Экономические науки/2. Экономика предприятия

Сидорчук В. Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Забезпечення сталого економічного зростання підприємства

Критерієм економічного піднесення, який спостерігається у зростанні реального ВВП є економічне зростання. Воно зазвичай розраховується на душу населення і в абсолютному обсязі.

Економічне піднесення може бути стрімке, нульове чи негативне, але це не завжди вказує на стрімке економічне піднесення, стояння на місці чи економічний занепад.

В економіці держави відбуваються структурні переміни тоді, коли при скорочені випуску певних типів продукції через падаючий чи стабільний попит на них супроводжується жвавим підвищенням інших типів продукції. Незважаючи на всі недоліки економічне піднесення залишається найбільш застосованим критерієм економічного піднесення.

Для дослідження динаміки в економічній статистиці застосовують темпи зростання і приросту, а також коефіцієнт зростання. Коефіцієнт зростання розраховується за формулою:

X=Y1/Y0, (1.1)

де Y0, Y1 - це відношення показників досліджуваного терміну до базового.

Темп зростання розраховується як добуток коефіцієнта зростання на 100. Темп приросту розраховується як темп зростання відняти 100. Але дуже часто під темпом зростання розуміють темп приросту. Розрізняють такі види економічного зростання:

а) екстенсивний – розширення обсягів виготовлення здійснюється за рахунок основного капіталу, матеріальних затрат, робочої сили.

Для визначення важливості кожного чинника у зростанні випуску товарів використовують економетрію, завдяки їй утворюють економетричні моделі підвищення національної економіки. Якщо матеріальні затрати, капітал і праця збільшяться на деяку величину, то розмір виробництва також зросте на таку ж саму величину.

Саме така ознака властива для екстенсивного зростання виробництва: тобто воно є прямо пропорційним розміру затрачених виробничих чинників. Екстенсивне економічне зростання являється самим простим напрямком економічного розвитку. Тобто здійснюється жваве освоєння природних ресурсів, можливо швидко усунути безробіття, забезпечити зайнятість працездатному населенню. Але існують і такі недоліки як технічний застій, тобто коли кількісне зростання випуску товарів не супроводжується техніко-економічним прогресом. При такому виді економічного піднесення випуск товарів збільшується таким самим темпом з якою збільшуються показники застосованих виробничих основних фондів, кількості працівників і матеріальних ресурсів, але при цьому на тому ж самому рівні знаходяться такі показники як фондовіддача, продуктивність праці, матеріаломісткість. Можна сказати, що сукупна ефективність виробництва зостається, в кращому випадку, постійною. Тобто недостатньо амортизаційних відрахувань. Екстенсивний тип економічного підвищення припускає жваве використання природних ресурсів. Але так як використання цих ресурсів буде реалізовуватися нераціонально, то здійснюватиметься стрімке виснаження рудників, корисних копалин.

б) Інтенсивний тип є складнішим видом економічного зростання. Вирішальною властивістю є збільшення ефективності виробничих чинників на основі технічного прогресу.

При даному виді розширеного відтворення створюється новий чинник економічного піднесення – зростання ефективності усіх звичних чинників. При цьому виробничу функцію можна розрахувати за формулою:

Y=AF (K, L, N),

Де А – сума продуктивності чинників, К – капітал, L – праця, N – засоби праці.

З виробничої функції помітно: якщо рівень затрат виробничих чинників сталий, а сума продуктивності чинників зростає на 1%, то й об’єм виробництва збільшується на 1%.

Посилений вид економічного піднесення базується на розгорнутому споживанні більш дієвих способів виробництва. Зростання його діапазонів відбувається за допомогою використання більш передової техніки, прогресивних технологій, здобутків науки, більш прибуткових засобів праці, збільшення кваліфікації персоналу. За допомогою цих чинників досягається збільшення якості товарів, підвищення продуктивності праці, покращення застосування підручної речової бази виробництва.

Посилене збагачення відтворення налічує декілька властивостей. Це – найбільш передовий вид економічного піднесення, так як вагому позицію у піднесенні ефективності матеріальних умов виробництва розпочинає запускати сучасний «двигун» здобутків науково-технічного прогресу. Через це у діапазоні суспільства розгортається виготовлення наукової та технічної інформації, яка у підсумку реалізується найбільш дієві способи виробництва. Водночас порядок створення, підготовки та передпідготовки персоналу постачає зростання культурної та технічної ступеня кадрів.

Очевидною прерогативою посиленого зростання виробництва являється те, що воно перемагає перепони економічного підвищення, створені визначеною обмеженістю природних запасів. Економічне піднесення змінює орієнтири на неперервний НТП. Найкориснішим чинником його збільшення являється технологія збереження ресурсів.

в) Повна інтенсифікація – це тип господарського підвищення, за якого беруться всі вище зазначені конфігурації збереження ресурсів. При цьому зберігаються і трудові, і матеріальні обставини виробництва. Такий тип господарського росту фактично втілюється в обставинах нинішньої фази НТР.

Повна інтенсифікація призводить до відмінної регенерації цілого процесу розгорнутого виробництва.

На відміну затратному екстенсивному збільшенню виробництва повна інтенсифікація створює анти-затратну область господарського росту. Вона показана на графіку ( рис. 1), де показані схематичні дані.

На графіку показано, що скоріше за все підвищується об’єм національного прибутку (НП), менше зростає виготовлення засобів виробництва (До) і кількість кадрів (Р). Внаслідок цього знижується ціна одиниці товару (СС), розгорнуте ж виробництво одержує якісно сучасніші деталі.

Сучасна якість господарського зростання розкривається передусім у збільшенні господарського відтворення національного прибутку: знижують видатки праці та засобів виробництва в обчисленні на одиниці національного прибутку. Суттєво покращується усе економічне зростання, непохитно підіймається НТР і якість товарів, що виробляються. Воно являється очевидним результатом переорієнтації до найбільш технологічного методу відтворення.

Сучасне спостерігається у виникненні новітньої будови національної економіки. У валовому об’ємі виростає питома вага наукоємних галузей, до котрих належать передові конструкторські продукти, виготовлення штучних смол, електрична та технічна індустрії, виготовлення електронно обчислювального обладнання та інші сфери, що застосовують здобутки НТР.

Ефектами інтенсифікації НТП є скорочення елементів перехідного товару та адекватно зростання питомої ваги заключного товару, що надходить у використання.

Дана системна переміна – наслідок бережливої затрати матеріалів, та енергоносіїв при виготовлені одиниці товару. Покращення розгорнутого виробництва отримується, коли в структурі національного прибутку збільшується частина товарів використання в зіставленні зі способами виготовлення, що надходять для накопичення. Внаслідок цього збільшується добробут населення, підвищується громадська ефективність економічного піднесення.

При сучасній якості господарського піднесення суттєво трансформуються відношення виробного процесу. Порівняно менше збільшується виготовлення засобів виробництва і постає тенденція до пришвидшення відтворення об’єктів використання.

Помітно теж , що господарське піднесення є найбільш вагомим ніж стабільність.

Господарське піднесення відображається низкою чинників. Ґрунтовного поширення набрало вчення трьох чинників відтворення, засновником якої був Ж.Б. Сей, яке визначає, що у виготовлені ціни товару беруть участь земля, капітал, праця.

Згодом поясненням виробничих чинників здобуло більш ширше трактування. До таких чинників належать:

а) земля;

б) праця;

в) підприємницька спроможність;

г) капітал.

Насправді це відомі нам чинники відтворення, які є господарськими ресурсами, проте іменуються господарськими чинниками збільшення через те, що при аналізі господарського підвищення їх розбирають з іншої точки зору.

Чинники господарського підвищення взаємопов’язані і взаємопояснюючі. Праця доволі результативна, коли працівник застосовує новітнє устаткування і сировину під управлінням підходящого керівника в атмосфері гарно діючого того чи іншого чинника господарського підвищення доволі важко. Крім того усі ці чинники являють системними, налічують менші частини , в результаті чого чинники піддаються переґрунтуванню.

Таким чином, розгляд побудови власних та позикових коштів, їх відношення породжує шанс дати оцінку рівню доцільності створення джерел фінансування функціонування організації, її стабільності. Це актуально для постачальників ресурсів (банків), при досліджуванні фінансової небезпеки і для самої організації при встановлені оптимального виду створення фінансів та фінансової стратегії.

Головною задачею розгляду ресурсів коштів організації є дослідження та оцінка:

а) перемін, що сталися в побудові всіх джерел коштів і, особливо, в побудові власного і позикового капіталу, в присутності власних обігових коштів та їх частини в сумі власних коштів та в матеріальних оборотних коштах на завершення звітного року у порівнянні з початковим;

б) доцільності створенні структури джерел коштів;

в) «ціни» джерел коштів;

г) показників, що визначають стійкість організації.

Література:

1. Котляр, М. Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів / М. Л. Котляр // Фінанси України. – 2005. – №1. – С.113-117.

2. Олійник, О. О. Оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому банківському кредитуванні [Текст]// Економіка, фінанси, право. – К. – 2007. – № 8. – С. 10-13.

3. Роль кредитування в економічному зростанні України [Текст]// Фінанси України. – 2008. – №1. – С.96-102.

4. Ситникова, Н. Ю. Классификационный анализ системных комплексов по оценке кредитного риска [Текст]// Банковские услуги. – 2009. – №3. – С.18-23.