Економічні науки / Макроекономіка

Пазаненко К. С.

Науковий керівник: Ховрак І. В.

КрНУ імені Михайла Остроградського, Україна

ІННОВАЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Прискорення науково-технічного розвитку посилило інноваційну активність господарюючих суб'єктів, що дозволяє реорганізувати економіку, прискорено розвивати наукомістке виробництво, виходити з економічної кризи і забезпечує умови для економічного росту, зростання продуктивності праці та доданої вартості, підвищення якості продукції і розширення ринків збуту.

Формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування інноваційної моделі отримали перш за все розвинуті країни, в яких економічний розвиток заснований на інтенсивному продукуванні та використанні нових знань та технологій (досягається від 70% до 85% приросту ВВП). Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх інноваційної політики та державного стимулювання структурної перебудови економіки, реформування сфер освіти, науки на основі наявного науково-технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку. Вибір моделі державної політики визначається наступними факторами: подоланням диспропорцій адміністративної економіки на ринковій основі; складними політичними проблемами; розробкою стратегій конкурентоспроможності в умовах формування сучасного глобального середовища постіндустріального інформаційного суспільства.

Отже, інноваційна діяльність є складним процесом трансформації нових ідей та знань в об’єкт економічних відносин. Визначення та урахування її особливостей є неодмінною умовою забезпечення ефективності економічної стратегії держави. Виважена стимулююча політика держави в інноваційній сфері є особливо важливою у ресурсодефіцитній економіці. Проаналізувавши розвиток інноваційної активності в Україні за останні десять років, спостерігаються постійні коливання питомої ваги підприємств, що займалися інноваціями, але з 2007 р. зазначений показник починає стабільно зростати.

Таблиця 1

Інноваційна активність вітчизняних підприємств*

Показники	Роки
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Питома вага підприємств, що займалися інноваціями, %	8,3	15,6	10,1	9,3	9,0	7,5	8,9	11,6	11,9	15,2
Загальна сума витрат, тис. грн.	34391,4	71007,3	12501,2	108201,5	53903,8	16092,4	42814,7	15534,0	68835,6	14351,7

* складено авторами з джерела [1]

В більшості держав, які майбутній економічний розвиток власної країни пов’язують із здобутками науки та активними інноваційними процесами, розроблені документи, що визначають концептуальне та стратегічне бачення перспектив інноваційного розвитку економіки країни та формування національної інноваційної системи. Такий документ уперше було розроблено у США, його мають Великобританія, Франція, Німеччина, інші країни ЄС, а також Росія, Білорусь, Казахстан та інші [2, с. 39]. Варто зазначити, що рівень інноваційної активності, що серед країн Європейського Союзу мінімальні показники інноваційної активності мають Португалія – 26 % та Греція – 29 %, але навіть вони у два рази вищі, ніж в Україні. У порівнянні з країнами-лідерами, такими як Австрія (67% ), Німеччина (69%), Данія (71% ) та Ірландія (74%) розрив з Україною ще більший і складає 3-4 рази [3, с. 233].

Активізація інноваційної діяльності, що дозволяє отримати економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний та соціальний ефекти (рис. 1), вимагає нових форм і методів упровадження досягнень науки і техніки, насамперед за рахунок розширення інноваційного ринку. Нині його в Україні практично немає, а становлення йде досить повільно (табл. 2). Варто наголосити також на недостатніх темпах створення недержавних науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій.

Рис. 1 Види ефектів від інновацій

Таблиця 2

Наукові кадри, організації та обсяг виконаних робіт**

Роки	Наукові кадри та кількість організацій		Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт, млн. грн.
	Кількість наукових організації*	Чисельність кандидатів наук, осіб	Всього, у фактичних цінах	Фунд. дослі-дження	Прикладні дослідже-ння	Розробки	Науково-технічні послуги
2001	1479	10603	2275,0	353,3	304,9	1317,2	299,6
2002	1477	11008	2496,8	424,9	343,6	1386,6	341,7
2003	1487	11259	3319,8	491,2	429,8	1900,2	498,6
2004	1505	11573	4112,4	629,7	573,7	2214,0	695,0
2005	1510	12014	4818,6	902,1	708,9	2406,9	800,7
2006	1452	12488	5354,6	1141,0	841,5	2741,6	630,5
2007	1452	12845	6700,7	1504,0	1132,6	3303,1	761,0
2008	1378	13423	8538,9	1927,4	1545,7	4088,2	977,7
2009	1340	13866	8653,7	1916,6	1412,0	4215,9	1109,2
2010	1303	14418	9867,1	2188,4	1617,1	5037,0	1024,6

* починаючи з 2006 р. не звітують організації, які виконували лише науково-технічні послуги; ** складено авторами з джерела [1]

Основними перешкодами для розвитку інноваційного ринку в Україні є [4, с. 110-116]: неринковий характер формування цін, безсистемність у визначенні безпосередніх замовників і споживачів виконаних розробок; відсутність аукціонних торгів інноваційних розробок, інноваційних бірж і ефективної реклами; дефіцит маркетингових досліджень та нестача інформації про нові технології та ринки збуту; низька питома вага витрат на інноваційну діяльність у капіталовкладеннях та тривалий термін окупності інновацій; відсутність кваліфікованого персоналу і т.п.

Інноваційні засади розвитку економіки можуть бути зведені лише на системній основі - врахуванні всіх факторів у їх взаємодії; це повинно бути постійною турботою усіх, а не окремих категорій людей [5, с. 520]. Україні потрібна реалізація широкого спектра заходів: забезпечення фінансування ресурсами пріоритетних напрямків наукових розробок, розширення джерел фінансування на основі спеціальних цільових фондів, створення механізмів державного стимулювання ефективного використання приватних і іноземних інвестицій у наукомісткі області, у пріоритетні науково-технічні розробки, зменшення імпортозалежності економіки і розширення форм інфраструктури інноваційного ринку (технопарки, наукові центри, торговельні інноваційні біржі). Отже, високий рівень інноваційної діяльності є невід’ємною частиною ефективного функціонування економіки, що утворює підґрунтя для подальшого економічного зростання та забезпечення добробуту країни в цілому.

Література

1. Матеріали Державного комітету статистики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Стародубська, М. Ефективність соціальних проектів потрібно виміряти // Новий маркетинг. - 2006. - №8. - С. 36-42. 

3. Кузьмін, О.Є. Інвестиційна та інноваційна діяльність: Монографія. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 233 с.

4. Гаман, М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: Монографія. - К.: Вікторія, 2004. - С. 104-131.

5. Ілляшенко, С.М. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія. Суми., ВТД «Університетська книга», 2004. – С. 518-527.