Педагогічні науки/6. Соціальна педагогіка

К.пед.н. Лемко Г.І., Погоріленко Г.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

Консультування молодої сім’ї в ситуації конфлікту

Конфлікт можна вважати звичайним явищем, що супроводжує людські взаємини, він має велике значення і у сімейному житті. Є думка, що конфлікт – це невід’ємний компонент сімейного життя, незалежно від того, наскільки щасливим відчуває себе у шлюбі подружжя, адже завжди існують зіткнення інтересів, бажань, протиставлень одне одному. Виділяють різні типи конфліктів – внутрішні й зовнішні, конструктивні й деструктивні. Зовнішні конфлікти – це відкрите зіткнення інтересів, потреб, поглядів у взаємодії з партнером, внутрішні – це суперечності, незадоволення, які переживає один із партнерів, проте не виражає їх відкрито. Внутрішні конфлікти при позірному благополуччі є більш небезпечними для сім'ї, оскільки заганяються у середину, не вирішуються активно й конструктивно. Ознаками конструктивного конфлікту є виникнення в результаті конфліктної взаємодії взаємоприйнятного рішення та відчуття задоволеності. Навпаки, ознакою деструктивного конфлікту є незадоволення результатом зіткнення, відчуття неминучості нових конфліктів, емоційна напруга. Такі конфлікти зменшують задоволеність шлюбом у подружжя, викликають негативні почуття одне до одного, які можуть з часом закріплюватися [3, с. 150-151].

Найчастіше конфлікти у молодого подружжя відбуваються в перший період спільного сімейного життя, коли йде пристосування один до одного. І від того, чи зуміє подружжя знайти способи розв'язати їх, залежить подальша стабільність сім'ї. Розвиток конфлікту залежить від поведінки обох партнерів. Найяскравіше це видно на прикладах взаємодії молодих подружніх пар, де хтось із подружжя проводить лінію активного обстоювання своїх позицій. У тих парах, де вибираються інші типи поведінки, конфлікт, як правило, протікає м'якше і не так явно.

На характер протікання подружніх конфліктів впливають і особисті якості подружжя. У низці психологічних досліджень виявлено, що більш конфліктними є витончені, «жіночі» чоловіки. Менш конфліктними є жінки з багатою уявою, творчою спрямованістю розуму.

Вивчення результатів проведеного нами опитувальника на «Визначення локусу рольового конфлікту» допомогло нам при індивідуальній та колективній роботі з членами молодого подружжя, адже даний опитувальник спрямований на визначення бачення першоджерела конфлікту: бачення причин саме в собі, або навпаки – в оточуючому світі.

Нами було проведено опитування 8-ми молодих подружніх пар, і визначено, що найбільш значущими причинами подружніх конфліктів є:

· неспівпадання поглядів та інтересів –35,7 %

· чвари пов’язані з фінансовими питаннями – 29,4%

· неспівпадання поглядів на тип виховання дітей – 17,9%

· ревність партнера – 17%.

Називались і інші причини (які є менш поширеними, але теж потребують уваги): відсутність в партнера інтересу до сім’ї і бажання допомагати в домашній роботі; постійне втручання батьків і родичів (на це здебільшого скаржились жінки у віці до 25 років); відсутність сексуальної гармонії; алкоголізм та грубість партнера). Як свідчить опитування, переважають соціально-психологічні причини, які стають основою сімейних конфліктів, а надмірне їх накопичування може призвести до розлучення.

Нормальне функціонування молодої сім’ї залежить від того, як члени родини вміють справлятися з тими суперечностями, з якими стикається сім'я в процесі розвитку.

Нами було підмічено, що в конфліктних сім’ях члени подружжя практично не говорять «ми», вони віддають перевагу «я». А це свідчить про ізольованість, про емоційні розбіжності, про те, що почуття «ми» в цій сім’ї не сформувалось.

У процесі консультування ми намагалися пояснити членам молодого подружжя, що вони ніколи не перероблять один одного, і не слід навіть прагнути цього. Треба рахуватися з інтересами, смаками і поглядами іншого; після сварки не має залишатися психічних травм, тому слід обов'язково помиритися. Ми рекомендували членам подружжя домовитись між собою про те, що коли знову виникне ситуація непорозуміння, вони обоє цілеспрямовано, вгамовуючи самолюбство, не витрачаючи часу на плекання образи, будуть виконувати певні дії, мета яких – доторкнутися до партнера, відчути тепло його подиху, тіла. Якими саме мають бути ці дії, вирішувати кожній парі окремо. Все залежить від смаку та індивідуальних особливостей. Інакше кажучи, вони мають творчо підійти до створення спільної ритуальної дії, яка сприятиме злагоді. Найважливіше, щоб ці зумовлені ситуацією рухи наближали їх один до одного, об'єднували інтимні простори і тоді дистанція між партнерами після суперечки буде не збільшуватися, а зменшуватися.

Посварившись, не слід чекати коли у партнера виникне бажання порозумітися; «можна підійти і покласти свої долоні йому на плечі, дивлячись йому в обличчя, і так постояти 2-3 хвилини. Коли партнер через власне «не можу» і «не хочу» зробить те ж саме, можна відчути, що емоційна буря вщухла» [4, с. 140].

В соціально-педагогічній практиці існує декілька варіантів розв’язання сімейних конфліктів членами молодого подружжя. Для визначення домінуючого варіанту ми проводили з молодим подружжям ігрову методику «Два козлики». Після проведення діагностики розповіли про усі «варіанти розв’язання конфліктів:

• примус, коли нав'язується таке розв'язання конфліктної ситуації, що задовольняє лише ініціатора конфлікту («Я сказав, і буде так, як я хочу...»). Такий спосіб має найбільш несприятливі наслідки, бо це позначається на інших членах сім'ї, принижує їхню гідність. І коли навіть настає зовнішнє благополуччя, у будь-який момент конфлікт може спалахнути з новою силою;

• конфронтація, коли ніхто не приймає позиції іншого, кожний залишається при своїй думці. Посилюється роздратованість через нерозуміння один одного («Я буду так ...», «А я буду так ...», «А ти такий ...», «А ти така...»). Розв'язання конфлікту відтягується на невизначений час;

• втеча від розв'язання суперечностей; тобто розв'язання конфліктної ситуації відкладається, а конфлікт залишається. Проте позитивне тут те, що залишається час на обдумування, прийняття якогось рішення і поновлення процесу розв'язання конфліктної ситуації;

• згладжування напруги: подекуди це дає змогу зняти напругу зовсім і досягти нормальних взаємостосунків, проте іноді конфлікт може відновитися;

• компроміс – це найкращий спосіб розв'язання конфліктної ситуації, пошук найбільш сприятливого і справедливого для обох сторін рішення.

У результаті компромісу вимоги стають відвертими, вимальовуються взаємні поступки, має місце рівність прав і обов'язків обох членів подружжя. Проте для ефективного компромісу необхідно звузити предмет суперечки до мінімуму; керувати своїми негативними емоціями; пам'ятати, що з'ясування відносин поглиблює конфлікт; у сварці ніколи немає правих; прагнути зрозуміти позицію іншого; вирішувати конфлікт з позицій доброти, не чіпляти один одному ярлики («Ти завжди...»); розв'язуючи конфліктну ситуацію, не з'ясовувати, хто винен, а шукати виходу з неї (як нам бути)» [1, с. 86-87].

Л. М. Гридковець пропонує такі «методи» подолання конфліктів:

1. Якщо партнер незаслужено звинувачує вас, то для початку акцентуйте свою увагу на неповторності вашої половини. Спробуйте в цей момент побачити його дещо в іншому світлі (можливо, навіть у кумедному).

2. Під час сварки спробуйте зафіксувати свої справжні бажання, відчуття. Це дасть змогу оцінити адекватність власних реакцій. При аналізі останніх зможете віднайти негативні моменти власного реагування.

3. Коли ви відчуваєте образу або гнів з приводу дії партнера, спробуйте подивитися на світ його очима. Це дасть вам змогу об'єктивніше розгледіти ситуацію.

4. Ніколи в конфліктній ситуації не застосовуйте рук (не залишайте поза увагою подібні дії і з боку партнера) – це може стати не тільки небажаною звичкою, але й зруйнувати родину.

5. Ніколи не обзивайте партнера і не дозволяйте йому цього робити. Кожний з вас – неповторна, унікальна особистість, тож учіться поважати одне одного. Якщо подібна звичка увійшла у ваш побут, намагайтеся якнайшвидше позбутися її. Для цього корисно застосовувати кілька разів на день (протягом деякого часу) таку вправу: «Говоріть постійно компліменти своєму партнерові. Останнє повинно відбуватися не у звичній формі, а шляхом внутрішнього пошуку відбитку цих хороших слів у образі реального партнера».

6. Прагніть відвертості з коханою людиною.

7. Спробуйте в письмовій формі відновити діалог конфліктної ситуації. Проаналізуйте його, акцентуючи свою увагу не на тому, що не так сказав партнер, а на тому, де ви самі припустилися помилки.

8. Якщо ваш партнер, незважаючи на свою неправоту, почуває себе скривдженим, заспокойте його, пригорніть, дайте відчути тепло вашого серця.

9. Учіться визнавати свої провини. Не соромтеся просити пробачення.

10. Намагайтеся не дорікати партнерові, а доносити йому свої власні переживання, почуття, біль.

11. Учіться слухати і сприймати думки, проблеми вашої половини.

12. Якщо ви сам-на-сам залишилися зі своїм невдоволенням щодо партнера, то для пом'якшення невротичності свого стану застосуйте техніку порожнього стільця. А саме: в крісло, на стілець... в уяві посадіть перед собою вашого супутника, що приготувався мовчки вислухати все, що ви йому скажете. Відчуйте його присутність, відчуйте силу накопичених образ, непевностей. Скажіть йому все, що про нього думаєте. Завершивши подібним чином накопичені емоції, ви будете готові до конструктивної розмови з партнером.

13. Якщо ви боїтеся бути не почутим чи не вислуханим, напишіть своїй половині листа. Перевага останнього полягає в тому, що партнер муситиме дочитати його до кінця, не перебиваючи вашої сповіді травмуючими репліками. Саме лист здатний донести до нього ваші почуття, страхи та біль. Коли людина опиняється сам-на-сам з аркушем паперу, то мимоволі забуває про свій страх бути незрозумілою, висміяною. Донесіть до свого партнера глибину вашої душі, радість і біль вашого буття. Але ні в якому разі не дорікайте: «Це ти зробив», «Це ти не розумієш». Натомість, поясніть: «Це мені боляче», «Це я не в змозі сприйняти». «Це мені забракло сил» [2, с. 38-39].

Ми вважаємо ці методи подолання конфліктів дуже доцільними і часто використовували їх у своїй роботі.

Було б не погано, якби всі ці сім правил члени молодого подружжя акуратно виписали і повісили на видному місці і домовились між собою, що в конфліктних ситуаціях вони звертаючись до правил визначать, яке саме правило вони зараз порушують.

Звичайно, найкращим способом виходу із сімейного конфлікту, на якому ми часто наголошували є не доводити до нього. Оптимальним варіантом при помічанні загрози конфлікту є жарт, подання нової, ще невідомої, але важливої для партнера інформації, різке переключення уваги на щось інше (при можливості, приємне). Але якщо конфлікт все ж виник, то слід постаратись уважно вислухати партнера і вже потім переключіть його увагу на щось інше.

Ми вважаємо, що під час консультування сім'ї, доцільно застосовувати такі рекомендації щодо розв’язання конфлікту, які дають можливість для розрядки:

1. Фізичні: фізичні вправи, танок, фізична праця, плавання, глибоке та повільне дихання, малювання, биття посуду, гра в м'яч, біг, стрибки, слухання голосної музики, крик, cпiв, розмова, заспокоєння себе вголос.

2. Емоційні: сльози, опис своїх переживань, розмова з другом, висловлення вголос своїх образ, перегляд емоційних фільмів, вистав, заняття улюбленою справою.

3. Духовні: побути в тишi, самотності, на природі, пошук позитивного у наявній ситyaцiї, вправи на медитацію: вправи на співчуття оппоненту, вияв любові до нього, висловлення пробачення.

Хороші результати дає двадцятихвилинне перебування в напівтемній провітреній кімнаті або приємна ванна. Багатьох повертає до врівноваженості і спокою навіть короткочасне звернення до свого хобі: розглядання власної колекції репродукцій картин, музика, читання творів улюбленого поета чи письменника [4, с. 138]. Уникнути конфліктів, згладити їх можна за допомогою різних розваг, подорожі або деякий час пожити окремо.

Отже, конфлікт може відбутися у будь-якій молодій сім’ї, чи то благополучній чи не благополучній. Головним завданням, яке стояло перед нами при роботі з сім’єю, що потрапила у ситуацію конфлікту, було не просто розв’язати конфлікт, а навчити членів подружжя самим виходити з такого роду ситуацій. Показати можливі шляхи виходу з подібних ситуацій, способи уникнення конфліктів, навчити слухати і поважати думку один одного, та багато іншого.

ЛІтература:

1. Батищева Г., Зайцева З. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім’єю (методичні рекомендації). – К.: А. Л. Д., 1996. – 100 с.

2. Гридковець Л. Подолання подружніх конфліктів // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – №8. – С. 38-39.

3. Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т. В. Симигіної, І. І. Миновича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с.

4. Титова Т. Притуліться один до одного. Невербальні засоби розв’язання конфліктів у сім’ї // Педагогіка толерантності. – 1999. – №3-4. – С. 137-141.