Мартиненко Д.О.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВМУРЛ Україна

Економічна сутність капіталу та його роль у комерційній діяльності підприємства

З погляду на підприємство як на незалежний суб’єкт господарювання, капітал представляє собою абстрактну суму фінансових коштів в грошовій формі, що надані їх власником або кредитором господарюючому суб’єкту з метою інвестування, і характеризуються юридичним і часовим аспектами.

Як сума фінансових зобов’язань підприємства перед власниками і кредиторами капітал відображається в пасиві балансу підприємства і утворює фінансово-економічний сегмент господарства. За джерелами виникнення розрізняють власний (акціонерний капітал) і позиковий капітал (кредити, позики), які відрізняються правовим статусом капіталодавців. Уречевленням (еквівалентом) капіталу виступає майно підприємства, що представляє собою потенціал підприємства або конкретну форму використання капіталу.

Активи і капітал підприємства - це лише різні аспекти одного і того ж явища, оскільки про майно говорять як про капітал необхідний для виробництва. З фінансової точки зору запаси майна (активи) означають очікування майбутніх надходжень коштів або використання фінансових ресурсів в минулому. Засоби підприємства - це обов’язкові майбутні витрати або джерела фінансових коштів у минулому.

Виробничо-господарський сегмент окремого підприємства представляє собою його актив, тобто сукупність основних та оборотних засобів. Тільки платіжні засоби, розміщені в активі балансу, вилучаються з виробничо-господарської сфери. Вони - зв’язуючий елемент між двома складовими господарства підприємства. Гроші використовуються для придбання факторів виробництва та залишаються в матеріальній формі у виробничій сфері доти, доки внаслідок надходження виручки від продажу готових виробів знову не перетворюються на грошову форму. Тому майно підприємства можна представити у вигляді «області інвестицій» та «області платежів» (рис.1). Перша належить до виробничо-господарського, друга - до фінансово-економічного обороту підприємства. Елементи виробничого процесу втілюються в капіталі, а капітал фінансує майно підприємства. Тому фінансово-економічна область підприємства відображає виробничо-господарський оборот та процеси підприємства у вартісній формі.

Рис. 1 Області капіталу, інвестицій та платежів

Як бачимо, сучасне трактування активу і пасиву з об’єктивних причин відрізняється від традиційного радянського, коли перший був «сукупністю речей», а другий показував «групування коштів підприємства за джерелами утворення і призначенням в залежності від ступеня закріплення за даним підприємством». В зв’язку з тим, що «характер джерел коштів відображав форму соціалістичної власності», мова фактично йшла не про джерела надходження коштів від власників, оскільки останні були представлені одним суб’єктом - державою, а інформували: від якої «ланки» чи складової народного господарства надійшли кошти і на який термін.

При проведенні аналізу капіталу слід мати на увазі, що:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси, які забезпечують йому доход.

3. Капітал є основним джерелом заможності його власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства є головним індикатором рівня.

6. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

7. Капітал характеризує фінансові ресурси, які забезпечують йому доход.

8. Капітал є основним джерелом заможності його власників.

9. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості.

10. Динаміка капіталу підприємства є головним індикатором рівня ефективності його господарської діяльності.

Саме тому керівництво підприємства повинно володіти об’єктивною інформацією щодо того:

яким капіталом воно володіє?

чи є оптимальною його структура?

у які сфери діяльності він буде вкладений?

Так, якщо перший крок бізнесу - це залучення капіталу, то виникає питання про джерела цього капіталу. Підприємство може отримати фінансові кошти або від зовнішніх кредиторів, або в результаті своєї виробничої і збутової діяльності. Тому розрізняють два способи фінансування: зовнішнє і внутрішнє.