), які можуть носити економічний, соціальний, організаційно-технічний характер. При цьому необхідно враховувати не тільки очікуваний результат за призначений термін реалізації, але й можливі негативні наслідки, рівень ризику втрати вкладених коштів, віддалені у часі результати реалізації тих чи інших заходів, визначення яких повинно виконуватись у межах припустимої похибки.

В умовах зростання рівня глобалізації економіки будь-який об’єкт, відносно якого плануються певні зміни, що потребують витрат, є елементом системи світового виробництва та товарно-грошового обміну, зв’язки якого з іншими елементами вказаних систем постійно зростають. Це може стосуватись економіки окремих країн, галузі, підприємства, або заходів спрямованих на використання певних природних або трудових ресурсів. З цієї точки зору, доцільно поєднати існуючі підходи до визначення економічної ефективності з теорією потенціалу підприємства, яке є центральним елементом системи виробництва та товарно-грошового обміну території (адміністративної одиниці, регіону, країни). Структура потенціалу підприємства дозволяє визначити межі, у яких з певним рівнем ефективності може реалізовуватися процеси його використання та розвитку об’єкта (рис. 1).

Потенціал об’єкту
Існуючий потенціал			Потенціал розвитку
Реалізований потенціал	Не реалізований потенціал
	резерв	надлишок

Рис. 1. Структура потенціалу підприємства

При цьому слід окремо враховувати технічний потенціал, який обмежує впровадження заходів реалізації існуючого потенціалу або розвитку підприємства за фізичною наявністю ресурсів (природних, технічних, інформаційних, трудових, фінансових тощо), та економічний, який може обмежити використання навіть наявних фінансових та інших ресурсів за недостатнім рівнем ефективності їх використання у порівнянні з іншими варіантами експлуатації та розвитку об’єкта. Так, наприклад, існуючий потенціал для отримання очікуваного результату потребує забезпечення оборотними засобами, розмір яких залежатиме від планованих обсягів виробництва згідно існуючому попиту. Якщо попит не забезпечує реалізацію усього іншого потенціалу, надлишок або резерв (як от виробничі потужності які не використовуються на певний час) потребуватиме поточних витрат на підтримання дієздатності. Потенціал розвитку, не забезпечений відповідним зростанням попиту на ринку продукції, або потребуючий для своєї реалізації занадто великих капітальних вкладень з недостатнім рівнем порівняльної економічної ефективності, теж матиме економічні межі, за якими така реалізація є економічно необґрунтованою, та технічні межі, які залежать від рівня доступної технології, наявності потрібних фахівців, шкідливого впливу на персонал та зовнішнє середовище.

Використання категорії «потенціал» у розрахунках економічної ефективності дозволяє зробити оцінку комплексною, врахувати не тільки фактор часу, а й зміни зовнішнього впливу на ефективність діяльності підприємства впродовж прогнозованого періоду, за якими визначається потенціал об’єкту.

Список використаних джерел:

1. Бачевський Б.Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 400с.

2. Бочаров В.В. Финансовый анализ / В.В. Бочаров. – СПб.: Питер, 2007. – 240 с.

3. Друкер П. Практика менеджмента / П. Друкер; пер. с англ.. – М.: Вильямс, 2006. – 400 с.

4. Економіка підприємства: підручник / [Кіт А.Ф., Захарчин Г.М., Кіндрацька Г.І. та ін.]; за заг. Ред.. Й.М. Петровича. – 2-ге вид., виправ. – Львів: Магнолія 2006, 2007. – 580 с.

5. Шеремет А.Д. Комплексный анализ хозяйственной деятельности / А.Д. Шеремет. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 415 с.