Экономические науки/2. Экономика предприятия

Шацька А. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Дослідження теоретичних аспектів управління операційним та фінансовим левериджем для забезпечення стійкого розвитку підприємства

Операційний важіль або виробничий леверидж (leverage - важіль) - інструмент управління операційним прибутком, заснований на вивченні співвідношення постійних і змінних витрат.

Чим нижче питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється величина прибутку стосовно темпів зміни валової виручки (обсягу продажів за встановленими цінами).

Коефіцієнт операційного левериджу розраховується за формулою:

ОЛ = Постійні витрати / змінні витрати

Чим вище значення коефіцієнта операційного левериджу, тим більшою мірою воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обсягу реалізації продукції. При однакових темпах приросту обсягу продажу продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного левериджу, за інших рівних умов завжди буде в більшій мірі прирощувати суму свого операційного прибутку в порівнянні з підприємством з меншим значенням цього коефіцієнта. Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається при визначеному коефіцієнті операційного левериджу, характеризується показником "ефект операційного левериджу". Принципова формула розрахунку цього показника має вигляд:

Ефект операційного левериджу, що досягається при конкретному значенні його коефіцієнта на підприємстві = Темп приросту валового операційного прибутку,% / Темп приросту обсягу реалізації продукції,%.

Світова економіка до останнього часу демонструвала досить високі показники розвитку в усьому світі. Однак, в умовах сучасної фінансової кризи функціонування підприємств ускладнилося: сегмент платоспроможних споживачів звузився, їх вимоги зросли, конкуренція між суб’єктами підприємництва загострилася. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що науковці та практики активізували пошук шляхів підвищення ефективності витрат у сучасних умовах (у т.ч. і маркетингових), а також забезпечення їх високої результативності в майбутньому. Зокрема автори працюють над визначенням можливостей більш широкого використання левериджу.

Метою статті було дослідити сутність, види та складові елементи левериджу підприємств.

Термін «леверидж» походить від англійського «lever» – важіль, простий механізм, тверде тіло, що може обертатися навколо певної точки опори, застосовується для підйому вантажів. У свою чергу «leverage» − дія важеля, механічна перевага від використання важеля. У фізичному розумінні «leverage» – це наявність переваг, а дієслово «to leverage» означає отримання переваг за рахунок використання інструментів.

Останнім часом термін «leverage» часто вживають у економічній літературі, а як інструмент – використовують у бізнесі, де його розуміють як одну з стратегічних та / або тактичних вигід. Існує поширена думка серед американських науковців про те, що леверидж є універсальним засобом у бізнесі, який дає змогу отримати результат швидше, або ж за допомогою меншого обсягу ресурсів (матеріальних, фінансових, людських та ін.).

Довідник термінології ринку ф’ючерсів та опціонів і глосарій опціонної торгівлі характеризують дефініцію «леверидж» як контроль великого обсягу коштів за рахунок малого.

Наприклад, невелика сума коштів (маржа) може використовуватися як завдаток для гарантії виконання умов контракту за умови взяття на себе зобов’язань купівлі або доставки загальної вартості ф’ючерсу. С.Е. Вайт дефінує категорію «леверидж» як можливість отримання значної переваги від невеликих інвестицій, не важливо яких саме: грошей, зусиль, або ж часу. На її думку, найкращим важелем, який був винайдений за всю історію людства, є сучасні технології, за допомогою яких ми використовуємо леверидж у повсякденному житті, навіть не замислюючись над цим. Так, при використанні пошукового ресурсу Google читаємо рекламні оголошення, які розміщено на Google AdWords.

У довіднику «Фінансовий аналіз» поняття «леверидж» визначено як американський термін, що за умови використання в економіці означає певний фактор, при незначній зміні якого відчутно змінюються пов’язані з ним показники. Використання додаткового (позикового) капіталу можна розуміти як посилення власного капіталу з метою отримання більшого прибутку. Зокрема, у [2] леверидж характеризується як засіб, який дозволяє за допомогою меншого зробити більше, який дає змогу досягнути більшого успіху за коротший проміжок часу. Також автор називає леверидж одним із засобів, що добре відомий і широко використовується багатими та успішними особистостями.

Пояснюється це тим, що використовуючи леверидж можна зробити щось лише один раз, проте отримувати вигоди від цих дій знову і знову. Б. Франк (молодший) виділяє п’ять основних важелів, що використовуються у бізнесі.

1 – «гроші інших людей» – зазвичай нові проекти потребують значних капіталовкладень для їх реалізації у життя, проте не кожне підприємство має достатню кількість грошей, наприклад, для налагодження нової лінії виробництва, або ж відкриття нової точки для реалізації своїх товарів / послуг. Саме тому вигідним є кредитування таких заходів, адже незважаючи на платність позикових коштів, власники підприємства зможуть вже зараз отримувати прибутки від нових проектів, і доки їх рентабельність перевищує ставку плати за користування кредитом, доти є сенс у використанні такого типу важеля.

2 – «досвід інших людей» – оскільки для ведення будь-якої справи необхідно мати досвід та навики, тому за умови їх нестачі варто звернутися до фахівців та спеціалістів, від яких можна перейняти досвід, які зможуть стати викладачами та наставниками, і тим самим допоможуть досягнути найкращих результатів у новій сфері.

3 – «ідеї інших людей» – в умовах жорсткої конкуренції для успішного ведення бізнесу необхідно бути на крок попереду, цього можна досягнути, використовуючи нові технології, пропонуючи споживачам нові товари/послуги, при цьому можна використовувати вже існуючі, протедосі нереалізовані ідеї.

4 – «талант інших людей» – деякі види робіт потребують відповідного таланту/здібностей з боку виконавця, саме тому для економії часу та грошей краще звернутися до кваліфікованого спеціаліста, який буде виконувати необхідну роботу вже зараз і приносити прибуток підприємству, ніж витрачати ресурси для опановування нового ремесла.

5 – «праця інших людей» – зрозуміло, що власник підприємства самотужки не в змозі виконувати всю роботу для успішного ведення господарської діяльності, тому доцільним є використання найманої праці для оптимізації процесів. Адже кваліфіковані працівники є «цінними активами» компанії, оскільки забезпечують її результативну діяльність.

На думку Б. Шугарса, концепція левериджу – це все, що пов’язане з досягненням більшого результату при докладанні менших зусиль. У свою чергу леверидж – це своєрідний ключ до успіху в бізнесі, який дає змогу зробити роботу лише один раз, і отримувати за неї плату постійно. Автор також виділяє 5 сфер підприємницької діяльності, у яких можна використовувати леверидж щодня. 1. Фінансовий леверидж (це той вид важеля, необхідність якого зазвичай усвідомлюється людьми дуже швидко. Найкращим прикладом у цьому випадку є купівля нерухомості у кредит, мати справу з кредитом доводиться лише при купівлі (один раз), при цьому надалі протягом всього життя (багато разів) можна отримувати дохід з оренди. 2. Технологічний леверидж (для оптимізації бізнес-процесів необхідно використовувати всі переваги сучасних технологій та систем. Наприклад, замість того, щоб щоразу розповідати новому співробітнику про діяльність підприємства, можна записати цю інформацію один раз на відео плівку і використовувати запис багато разів для економії свого часу в майбутньому). 3. Людський леверидж (провівши навчання / тренінги для працівників один раз, надалі цей досвід можна використовувати упродовж тривалого часу). 4. Споживчий / клієнтський леверидж (оскільки підприємство отримує прибуток лише за рахунок постійних клієнтів, то необхідно налаштувати його діяльність таким чином, щоб їх кількість лише зростала. При створенні нового підприємства цілком природною є поява нових клієнтів, проте навіть при стабільному рівні доходів існує велика загроза скорочення прибутку і, оскільки підприємницька діяльність є систематичною (повторюваною), то формування прибутку забезпечується саме за рахунок повторних купівель). 5.Маркетинговий леверидж (за допомогою різних маркетингових заходів можна досягнути більшого результату, ніж затрачено ресурсів. Так, використовуючи рекламне звернення, можна проінформувати значно більшу кількість споживачів про своє підприємство, ніж якби довелося особисто спілкуватися з кожним з них.

Автор наголошує, що поняття «маркетинговий леверидж» є відносно новим і виникає зі зростанням значення маркетингу для успішного ведення бізнесу. Наразі не існує однозначної думки стосовно визначення та використання цього інструменту. Так, Е. Белл трактує «маркетинговий леверидж» як можливість контролювати та генерувати значне зростання прибутку шляхом використання мало витратних або безвитратних методів маркетингу [3]. Отже, визначення характеризує застосування цього інструменту підприємством у вузькому сенсі.

Слід зазначити, що в Україні дослідження питань маркетингового левериджу перебувають на початковому етапі. Так, серед опублікованих праць з досліджуваної тематики нами виявлено лише праці О.І. Деркач. На її думку, маркетинговий леверидж – це показник, що характеризує потенційні можливості підприємства (установи, організації) щодо збільшення економічного ефекту за рахунок зміни пріоритетів у маркетинговій політиці [9]. На наш погляд, запропоноване автором визначення є досить неконкретним, з чого випливає можливість неоднозначного його тлумачення. По-перше, потенційними можливостями можуть бути як можливості майбутнього, так і приховані можливості. По-друге, залишається незрозумілим, чи зміна пріоритетів у маркетинговій політиці передбачає заміну одних маркетингових заходів на інші, чи їх оптимальне поєднання.

На підставі опрацювання наукових джерел нами виявлено, що незважаючи на різноманітність представлених дефініцій, їх усі можна віднести до одного з трьох підходів, визначених нами як процесний, факторний та формалізований.

Література:

1. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегии: учебник для вузов / Пер. с англ. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. — 576 с.

2. Рапопорт Б. М. Оптимизация управленческих решений. — М.: ТЕИС, 2010. — 264 с.

3. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2009. — 384 с.

4. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А.П. Градова; 2-е изд. — СПб.: Специальная литература, 2009. — 589 с.