Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

ОГЛЯД СУЧАСНИХ ТЕОРІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ

Проблема інноваційного розвитку національної економіки була і залишається актуальною і важливою. Її розв’язання можливе на основі використання відповідного теоретичного підґрунтя. Можна виділити наступні групи теорій інноваційного розвитку промисловості: теорії циклічного економічного розвитку; інноваційні теорії технологічного розвитку і сучасні теорії інноваційного розвитку.

Важливою групою теорій серед вищевказаних є група сучасних теорій інноваційного розвитку промисловості, яка включає теорію технологічного розриву М. Познера, теорію інтелектуальної технології Ф. Хайєка, теорію інноваційної економіки і підприємницького суспільства П. Друкера, соціально-психологічну теорію інноваційного розвитку Х. Барнета, Є. Вітте, Е. Денісона та ін.

Основні постулати теорії технологічного розриву М. Познера наступні:

1) інновації – основний фактор диференціювання країн за рівнем економічного розвитку і спроможності до впровадження інновацій;

2) відбувається постійна дифузія нововведень по різних країнах у рамках життєвого циклу інновацій. Рух інновацій відбувається від економічно розвинутих країн-генераторів інноваційного розвитку до країн з дешевшими ресурсами (насамперед трудовими) і нежорсткими екологічними санкціями;

3) країни-лідери інноваційного розвитку нарощують обсяги експорту та імпорту саме високотехнологічної продукції;

4) на даному етапі відбувається трансформація парадигми масового виробництва у парадигму переважання гнучких техноекономічних систем;

5) теорія Познера передбачає паралельне існування зрілих і нових технологій. Зрілі технології існують за рахунок їх географічної диверсифікації, що і відповідає ідеї життєвого циклу інновацій, а нові – за рахунок високої дохідності.

Австрійський економіст Фрідріх Хайєк у рамках своєї теорії інтелектуальної технології досліджував процес трансформації знань у підприємницьку ідею і стимулюванні інноваційного розвитку. Він виділяв наступні групи інституційних факторів, які здійснюють вирішальний вплив на сприйнятливість до інновацій: формальні (законодавство); неформальні (традиції, звичаї, мораль). Вчений досліджував також причини інноваційної сприйнятливості окремих країн. З досліджень Хайєка можна зробити висновок, що основним фактором інноваційного розвитку промисловості є ринкова інформація.

П. Друкер дійшов висновку, що двома основними віхами економічного розвитку є інноваційна економіка та підприємницьке суспільство (“суспільство знань”) (рис. 1). Зміст теорії інноваційної економіки і підприємницького суспільства Пітера Друкера полягає у характеристиці американської моделі інноваційного розвитку промисловості 90-х рр. XX ст., якій притаманні, по-перше, значний розвиток малого і середнього бізнесу, а, по-друге, перетворення знань у вирішальну продуктивну силу економічного розвитку. Також Друкер вважає, що США і надалі залишатимуться технологічним лідером світу, якщо основною постаттю інноваційної економіки буде інтелектуал, відмежований від “опіки” бізнесу, але рівноправний його учасник.

Друкер окреслив контури нової інноваційної економіки, у якій:

1) переважаюча форма власності – інтелектуальна власність, яка, як і будь-який інший вид власності, розшаровує суспільство;

2) основним процесом розвитку виробництва є інтелектуалізація праці;

3) основна форма інвестицій – інвестиції у розвиток інтелектуального капіталу;

4) стрімкий розвиток науки як джерела появи інновацій.

Центральними категоріями теорії Пітера Друкера виступають підприємництво, інновації, менеджмент. Вчений виділяв сім джерел інноваційних можливостей підприємців: несподіваний успіх чи провал, несподівана зовнішня подія; невідповідність між фактичною реальністю й уявленням про неї; необхідність удосконалення технологічних процесів; зміни в структурі галузі, промисловості чи ринку; демографічні зміни; зміни сприйняття настроїв; нові знання [1, с. 23].

Рис. 1. Основні положення теорії інноваційної економіки і підприємницького суспільства П. Друкера

Друкер наголошував, що будь-яка інновація базується на трьох імперативах: місія інновації; результат інновації; практична спроможність інновації. Варто також зазначити, що інноваційний розвиток у Друкера постає як трансформація підприємцями змін на ринку в нові можливості.

На думку Пітера Друкера лідерам змін повинні бути притаманні наступні риси: гнучкість до змін і спроможність до їх здійснення; розуміння необхідності перенавчання у процесі своєї діяльності; готовність до прийняття управлінських рішень, володіння необхідними якостями менеджера.

Основним фактором економічного розвитку, згідно соціально-психологічної теорії інноваційного розвитку Х. Барнета, Є. Вітте, Е. Денісона, є висококваліфікована робоча сила, яка генерує нові знання. Також ця теорія наголошує, що для ефективної інноваційної діяльності необхідна тісна співпраця “владних стимуляторів” (адміністрація) і “кваліфікованих стимуляторів” (спеціалісти). Можна сказати, що положення соціально-психологічної теорії є принципами ефективного управління інноваційним розвитком промисловості як на макро-, так і на мікрорівні.

Аналіз сучасних теорій інноваційного розвитку промисловості показав, що в даних теоріях акцент робиться на характеристиці сучасних моделей інноваційного розвитку промисловості, характеризується процес генерування інновацій та їх впровадження у господарське життя, а також постає проблема ресурсного забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва.

Література:

1. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.

2. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: навч. посібник / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов – К.: ЦУЛ, 2012. – 448 с.