Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Ватаманюк О. С.

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Економічна сутність фінансових ресурсів господарюючих суб’єктів

Обсяг фінансових ресурсів, їх структура та джерела фінансування мають велике значення для забезпечення виробничої діяльності підприємства. Достатній обсяг фінансових ресурсів забезпечує безперервність виробничої діяльності підприємства, оптимальна структура розподілу збільшує ефективність та конкурентоспроможність продукції, а стабільні джерела фінансування сприяють зміцненню платоспроможності підприємства.

Протягом тривалого періоду часу представники економічної науки надавали значення поняттю фінансові ресурси лише як державного явища. Наприклад, С. Ю. Вітте (1849-1915) вважав, що під словом фінанси (фінансові ресурси) слід розуміти всю сукупність державного майна [1, c. 243]. Однак у міру розвитку ринкових відносин, роль держави в економіці знижувалася, а розвиток ринків капіталу, підвищення ролі транснаціональних корпорацій, процеси концентрації в області виробництва, посилення значущості фінансового ресурсу як основоположного в системі ресурсного забезпечення будь-якої економічної діяльності призвели до потреби теоретичного переосмислення ролі фінансів на рівні підприємств.

Наприклад, представник англо-американської школи Л. Гітман вже розглядав фінанси як сукупність процесів, інститутів, ринків та інструментів, які пов’язані із циркуляцією грошових коштів між індивідуумами, підприємствами і державою [5, с. 378].

Серед українських вчених панує неоднозначний підхід до визначення фінансових ресурсів підприємства, яка відображає, по-перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів, перетворень і явищ, які нині відбуваються в українській економіці, а по-друге – свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-адміністративній системі, або принаймні про невдалу спробу поєднати закономірності цих двох систем [4, с. 350].

Як зазначає Е. О. Вознесенський, «фінансові ресурси» – це грошові фонди. Погодимося, що на рівні держави це справді так, однак на нашу думку, фінансові ресурси на рівні суб’єктів господарювання являють собою не тільки грошові фонди, але й грошові кошти у нефондовій формі [2, c. 54].

Більш конкретне визначення фінансових ресурсів із вказівкою на джерела і механізм їх формування представив М. Я. Коробов. На його думку, фінансові ресурси підприємства – це його власні і позичкові грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу та перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються в статутних цілях підприємства [3, с. 267]. Відповідно до цього визначення, фінансові ресурси підприємства набувають форми грошових фондів.

У свою чергу у розпорядженні підприємства можуть бути кошти у фондовій і нефондовій формах. До грошових фондів належать статутний капітал, фонд оплати праці, фонд соціального призначення та ін. У нефондовій формі підприємство використовує кошти для виконання зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями, а також одержує дотації, субсидії, спонсорську допомогу. Фінансові ресурси у нефондовій формі не мають цільової спрямованості.

Водночас джерела фінансових ресурсів представляють собою самостійну категорію, а ототожнення цього поняття із фінансовими ресурсами загалом лише ускладнює процес управління останніми. Специфічний зміст фінансових ресурсів досить повно визначається наявністю певних ознак. По-перше, це фонди коштів акумуляційного характеру, що утворюються у результаті виробництва, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу; по-друге, це кінцеві прибутки, тобто кошти, призначені для обміну на товари, а по-третє, це прибутки, одержані внаслідок реалізації товарів.

Загалом, поняття «капітал» і «фінансові ресурси» є досить близькими, причому досить поширеним є розуміння капіталу як суми відповідних ресурсів, що відповідає його суті і призначенню, як одного із головних факторів виробництва. Однак між капіталом і фінансовими ресурсами є досить суттєві відмінності: не вся сума капіталу виконує функції фінансових ресурсів (забезпечення процесу виробництва), і не всім фінансовим ресурсам притаманна форма капіталу.

Отже, фінансові ресурси підприємства включають сукупність усіх його грошових коштів у фондовій та нефондовій формах, а також нематеріальних активів, якими володіє підприємство і які можуть бути інвестовані у виробництво, спрямовані на споживання або трансформовані в інші види ресурсів.

Література:

1. Витте С. Ю. Конспект лекций о народном и государственном хозяйстве, читанных его императорскому высочеству вел. кн. Михаилу Александровичу в 1900-1902 годах [Текст] / С. Ю. Витте – М.: Изд-во «Начала», 1997. – 511 с.

2. Вознесенский Е. О. Методологические аспекты анализа сущности финансов [Текст] / Е. О. Вознесенский. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 325 с.

3. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посібн. [Текст] / Н. С. Краснокутська. – К., Вид-во ЦНЛ, 2005. – 352 с.

4. Мельник О. М. Економічний зміст фінансових ресурсів підприємства [Текст] / О. М. Мельник // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2010. – № 2 (52). – С. 350-354.

5. Gitman L. J. Principles of managerial finance [Text] /L. J. Gitman. - 12th. ed. – Boston: Pearson Prentice Hall, 2009. – P. 932.