Д.п.н., професор Н.Т. Тверезовська

к.п.н., доцент Т.В Тарнавська

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ

 

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

 

В епоху високих комп’ютерних технологій, коли інформаційні потоки щороку збільшуються, перед системою професійної освіти постала проблема відповідної підготовки фахівців, здатних застосовувати засоби і методи обробки та аналізу інформації в професійній діяльності. Концептуальною засадою застосування інформаційних технологій у навчальному процесі є системний підхід. Визнаючи неможливість існування сучасної методології без системного підходу, Г. Щедровицький звертає увагу на те, що системний підхід у сучасній соціокультурній ситуації буде ефективним тільки за умов включення його до більш загального і більш широкого завдання створення та розробки засобів методологічного мислення та методологічної роботи. Тому найважливішим завданням є «поєднання системного підходу з методологічним підходом і його різними варіантами, такими, як діяльнісний, нормативний, типологічний підходи, і навпаки – збагачення і розвиток методологічного підходу за рахунок специфічних засобів системного підходу. Це двостороннє завдання може бути вирішеним за допомогою і в рамках методологічної організації систем розумової діяльності.

Навчальна діяльність за своєю структурою повторює і відтворює будову будь-якої людської діяльності і є єдиною, цілісною системою цілеспрямованих дій (Д. Ельконін, В. Давидов, А. Маркова). Тобто процес навчання будь якої діяльності є також діяльністю, але навчальною, мета і мотив якої – формування вміння професійно виконувати практичну діяльність. Творчий підхід виступає важливим для навчальної діяльності, яка породжується особливою потребою, спрямованою на перетворення суб'єкта діяльності в процесі навчання.

Діяльність людини є джерелом виникнення і розвитку мислення. Сутність навчальної діяльності, за К. Платоновим, Б. Гольдштейном,  полягає в тому, що її результатом є зміна самого учня, а змістом навчальної діяльності є наукові поняття і закони, а також загальні способи вирішення відповідних пізнавальних завдань, а саме оволодіння узагальненими способами дій у сфері наукових понять. Конкретна мета діяльності досягається в результаті дії і реалізується на практиці в поведінці людини.

Компонентами людської діяльності, за визначенням О.М. Леонтьєва, є потреби і мотиви, цілі, умови та засоби досягнення мети, дії та операції. Під діями розуміються процеси, які підкоряються цілям, а під операціями – засоби здійснення дій, які співвідносяться з умовами їх виконання.

Розглядаючи діяльність як активність людини, спрямовану на досягнення свідомо поставлених цілей, можна сказати, що навчальна діяльність є процесом досягнення мети їх підготовки до самостійного виконання професійних обов'язків, процес формування необхідних для цього професійних якостей, знань, навичок і умінь та різних видів компетентностей.

Дослідження Б. Ананьєва, В. Крутецкого, А. Матюшкина, П. Гальперіна свідчать про те, що основою будь-якої діяльності є потреба. Спонукання є рушійною силою індивіда, а мотиви визначають спрямованість діяльності. Характер мотивації залежить від того, як і який матеріал подається викладачем, і яку роль – пасивну чи активну – відведено студенту.

Таким чином, відповідно до теорії діяльності, студент є суб'єктом пізнання, а освітній процес – не просто передачею наукових знань, їх засвоєнням та відтворенням, а розвитком пізнавальних здібностей студента і його основних психічних новоутворень.