Экономические науки/7. Учет и аудит

 

Студентка 5 курсу Остроухова Н.О.

Науковий керівник асистент Черникова Є.Г.

Донецький національний технічний університет, Україна

Особливості обліку фінансових інструментів в Україні та світі

 

         Одним з найперспективніших секторів економіки, і в той же час, не досить розвиненим, є фінансові ринки України та операції з фінансовими інструментами. Використання фінансових інструментів дозволяє підвищити ділову активність суб’єктів ринкових відносин шляхом прискорення швидкості обертання фінансових потоків та перерозподілу фінансових ресурсів.

Крім того, для України важливим моментом є вдосконалення  кредитно-фінансового і валютно-грошового ринку, що сприятиме стабілізації національної економіки при її входженні у світове середовище.

         Теоретичні аспекти функціонування фінансових інструментів знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема Г. Карпенка, М. Бурмаки, С. Глущенка, М. Гольцберга, О. Данілова, В. Євтушевського, О. Барановського, В. Корнєєва, В. Кузьмінського, Д. Леонова, О. Мендрула, А. Мертенса, О. Мозгового та ін.

         Метою даної статті є визначення особливостей обліку фінансових інструментів в Україні та в світі з метою удосконалення методологічних та правових засад фінансових активів та зобов’язань.

         Фінансові інструменти є засобами розв'язання потреби фінансування конкретних господарських процесів. У міжнародній практиці фінансовим інструментом називається певний спосіб фінансування, який реалізується як контракт, в якому зазначені юридичні вимоги, захищені законом, з боку одного учасника і зобов'язання з боку іншого учасника.

         Згідно з П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

         В розвинених країнах з ринковою економікою широко використовуються фінансові інструменти грошового ринку (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні векселі, зворотні вимоги про викуп цінних паперів) та фінансові інструменти капіталу (акції, державні облігації, іпотечні цінні папери, промислові облігації). В Україні фінансові інструменти, що зарекомендували себе у міжнародній практиці, використовуються все більше. Мотивацією для цього є все більше урізноманітнення господарських процесів. Прикладом нових завдань, які вимагають нових рішень із фінансуванням, може бути виконання проектів, пов'язаних із проведенням в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012.

         Порядок визнання фінансових інструментів і припинення їх визнання є важливим методологічним аспектом використання фінансових інструментів. Проте вітчизняний стандарт умовам як за ступенем розкриття, так і за відповідністю діючим міжнародним стандартам не відповідає. Тому для розгляду даного питання звернемося до основних положень міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме: МСБО 32 (IAS) «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 (IAS) «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 (IFRS) «Фінансові інструменти: розкриття інформації», МСФЗ 9 (IFRS) «Фінансові інструменти».  

         Усе розмаїття облікових елементів, що кваліфікуються як фінансові інструменти і підпадають під дію цих стандартів зводяться до трьох класів:

- фінансові активи;

- фінансові зобов’язання;

- інструменти власного капіталу [1].

         Відповідно до міжнародних стандартів фінансовий актив або фінансове зобов’язання відображаються в балансі тільки після його первісного визнання. Тобто, коли суб’єкт господарювання є стороною контрактних положень щодо фінансового інструменту [1].

         Спочатку фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю на дату укладення угоди або на дату розрахунків, — залежно від того, якою датою компанія вирішила керуватися у власній обліковій політиці для констатації факту купівлі чи продажу фінансових активів.

         Пайові інструменти, як інструменти власного капіталу, визначаються як договори, що підтверджують право іншої сторони (інвесторів) на залишкову частку в активах компанії, що залишилися після вирахування всіх її зобов’язань [1].

         Виходячи з пріоритету економічного змісту над юридичною формою, IAS 32 встановлено жорсткі критерії, за якими слід відрізняти інструменти власного капіталу від зобов’язань, в основу яких покладено наявність (відсутність) у компанії обов’язку викупити інструмент в утримувача [2].

         Прибутки і збитки за операціями з власними пайовими інструментами відображаються безпосередньо на рахунках капіталу і не відносяться на фінансові результати через рахунки доходів і витрат. Усі фінансові активи і фінансові зобов’язання, що відповідають критеріям визнання, включно з похідними інструментами і вбудованими деривативами, повинні визнаватися в обліку і, відповідно, відображатися у балансі.

         Таким чином, бачимо, що національний український стандарт бухгалтерського обліку щодо визнання, класифікації та оцінки фінансових інструментів відстає від подій на ринку фінансових інструментів і потребує подальшого вдосконалення з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності. Зараз це дуже актуально, враховуючи законодавче рішення про початок складання річної звітності усіма компаніями України за правилами міжнародних стандартів з 2013 року.

         Література:

1. Фінансові інструменти: найважливіше [Електронний ресурс] / Р.Грачова // Журнал «Дебет-Кредит». - 2008. - №48. - Режим доступу до журн.:

 http://www.dtkt.com.ua/show/1cid03870.html

2. МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» станом на 01.01.2012  [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://buhgalter911.com/Res/MSBO/MSBO32.pdf