Аспірант Донських А.С.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Основні фактори конкурентоспроможності аграрних підприємств

Конкурентоспроможність підприємства є багатогранним економічним поняттям, яке включає в себе комплекс соціально-економічних характеристик. В основі конкурентоспроможності будь-якого підприємства лежать його конкурентні переваги, формування і розвиток яких здійснюється під впливом певних факторів. Ці фактори неоднакові за походженням, характером і рівнем впливу. Аналіз факторів допомагає виявити сильні й слабкі сторони у діяльності підприємства та в роботі його конкурентів, розробити заходи, за рахунок яких підприємство змогло б підвищити конкурентоспроможність, забезпечити свій успіх та збільшити свою частку в продажах на конкурентному товарному ринку.

В економічній літературі існує різна класифікація факторів конкурентоспроможності в залежності від ознак їх розподілу. Так, за об’єктом дослідження виділяють наступні фактори: ті, що залежать від технології; які належать до сфери виробництва; що стосуються реалізації продукції; які входять до сфери маркетингу; що відносяться до професійних навичок; пов’язані з організаційними можливостями. За природою виникнення фактори поділяються на основні та розвинуті; загальні та спеціалізовані; природні та штучно створені. Існує також класифікація за ознакою керованості: контрольовані і неконтрольовані; керовані та некеровані; за сферою дії – зовнішні та внутрішні; за рівнем спеціалізації – інтегральні та специфічні; за конкурентним рівнем – мікрорівневі, мезорівневі, макрорівневі. Узагальнено фактори конкурентоспроможності підприємств можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори – соціально-економічні й організаційні відносини, що дозволяють підприємству створити продукцію, що за ціновими і неціновими характеристиками більше приваблива [2]. До зовнішніх факторів відносяться:

– тип підприємства та кон’юнктура ринку;

– наявність і можливості конкурентів;

– забезпеченість, склад і структура трудових ресурсів;

– податкова політика;

– фінансово-кредитна політика;

– державна система стандартизації;

– правовий захист інтересів споживачів;

Внутрішні фактори – це об’єктивні критерії, які визначають можливості підприємства із забезпечення власної конкурентоспроможності [1]. До внутрішніх факторів відносяться:

– інноваційний потенціал;

– виробничий та фінансово-економічний потенціал;

– потенціал маркетингових служб, імідж фірми;

– якість і ціна товару;

– рівень матеріально-технічного обслуговування;

– конкурентоспроможність продукції та послуг;

Враховуючи специфіку аграрної сфери, різні сільськогосподарські підприємства, мають різний стратегічний потенціал, реалізовують різні стратегії і можуть функціонувати в середовищі різної міри складності. При цьому одні і ті ж фактори для різних підприємств можуть бути як керованими (тобто підприємство здатне впливати на них), так і некерованими або такими, що враховуються (підприємство пристосовується до їх зміни). Тому в середовищі функціонування аграрних підприємств доцільно виділяти не зовнішні і внутрішні фактори конкурентоспроможності, а ті, що створюються (керовані) і ті, що враховуються (некеровані).

До керованих факторів конкурентоспроможності аграрних підприємств відносяться:

– використання природних ресурсів;

– просторові умови (площі с.-г. угідь);

– фінансовий потенціал;

– кваліфікованість та використання персоналу підприємства;

– рівень матеріально-технічного, техніко-технологічного забезпечення;

– ефективна підприємницька стратегія, маркетинг;

– ступінь вертикальної інтеграції та рівень диверсифікації с.-г. виробництва.

Некеровані фактори конкурентоспроможності аграрних підприємств включають в себе:

– природно-кліматичні умови, здатність деяких видів продукції швидко псуватися;

– екологічні умови;

– соціально-економічні, демографічні умови;

– винаходи, технологічний прорив;

– тенденції ресурсного забезпечення;

– кон’юнктура та інфраструктура ринку;

– політична , адміністративна, криміногенна ситуація

Фактори – це ті явища і процеси виробничо-господарської діяльності підприємства і соціально-економічного життя суспільства, які викликають зміну абсолютної і відносної величини витрат на виробництво, а в результаті зміну рівня конкурентоспроможності самого підприємства. Вони можуть впливати як у бік підвищення конкурентоспроможності підприємства, так і у бік зменшення. Але наявності самих факторів недостатньо для забезпечення конкурентоспроможності. Здобуття конкурентної переваги на основі факторів залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються і де, в якій галузі, вони застосовуються.

Таким чином, підвищення конкурентоспроможності підприємства залежить від ефективного використання всіх факторів, що дасть змогу збільшити виробництво високоякісної продукції, знизити затрати праці та коштів, одержати прибутки в розмірах, необхідних для забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві, сприятиме прискоренню виходу галузі з фінансової кризи, дозволить зміцнити експортний потенціал та надійність продовольчої безпеки.

Література

1. Гапанович О. С. Фактори конкурентоспроможності підприємства/ Гапанович О.С. [електронний ресурс] // Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/

2. Шеховцева Л. С. Конкурентоспособность предприятия: факторы и метод создания / Л. С. Шеховцева // Маркетинг в России и за рубежом. – 2007. – № 4. – С. 18–24.