Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

канд. техн. наук Петров О.Г., Фіногєєва Т.Є.

Стахановський навчально-науковий інститут гірничих та освітніх технологій Української інженерно-педагогічної академії

Теоретичні основи моделювання процесу організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів

Побудова моделі організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів зумовлена соціальним замовленням суспільства. Потреба суспільства в людях, здатних швидко переорієнтовуватися на актуальні сфери виробництва, володіючи установкою до самовдосконалення, змінює ставлення до освітнього процесу в напрямі злиття науки з навчанням. З цієї точки зору перед вищою інженерно-педагогічною школою постає завдання підготовки високоосвічених фахівців, здатних до активної участі в інноваційних процесах, експериментально-дослідницькій діяльності, до поєднання безпосередніх функцій педагога й функцій ученого-дослідника. Це пов’язано з тим, що творча інженерно-педагогічна праця неможлива без елементу дослідження, а вищим ступенем розвитку самостійної роботи студентів є самостійна робота творчого, пошукового характеру.

Найчастіше педагогічне моделювання визначають як штучно створений зразок, спеціальну знаково-символічну форму, що використовується для відображення і відтворення у дещо простішому вигляді структури багатофакторного явища, безпосереднє вивчення якої дає нові знання про об’єкт дослідження. Об’єктом моделювання стають освітні процеси, на які розповсюджується теоретичне педагогічне моделювання, що збагачується і розвивається на основі узагальнення освітньої практики, врахування її потреб і проблем. Серед вчених, які займаються теоретичними основами педагогічного моделювання та його практичним втіленням, слід відзначити С. Касярума, Л. Кондратову, В. Маслова, І. Матросову, Є. Павлютенкова, О. Сердюк та ін. Сучасні моделі організації навчання можна розділити на дві групи: до першої належать ті, в основі яких лежать педагогічні конструкції (цілі-ідеали), до другої – ті, які побудовані на нових можливостях дидактичних засобів навчання. Поворот сучасної освіти до людини, її звернення на новому витку історії до гуманістичних ідей викликало підвищений інтерес педагогів до побудови різних моделей навчання, спрямованих на розвиток сутнісних сил людини.

Організація самостійної роботи студентів є дуже складним педагогічним процесом, для ефективного здійснення якого необхідне наукове управління. Ураховуючи думку вчених пострадянського простору (Ю. Васильєв, М. Поташник, О. Філіппов, Т. Шамова та ін.), які виділяють у якості основної ознаки процесу управління його цілеспрямованість, а також зарубіжних дослідників (М. Альберт, М. Мескон, А. Файоль, Ф. Тейлор і ін.), які визначають це поняття через його основні функції (планування, організація, мотивація й контроль для досягнення поставлених цілей), а також специфіку педагогічного управління (система суб’єкт-суб’єктних взаємин, що говорить про необхідність ставити на перший план цілі, пов’язані з внутрішніми потребами учнів), ми вслід за О. Нікітіною вважаємо, що управління – це особливий вид діяльності, що є цілеспрямованою дією педагога на учнів у процесі планування, організації, мотивації, контролю й корекції їх навчально-пізнавальної діяльності для досягнення заданих результатів навчання [3].

У якості компонентів моделі управління організації самостійної роботи студентів, розробленої О. Прохоровою, постали: функціонально-цільовий (мета, завдання, функції), комунікативний (стосунки між викладачем і учнем), змістовно-організаційний (організація освітнього процесу, зміст), аналітико-результативний (критерії, показники, рівні, результат) [3].

Позначимо деякі теоретичні підходи до вирішення проблеми, що вивчається, уже наявні в педагогічній науці. Існує декілька підходів до загальної схеми процесу моделювання. Так, С. Касярум пропонує шість етапів створення моделі: постановка завдань та визначення властивостей досліджуваного оригіналу; констатація ускладнень або неможливості дослідження оригіналу в природному вигляді; вибір моделі, яка достатньо добре фіксує суттєві властивості оригіналу та досить легко піддається дослідженню; дослідження моделі у відповідності з поставленим завданням перенесення результатів дослідження на оригінал перевірка цих результатів [1, с. 52].

Дослідник І. Матросова наводить інші етапи створення моделі: визначення мети та конкретних завдань моделювання; збір, систематизація та обробка інформації, що відноситься до сформульованих завдань; виділення основних чинників, що мають істотний вплив на досліджуваний об’єкт або явище; побудова моделі відповідно до сформульованих завдань; перетворення моделі щодо конкретних соціально-педагогічних умов з урахуванням виділених чинників; відбір оптимальних варіантів отриманих результатів; розробка комплексу рекомендацій для зміни досліджуваного об’єкту [2, с. 126].

Головна якісна своєрідність процесу навчання у ВНЗ, що визначає принципи формування системних освітніх моделей, полягає в тому, що цей процес, на відміну від виробничого, який в основному постає як цілеорієнтована система, належить до класу ціннісно-орієнтованих систем. Тому набагато важче простежити всі можливі види взаємодій у такій системі, оскільки ці взаємодії, їх характер значною мірою залежать від якісних характеристик осіб, задіяних у них. При розробці моделі організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення педагогічних дисциплін ми застосовували такі прийоми пізнання, як прийоми спостереження, аналогій, аналізу, синтезу, абстрагування тощо.

Кожний з цих прийомів мав певне змістовне навантаження, а саме: використання прийомів спостереження полягало в безпосередньому й опосередкованому накопиченні інформації про об’єкт, що вивчався; використання прийомів аналогій передбачало звернення до знань про моделі, що мають загальну основу з представленою (модель випускника ВНЗ, модель навчального процесу у ВНЗ, структурна модель навчальної діяльності та ін.), і перенесення їх на конструйовану модель; використання прийомів аналізу полягало в послідовному розкритті основних категорій моделі, визначенні поелементного складу кожного з виділених у ній компонентів; використання прийомів абстрагування дозволило виділити головне (можливо, спрощуючи малоістотне), ототожнити подібне з різних джерел, представити навчальний процес у вигляді системи взаємозв’язаних компонентів; використання прийомів синтезу дозволило з’єднати в системне гармонійне ціле розрізнені частини моделі, що знаходяться в несуперечливій взаємодії.

Таким чином, на підставі аналізу теоретичних основ моделювання процесу організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів, можна зробити висновок, що побудова моделі організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів зумовлена необхідністю підготовки високоосвічених фахівців, здатних до активної участі в інноваційних процесах, експериментально-дослідницькій діяльності, до поєднання безпосередніх функцій педагога й функцій ученого-дослідника.

Література.

1. Касярум С. О. Моделювання змісту навчального матеріалу / С. О. Касярум // Педагогічний альманах : зб. наук. праць. – Херсон : РІПО, 2008. – № 3. – С. 49 – 54.

2. Матросова И. Г. Модель поэтапного формирования технологической компетенции у студентов технологов в процессе преподавания специальных дисциплин / И. Г. Матросова // Педагогічний альманах : зб. наук. праць. – Херсон : РІПО, 2008. – № 3. – С. 124 – 132.

3. Прохорова О. О. Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутніх інженерів-педагогів : дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (технічні дисципліни)” [Електронний ресурс] / О. О. Прохорова. – К., 2008. – Режим доступу :

http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/342820.html