БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ ENTEROBACTERIACEAE

Прудко Т.Ю,Скляр Т.В.,Крисенко О.В.,Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім..О.Гончара

Інфекційні хвороби залишаються найбільш розповсюдженими в різному віці людини. Глибокі соціально-економічні процеси, що продовжують зміну державних,громадсько-політиних та господарських структур України,зумовили сталий характер сформованих у попередні роки тенденції погіршення здоров’я населення. Інфекційна патологія,що може бути зумовлена й умовно-патогенними бактеріями,є однією з ведучих причин захворюваності. Епідеміолоічна ситуація на сьогодні продовжує погіршуватись,що зумовлено рядом причин,в тому числі деякими біологічними властивостями. На фоні масового використання антибіотиків відбувається швидка активація раніше широко розповсюджених інфекцій,внаслідок чого протікання захворюваності стає атипічним та ускладнюється. [2]

Структура інфекційної патології людини в останні десятиріччя суттєво змінюється не лише через зміну в ній питомої частки захворювань, обумовлених добре відомими збудниками, але й завдяки всезростаючій ролі, яку стали відігравати нові (раніше невідомі) інфекційні агенти, кількість яких невпинно зростає.[1]

Мікроорганізми родини Enterobacteriaceae є невід’ємною складовою біосфери. Завдяки полібіотрофії та адаптаційній пластичності вони широко розповсюджені в об’єктах оточуючого середовища абіотичної природи, в організмах флори та фауни.. Впродовж усього періоду розвитку медичної мікробіології ентеробактерії постійно були об’єктом підвищеної уваги фахівців наукових установ і практичних закладів охорони здоров’я. Причина цьому – надзвичайний поліморфізм клінічного перебігу інфекційного процесу (можуть уражатись всі системи та органи людського організму) та постійно високий рівень захворюваності, спричинений цією групою бактерій, в тому числі і внутрішньогоспітальних інфекцій.[2].

Багаточисельність і різноманітність біологічних властивостей ентеробактерій значно ускладнюють етіологічну лабораторну діагностику обумовлених ними захворювань. В цьому значенні найбільші труднощі представляють нові (вперше описані) та маловивчені види через обмеженість відомостей про біоекотопи та ареали їх циркуляції, біологічні властивості (в тому числі їх патогенний потенціал і санітарно-бактеріологічне значення), недостатню розробленість методів виділення та ідентифікації цих мікроорганізмів.[3]

Тому, відносно тривалий час маловідомі види ентеробактерій не потрапляють в поле зору лікарів-бактеріологів лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів охорони здоров’я, що негативно впливає на ефективність етіологічної діагностики, лікування і профілактики збуджуваних ними захворювань.

Родина Enterobacteriaceae об’єднує велику групу грам негативних паличок,рухливих,що рухаються за допомогою джгутиків.

Метаболізм дихальний або бродильній. Добре ростуть на звичайних поживних середовищах,але деякі потребують спеціальних ростових добавок. Утворюють кислоту при ферментації глюкози,а також з інших вуглеводів і спиртів з утворенням газу або без газу. По здатності неферментуючі. Для визначення відношення лактози найбільш часто використовують диференційно-селективні середовища Плоскірева й Маку-Конки. Універсальне диференційно-селективне середовище для Ентеробактерій являеться агар Клиглера.

За науковою класифікацією родина Enterobacteriaceae належить до Царства Бактерії,типу протобактерії, класу гама-протобактерії, порядка Enterobacteriales,сіметсва Етеробактерії.

Ентеробактерії-(лат. Enterobacteriaceae)велике сімейство бактерій включає в себе такі відомі патогени як: сальмонела, кишкова паличка, чумна паличка і т. д.

За формою – бацили,довжиною 1-5 мкм. Як і інші протеобактерії, вони грамнегативні.Це велика родина яка включає такі роди як Salmonella, Escherichia, Klebsiella, Proteus, Shigell В останню чверть XX-го століття було відкрито велику кількість нових видів ентеробактерій. Серед них і види Rahnella aquatilis, Pragia fontium,Budvicia aquatica .Ці мікроорганізми, при проведенні санітарно-бактеріологічних і діагностичних досліджень, вперше були ізольовані із зразків об’єктів оточуючого середовища та клінічного матеріалу від хворих і здорових людей в країнах Європи (Франції, Бельгії, Чехії), які характеризуються подібними до України природно-кліматичними умовами, флорою та фауною.[7]

Більшість бактерій родини Enterobacteriaceae часто обумовлюють вторинні інфекції, у тому числі пневмонії, ендокардити (запалення внутрішньої оболонки серця), бактеріємії, особливо в людей, що приймають наркотики, і в пацієнтів клінік. Прояви інфекцій, викликаних бактеріями родини Enterobacteriaceae, залежать від локалізації патологічного процесу. Вони не можуть бути диференційовані з іншими бактеріальними інфекціями на підставі одних лише симптомів і ознак захворювання, тому дуже важливо визначити збудника інфекції, дати видову і типову характеристику, чутливість до антибактеріальних засобів.[5]

Системне вивчення видових, типових і інших особливостей мікроорганізмів − збудників інфекцій − має істотне значення для з'ясування патогенезу інфекцій і визначення методів їхньої терапії.

Залежно від локалізації патологічного процесу для дослідження використовують виділення статевих органів, сечу, кров, спинномозкову рідину та ін. У пофарбованих мазках виявляють грамнегативні короткі палички, що можуть утворювати ланцюжки; вони дуже схожі один на одного і лише наявність широких капсул має діагностичне значення для роду Klebsiella. Досліджуваний матеріал одночасно наносять на кров'яний агар і середовища, що містять спеціальні барвники і вуглеводи, що дозволяє швидко диференціювати ферганські і неферганські колонії. Бактерії, виділені на цих середовищах, надалі ідентифікують за допомогою біохімічних і серологічних реакцій. Можлива швидка попередня ідентифікація при можливості мікроорганізмів ферментувати лактозу.

Виражену протимікробну дію щодо бактерій родини Enterobacteriaceae має ампіцилін, тетрацикліни, аміноглікозиди, поліміксини, сульфаніламіди. Однак чутливість до цих препаратів в окремих штамів різна, тому її необхідно визначати лабораторними методами. Нерідко зустрічається множинна стійкість до ліків.

При лікуванні ефект може бути досягнутий при одночасному застосуванні аміноглікозидів і фурагіну чи ампіциліну; триметоприму із сульфаметоксазолом і поліміксином. Доцільні й інші комбінації антибактеріальних засобів, призначення препаратів, що потенціюють дію антибіотиків, що підвищують захисні механізми організму хворих, що сприяють доставці антибактеріальних засобів до вогнищ ураження й забезпечують їхню терапевтичну концентрацію в тканинах і сироватці крові. .[10;4]

Профілактика й ефективність боротьби з цими інфекціями багато в чому залежать від дотримання чистоти рук, суворого дотримання правил асептики й антисептики (стерилізації інструментарію, дезінфекції устаткування), обережності в призначенні внутрішньовенних препаратів і особистої гігієни сечостатевих шляхів. Дуже важливо пам'ятати, що багато грам негативних бактерій є патогенними і викликають розвиток захворювання в ослабленому організмі. У лікувальних установах ці бактерії нерідко переносяться персоналом, а також через інструменти чи препарати для парентерального введення.

Усі ентеробактерії є факультативними анаеробами, добре ростуть на середовищах з м’ясним екстрактом. Вони володіють вираженою ферментативною активністю, яка пов’язана з утворенням багато чисельних сахаридолітичних, протеолітичних і інших ферментів, як конституційних, так і індуцибельних. Разом з тим відмінності які спостерігаються в перерахованих ознаках мають таксономічне значення і використовуються для родинної і видової диференціації і ідентифікації ентеробактерій. Деякі з цих ознак слугують підставою для визначення окремих біоварів серед одного і того ж виду бактерій. [11]

Головною біохімічною ознакою, яка слугує для визначення родової і видової належності ентеробактерій, є їх здатність ферментувати різні вуглеводи до утворення кислоти або газу, утворення індолу, сірководню, декарбоксилаз амінокислот (лізину, орнітину та ін.), утилізація цитрату, тартрату та інші [3].

Проведений огляд сучасної літератури дає більш широкі знання, про біологічних властивості родини Enterobacteriaceae.

Ентеробактерії - сімейство грамнегативних палочкообразной споронеутворюючими бактерій, факультативні анаероби. Сімейство ентеробактерій включає велике число представників нормальної мікрофлори людського організму і, в той же час, значна кількість патогенних мікробів.

Безліч представників сімейства є частиною організму людини та тварин, тоді як інші живуть у грунті, воді або паразитують на різних рослинах і тваринах. Найкраще вивчена кишкова паличка - найважливіший модельний організм, що використовується у генетиці, молекулярній біології через високу вивченості її генетики і біохімії.

Перелік посилань:

1. Цыганенко А.Я. Методы классификации бактерий: современное состояние проблемы / А.Я. Цыганенко, С.И. Похил // Вестник проблем современной медицины. – 1995. – Вып.9. –С. 15-24

2. Покровский В.И. и др., 1988; Бондаренко В.М., 1997; Rollins D.M., Joseph S.W. 2000; Strober W. et al., 2007

3. Richard C. 1988, 1989; Johnson A.S. et al., 2005; Iversen C. et al., 2007

4. Воробьёв А.А., Буков А.С., Пашков Е.П., Рубакова А.М. Микробиология. – 2-е изд. – М.: Медицина, 2003. – 175с.

5. А.А. Воробъёв, О.С. Биков.Микробиология. М.: Медицина, 1999

6. Тимаков В.Д., Левашев В.С., Борисов Л.Б. Микробиология: учебник. – 2-е изд., перераб. и доб. – М.: Медицина, 1983. – 512с.

7. Пирог Т.П. Загальна мікробіологія: Підручник. – К.: НУХТ, 2004. 471 с.

8. Стейниер Р., Эдельберг Э., Ингрэм Дж. Мир микробов: В 3 т. − М.: Мир, 1979. – Т.2. – 464с.

9. Поздеев О.К. Медицинская микробиология. − М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001г.

10. Загаєвський І.С. Жмурко Т.В. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва. − М.: Колосся, 1983.

11. В.М.Жданов,Д.К. Львів. Еволюція збудників інфекційних захворювань. М.: Медицина, 1984