Космина О. М, Шевчук Р. Ю

Вінницький національний аграрний університет

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВАЛЮТНО-КУРСОВОЇ ПОЛІТИКИ

В умовах становлення ринкових відносин в Україні необхідною передумовою структурної перебудови економіки країни є активізація та модифікація валютної політики, вдосконалення повноцінного валютного ринку. Невід’ємною складовою валютного ринку є система валютного регулювання — діяльність держави та державних органів щодо врегулювання міжнародних розрахунків та порядку проведення операцій з валютними цінностями. Останнім часом важливого значення набуває питання подальшого розвитку валютного регулювання та поступової лібералізації валютних відносин в бік спрощення міжнародного обміну товарами, послугами, капіталами, переходу до гнучкого обмінного курсу.

Науковим підґрунтям вивчення даної проблеми є роботи В. Ф. Савченка, Д. Френкеля, О. Хампейджема, Р. Фатума, П. Кенена, С. Моїсєєва, А. Навой, М. Пертая, А. Соснової, Г. Стерлігова, В. Батковським, О. Береславською, Д. Бєляєвим, А. Гальчинським, А. Даниленко, А. Ковальчуком, О. Лупіним, А. Матіосом, М. Савлуком, В. Стельмахом, Н. Жмурком, Ф. Журавкою та ін. Водночас залишаються не висвітленими досить багато питань, пов’язаних з ефективністю валютних інтервенцій та управлінням золотовалютними резервами.

Мета статті полягає у визначенні основних напрямків розвитку валютного ринку України і особливостей інструменту валютно-курсової політики, тобто валютної інтервенції на сучасному етапі розвитку України.

Одним з найбільш важливих важелів до регулювання валютної політики є валютна інтервенція.

Валютна інтервенція ― це пряме втручання Центрального Банку країни у функціонування валютного ринку за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці [2].

В Україні валютна інтервенція є головним методом НБУ, за допомогою якого впроваджується національне регулювання валютного курсу та запобігання зниженню (підвищенню) валютного курсу гривні.

Основними заходами, якими користується НБУ, впроваджуючи політику валютної інтервенції з метою призупинення девальвації курсу гривні до валютних одиниць інших країн, є:

1) збільшення облікової ставки центрального банку та норми обов'язкового резервування комерційних банків;

2) заборона українським комерційним банкам кредитувань із ЛОРО- рахунків банків-нерезидентів гривневими коштами, подовження раніше укладених кредитних угод та розміщення гривневих депозитів на кореспондентських рахунках банків-нерезидентів тощо.

Основною вадою валютної інтервенції є те, що вона має тільки короткостроковий ефект і не може забезпечити високого рівня макроекономічних показників, від яких залежить стабільність національної грошової одиниці [3].

Валютна інтервенція є одним з найбільш дієвих інструментів валютно-курсової політики, який широко використовується у світовій практиці валютного регулювання, здебільшого у рамках режиму фіксованого валютного курсу, валютної прив’язки та регульованого плаваючого обмінного курсу.

Валютна інтервенція може здійснюватись за рахунок:

1) використання власних офіційних валютних резервів;

2) короткострокових взаємних кредитів центральних банків в національних валютах по міжбанківських угодах «своп»;

3) продажу цінних паперів, вміщених в іноземній валюті;

4) продажу в зазначених цілях кредитної позиції у СДР, що передбачається статутом МВФ [7].

Одним з визначальних критеріїв валютних інтервенцій є ефективність досягнення головної мети — обмеження волатильності курсу валют та сприяння економічному зростанню. Вченими визначені критерії ефективності валютних інтервенцій:

1. Критерій «напрямку» — запропонований професором Гарвардського університету США Д. Френкелем. Він вважається найбільш простим, і визначення його ефективності відбувається завдяки співставленню руху валютного курсу і напрямку інтервенції. При здійсненні купівлі валют центральним банком курс повинен збільшуватися, а при продажу валют знижуватися, тобто дії центрального банку мають адекватно впливати на попит чи пропозицію валют і їх курс.

2. Критерій «згладжування» — сформульований економістом Федерального резервного банку Кливленда (США) О. Хампейджемом. Валютні інтревенціі за цим критерієм повинні згладжувати різкі коливання валют: якщо курс знижується, то інтервенція повинна призводити до плавного зниження, якщо піднімається, то до гальмування зростання.

3. Критерій «розвороту» — його автором вважається експерт Європейського Центрального Банку Р. Фатум. На його думку, при інтервенціях повинен спрацьовувати не тільки перший критерій «напрямку», а і повністю нівелюватися наслідки коливань за попередній період. Висловлюючись технічними термінами, цей критерій повинен показувати ефективність інтервенцій центрального банку, коли він «гребе проти вітру» [5].

На вибір валюти, яка буде використана під час валютної інтервенції, впливають ряд факторів: мета інтервенції, інституціональне середовище, в межах якого вона проводиться, роль валюти, що використовується для інтервенції, в міжнародній або регіональній валютній системі. Наприклад, найпоширенішою валютою, що використовується під час інтервенцій в багатьох країнах світу є долар США.

Існують певні межі у використанні валютних інтервенцій. Так як розмірів офіційних валютних резервів обмежений, то продаж іноземної валюти має чергуватися з її купівлею, тому шо резерви можуть бути вичерпані. Таким чином країни, у яких спостерігається хронічний дефіцит платіжного балансу (зокрема Україна), часто замість валютних інтервенцій застосовують валютні обмеження. Однак можливе паралельне використання валютних інтервенцій та валютних обмежень [2].

Основними джерелами коштів для проведення валютних інтервенцій є офіційні золотовалютні резерви країни. Зміна їхнього рівня може відображати масштаби державного втручання у процес формування обмінних курсів на валютному ринку. У зв’язку з цим інформація про обсяги інтервенцій у багатьох країнах вважається секретною, з тим щоб конфіденційність дій центрального банку обмежила можливості спекулятивного втручання у динаміку валютних курсів.

Крім того, важливим джерелом коштів для проведення валютних інтервенцій можуть бути короткострокові взаємні кредити, що надаються центральними банками один одному в національних валютах згідно з відповідними міжбанківськими угодами. У зв’язку з цим необхідно зазначити, що участь у валютних інтервенціях можуть брати центральні банки кількох країн. Наприклад, з метою недопущення значного зниження курсу американського долара відносно японської єни активну участь у відповідних валютних інтервенціях нарівні із Федеральною резервною системою США неодноразово брав Банк Японії. [1]

Управління золотовалютними резервами є один із основних інструментів грошово-кредитної політики НБУ. Відповідно до статті 28 Закону України “Про Національний банк України” регулятор забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют та на загальний попит і пропозицію грошей в Україні.

На графіку 1 наведено динаміку валютних інтервенцій НБУ та золотовалютних резервів у 2006–2011 роках.

Графік 1. Динаміка валютних інтервенцій НБУ та золотовалютних резервів у 2006–2011 роках

Протягом 2006 року та перших трьох кварталів 2008 року валютні інтервенції були основним каналом нарощування грошової маси в нашій державі (або основним каналом кредитної емісії) та за формою мали проциклічний характер. Під час фази спаду сальдо інтервенцій було від’ємним, тобто також виконувало проциклічну функцію.

Тож, цей інструмент не розглядався НБУ як антициклічний, а використовувався з іншою метою: для підтримки стабільності обмінних курсів та формування достатніх золотовалютних резервів [6].

Позитивне сальдо валютних інтервенцій НБУ в березні склало 152,5 млн дол. проти негативного 113,4 млн дол. в лютому 2012 р. Про це йдеться в огляді Національного банку України (НБУ) стану валютного ринку в березні 2012 р. за попередніми даними.

"Національний банк України проводив інтервенції лише з купівлі іноземної валюти. Їх позитивне сальдо склало 152,5 млн дол. США (в еквіваленті). Це позитивно вплинуло на динаміку міжнародних резервів, обсяг яких, за оперативними даними, збільшився в березні на 0,3% - до 31128 млн дол. США (в еквіваленті)", - йдеться в повідомленні Нацбанку.

Протягом березня ринковий курс гривні за безготівковими операціями знизився відносно долара США на 0,39% - до 8,0313 грн/дол., а за операціями з продажу готівкового долара США - на 0,32%, до 8,0427 грн/дол.

Чисті надходження валюти від нерезидентів у березні скоротилися в 2,25 разу - до 800 млн дол.

За даними НБУ, станом на 6 березня з початку лютого 2012 р. на міжбанківському валютному ринку України гривня зміцнилася до долара за безготівковими операціями на 0,37% - до 7,9997 грн/дол За операціями з продажем готівкового долара - на 0,51%, до 8,0172 грн/дол. Офіційний курс гривні відносно долара за цей період підвищився на 0,04% - до 7,9867 грн./дол. А відносно євро та російського рубля знецінився на 2,59% (10,7453 грн/євро) і на 4,85% (2,7588 грн/10 рублів) відповідно.

Чиста купівля населенням валюти в лютому склала 372,7 млн дол. Обсяг валюти, купленої банками у населення, склав 1 млрд 67,1 млн дол, обсяг валюти, проданої населенню, - 1 млрд 439,8 млн дол. Таким чином, чиста купівля валюти населенням скоротилася на 33%, в порівнянні з 556,5 млн дол в січні 2012 р [4].

Валютну інтервенцію як інструмент валютної політики почали використовувати ще в XIX ст. Валютні інтервенції здійснюються в тому разі, коли на ринку спостерігаються короткострокові зміни в попиті й пропозиції. Центральний банк очікує швидкого відновлення попередньої рівноваги.

На нашу думку, якщо такі зміни мають довгостроковий характер, зумовлений глибинними макроекономічними процесами, валютні інтервенції не приведуть до позитивного результату. Вони можуть лише відтягнути відповідні зміни валютного курсу на якийсь час, протягом якого уряд повинен застосувати заходи щодо врівноважування платіжного балансу. В іншому випадку після вичерпання валютних резервів неминуче ще більш катастрофічне потрясіння валютного ринку.

Список використаної літератури:

1. А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 2005. — 556 с.

2. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання: навч. посіб. / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. – Херсон : Олді-плюс, 2009. – 272 с.

3. Державне регулювання валютної системи в Україні [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.vuzlib.net/birz_d/9-3.htm.

4. НБУ у березні на міжбанку купив валюти на 152,5 млн дол. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2012/04/11/275881

5. Савченко В. Ф., Демченко М. Ю. Девізна валютна політика: від транспарентності до ефективності з метою забезпечення сталого зростання національної економіки/ В. Ф. Савченко, М. Ю. Демченко// Науковий вісник ЧДІЕУ. — 2010. — № 3 (7).— С.8

6. Савченко Т. Циклічність економічних процесів та вплив Національного банку України на фази економічних циклів/ Т. Савченко // Вісник НБУ. — 2011.—№6.— С. 42-43

7. Шпенюк О. Валютні інтервенції як інструмент валютно-курсової політики/ О. Шпенюк // Економiст.— 2011.—№1. — С. 66-67