Педагогічні науки / Сучасні
методи викладання
Глухівський
національний педагогічний університет ім О. Довженка
Роль тренінгу при підготовці викладачів
фізичного виховання
Фізичне виховання — це педагогічний процес спрямований на фізичний
розвиток, функціональне удосконалення організму, навчання основним життєво важливим руховим
навичкам, вмінням і зв'язаних із ними знаннями для успішної наступної
професійної діяльності. На сучасному етапі фізичне виховання стикається із все
більшою кількістю проблем. Найочевиднішими є питання матеріального забезпечення,
але наряду з цим фактором сучасні спеціалісти педагоги вказують на такі основні
методичні проблеми фізичного виховання у ВНЗ:
відсутність системного підходу при вивченні та вдосконаленні фізичного
виховання студентів у вищих навчальних закладах (як правило, аналізується якась
одна сторона даної проблеми — «викладацька» чи «студентська»);
недостатність вивчення педагогічних умов формування свідомого ставлення студента
до фізичного виховання, що неможливо створити і реалізувати без найтіснішого особистісного
співробітництва між викладачем і студентом;
механічність, позбавлення творчості процесу фізичного виховання у свідомості
студентів.
Зважаючи на наявність вказаних
проблем, в сучасних умовах реформування освіти необхідно швидкими темпами
впроваджувати в процеси підготовки бакалаврів та магістрів сучасні методи
навчання, які дозволять створити орієнтацію освіти від процесу до результату. Гуманістична спрямованість
сучасної освіти полягає в постановці мети – розвинути людину, її особистісні
якості, адже розвиток людини визначає розвиток суспільства. Нині актуальним є
створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості,
формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, творчості [5].
Як зазначено у [10], основними вимогами взаємодії учня й
педагога повинні бути: креативність; комунікативність; педагогічна діагностика
для виявлення творчого потенціалу особистості кожного учня; творча співпраця
педагога й учня, що передбачає спільну мету – формування творчої та всебічно
розвиненої особистості.
Зрозуміло, що підготувати такого вчителя фізичної культури, застосовуючи
ілюстративно-пояснювальний метод навчання, неможливо. Творчість вчителя,
активність вчителя, самостійність вчителя у прийнятті рішень не формуються
спонтанно. Вони визначаються спрямованістю, стратегією, змістом і
технологією процесу навчання й виховання у ВНЗ, які готують фахівців з фізичної
культури. Один з найефективніших шляхів розв’язання цієї проблеми є
проведення тренінгів. Тренінг (англ. training) — це запланований
процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через
набуття навчального досвіду з тим, щоб досягти ефективного виконання в одному виді
діяльності або в певній галузі.
Новий підхід характеризується використанням
інтерактивних методів, які забезпечують двонаправлений потік інформації:
викладач-студент і студент-студент незалежно від форми заняття. Впровадження
нових технологій має бути спрямованим на підвищення якості освіти і, як
наслідок, на підвищення конкурентноздатності навчальних закладів. Однією з найбільш актуальних
проблем сучасної освіти є побудова такого процесу навчання, який міг би бути основою
формування мотиваційної сфери студентів, учасників тренінгу.
У зв'язку з цим виникають суперечності між існуючим станом мотивації
навчання у студентів ВУЗу і сучасними вимогами до їх учбової активності; між
потребами практики в науково-обгрунтованих рекомендаціях по управлінню
мотиваційною сферою студентів і відсутністю достатніх для цього науково-педагогічних
знань. Формування повноцінної особистості студента має важливе практичне
значення. Формування особистості людини відбувається у продовж всього її життя,
а саме у вищій школі закладаються основні особисті якості фахівця, у подальшій
професійній діяльності відбувається «подальша шліфовка як особистості». До
числа найважливіших якостей особистості сучасного фахівця можна віднести
ініціативу та відповідальність, спрямованість до новаторських рішень, потреба у
постійному оновленні своїх знань.
В процесі навчання студент зустрічається з низкою проблем, педагогічний аспект
яких зв'язаний з пристосуванням до нової дидактичної ситуації, принципово
відрізненої від шкільної формами та методами організації учбового процесу. Ця
новизна та пов'язані з нею труднощі створюють свого роду дидактичний бар'єр,
який повинен бути подоланий. Тому у розвитку особистості майбутнього фахівця
важливе значення має формування позитивних мотивів та дійсних цілей, оскільки
мотиви та цілі є важливими детермінантами діяльності.
Структура мотивів студента, сформована у час навчання, стає стержнем особистості
майбутнього фахівця. Отже, розвиток позитивних навчальних мотивів є невід'ємною
складовою виховання особистості студента.
Розглядаючи мотивацію учбової діяльності, необхідно підкреслити, що поняття
мотив тісно пов'язане з поняттям мета і потреба. Вони взаємодіють і отримали
назву мотиваційна сфера. У літературі цей термін включає всі види спонукань:
потреби, інтереси, цілі, стимули, мотиви, схильності, установки. Учбова
мотивація під час тренінгу визначається як окремий вид мотивації, включений в
певну діяльність, - в даному випадку діяльність навчання, тренінгову діяльність.
Як і будь-який інший вид, учбова мотивація під час тренінгу визначається поряд
з специфічними чинниками для тієї діяльності, в яку вона включається. По-перше,
вона визначається освітньою системою, освітньою установою; по-друге, -
організацією освітнього процесу; по-третє, - суб'єктними особливостями того,
хто навчається; по-четверте, - суб'єктивними особливостями викладача-тренера і,
перш за все, системи його відносин до студентів, до справи; по-п'яте -
специфікою навчальної дисципліни.
Головним очікуваним результатом тренінгів є
розвиток кожної окремої особистості студента в цілому або її окремих якостей
професійно орієнтованих. Тренінги - спрямовані головним чином на формування у
студентів нових умінь та навичок, у тому числі професійних.
На думку О. Пометун, Л. Пироженко [8], сутність
тренінгового навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов
постійної, активної взаємодії всіх учасників. Це співнавчання, взаємонавчання
(колективне, групове навчання в співпраці). Отже, сутністю цієї форми навчання
є взаємодія, діалог, що виключає домінування одного учасника навчального
процесу над іншим, домінування однієї думки над іншою. Такі тлумачення дають
можливість говорити про тренінгове навчання як діалогічне, що забезпечує
у вищому навчальному закладі взаємодію викладача та слухача.
Т.Воронцова, В.Пономаренко [4] вважають тренінг формою
групової роботи, що забезпечує активну і творчу взаємодію його учасників між
собою та тренером (учителем).
Слід відзначити, що тренінг і традиційні форми
навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на
правильну відповідь, і за своєю сутністю, є формою передавання інформації та
засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та
пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання ініціалізують
потенціал людини: рівень та обсяг її видів компетентностей, які мають місце в
професійній діяльності (соціальна, соціально-психологічна, цілевизначальна,
комунікативна, технологічна, продуктивно-результативна, прогностична,
аналітико-синтетична, ситуативна, організаційна, емоційна та інтелектуальна),
самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо.
Слід зауважити, що традиційна форма передачі знань
сама по собі не є чимось негативним, проте за наявності у сучасному світі
швидких змін і безперервного старіння знань, традиційні форми навчання можуть
бути успішними тільки в обмеженій кількості застосувань.
С. Страшко, Л. Жовотовська вказують що висока
ефективність тренінгового навчання є результатом того, що при його проведенні
цінується точка зору і знання кожного учасника; існує можливість вчитися,
виконуючи практичні дії; можна припускатися помилок, які не призводять до
покарання або негативних наслідків; відсутні оцінки та інші засоби оцінювання; є можливість поділитися
своїм досвідом і проаналізувати його у комфортній атмосфері без примусу [12].
Тренінг сприяє
інтенсивності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній
роботі його учасників. Знання під час тренінгу не подаються в готовому вигляді,
а стають продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги -
самостійне навчання учасників та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за
результативність навчального процесу несуть однаковою мірою як ведучий, так і
кожний учасник тренінгу.
Ефективність і результативність тренінгу у значній мірі
залежить від того, наскільки правильно буде організовано процес тренінгу та
сформовано його сценарій.
Література:
1.
Афанасьев Н.В., Гонтарева И.В. Место тренинга в обучении и развитии компетентного
специалиста. // Економіка розвитку. – 2009. – №2(50). С. 83-84.
2.
Афанасьев Н.В., Тышенко Д.А. Проблема выбора концепции тренинга для подготовки
компетентного специалиста. // Економіка розвитку. – 2009. – №2(50). С. 85-86.
3. Базарова
Г. Разработка программы тренинга [Электронный ресурс]. Режим доступу - http://www.irinam.com/
index.php?newsid=524
4. Воронцова Т.В. Осанови
здоров’я, 5 клас: посіб. для вчителя/ Воронцова Т.В. Пономаренко В.С. –К.:
Алатон, 2005. – 264 с.
6. Кардашина О.В.
Профессиональный тренинг в системе повышения квалификации и переподготовки
социальных педагогов: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08/ Кардашина Ольга
Викторовна. - Москва, 1999. - 234 c.
7. Карпюк Р.П.. Підготовка
майбутніх учителів фізичної культури до розв'язання педагогічних ситуацій:
дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Карпюк Роман Петрович. — Вінниця, 2005. —
204с.
8.
Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: навч. посіб./
О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. – К.: Ранок. 2004. -194с.
9.
Романова К.Є. Методична система формування та розвитку педагогічної майстерності
вчителів: автореф. дис…. д-ра пед.. наук.: спец. 13.00.08 «Теорія і
методика професійної освіти» / Романова Каріне Євгенівна; Шуйский держ.
пед. ун-т. – Шуя, 2010. 45с.
10. Савченко В.А. Формування
професійної майстерності вчителів фізичної культури в системі післядипломної
педагогічної освіти [Электронный ресурс]. Режим доступу - http://osvita-dnepr.com/index.php/metodichni-rekomendatsiji.
11.
Сидоренко Е. В. Тренинг коммуникативной компетентности в деловом взаимодействии.
— СПб.: Речь, 2003. — 208 с.
12.
Соціально-просвітницькі тренінги з формування мотивації до здорового способу
життя та профілактики ВІЛ/СНІДу/[уклад. Страшко С.В., Животовська Л.А.,
Гречишкіна О.Д., Міненюк А.О.]. – К.: Освіта України, 2006. – 260 с.