УДК 657.471.12

«ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ УПРАВЛІННЯ ЗНИЖЕННЯМ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ТА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ»

студентка 5 курсу групи ЕППвнм-51 Печоріна О.Я.

Науковий керівник – викладач Турчин Н. О.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

В сучасних умовах господарювання успішним буде те підприємство, продукція якого є конкурентоспроможною, тобто позитивно вирізняється із поміж товарів-аналогів. Одним із головних факторів конкурентоспроможності продукції є його ціна. Тому задля забезпечення прибутковості продажів та конкурентних переваг товару ціна на нього повинна задовольняти покупця, бути нижчою за товари-аналоги за однакової якості. Це забезпечується підприємством зниженням витрат на виробництво і реалізацію продукції.

На сьогоднішній день основа забезпечення можливості зниження ціни на продукцію полягає у виявленні факторів і чинників зниження витрат виробництва. Тому актуальним є питання виявлення резервів зниження витрат виробництва, що має вагоме економічне значення в підвищенні ефективності виробництва.

Окремі питання за даною темою досліджували у своїх працях Ф. Бутинець, Г. Краюхін, Л. Нападовська, С. Ніколаєва, А. Череп, О. Воронко, Н. Штепа, М. Чумаченка, Т. Костенко, Є. Підгора, В. Рижов, Г. Савицька та ін.

Витрати на виробництво продукції можуть зростати або зменшуватися у залежності від об'єму спожитих трудових або матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва та багатьох інших факторів. Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки може віднайти безліч важелів впливу на зниження витрат, які можна привести в дію при вмілому керівництві, під час якого виявляються резерви зниження того або іншого виду витрат, що в кінцевому рахунку впливає на результати господарської діяльності підприємства, і, в першу чергу, збільшує величину і якість отриманого прибутку [2, С.147].

Процес цілеспрямованого формування оптимального рівня витрат підприємства, контроль за їх рівнем та економічне стимулювання їхнього зниження називається управління витратами [3].

Управління витратами підприємства також можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які формують корегуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат в усіх підсистемах підприємства за умови виконання в них будь-яких робіт [3].

Зниження рівня витрат є важливим завданням, але не основною метою управління витратами підприємства. Оскільки процес зниження рівня витрат може супроводжуватись зниженням якості виготовленої продукції та сервісного обслуговування покупців, відмовою від виробництва та реалізації таких видів продукції, які користуються попитом, але потребують значних витрат, то основною метою управління витратами підприємства є підвищення його конкурентоспроможності та ефективності діяльності.

У відповідності до сучасних вимог господарювання управління витратами повинно носити не фрагментарний, а комплексний системний характер. Саме тому зараз значна увага на підприємствах приділяється створенню спеціальних систем, призначених для того, щоб менеджери і керівники мали змогу приймати своєчасні та обґрунтовані управлінські рішення. Так, система управління витратами має передбачати:

– нормування витрат ресурсів;

– планування витрат за їхніми видами;

– контроль за рівнем витрат;

– облік та аналіз витрат, визначення їх впливу на результати діяльності підприємства;

– пошук та виявлення чинників, що впливають на економію всіх видів ресурсів підприємства;

– формування дієвої системи мотивації працівників до контролю та зменшення витрат;

– матеріальне стимулювання економії ресурсів та зниження витрат;

Особлива увага під час аналізу впливу окремих чинників на собівартість продукції приділяється визначенню фактичної ефективності заходів підвищення технічного рівня й удосконалення організації виробництва. Результати аналізу використовуються в оперативному управлінні виробництвом і під час складання планів на наступні періоди. Виділимо основні резерви зниження витрат підприємств:

− розширення спеціалізації та кооперації;

− зменшення трудових витрат;

− збільшення продуктивності праці за рахунок збільшення перевиконання встановлених норм виробітку;

− раціональне використання матеріальних ресурсів, дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства;

− безперервність постачання матеріальних ресурсів, що запобігає простоям у виробництві і забезпечує ритмічне, рентабельне використання обладнання;

− використання обґрунтованої амортизаційної політики;

− скорочення витрат на обслуговування виробництва й управління, адже чим меншою є величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих, адміністративних, збутових та інших операційних витрат, тим за інших рівних умов нижчими є витрати виробництва;

− оптимізація витрат на транспортування, зберігання запасів та продукції тощо.

Важливо при управлінні витратами використовувати досвід зарубіжних країн. Зокрема, на японських підприємствах широко використовують такі системи як «Lean Production», «5S», «TQM», «Шість сигм», «Канбан», «Кайзен-костинг», «Таргет-костинг» та інші, які спрямовані на зменшення усіх видів витрат. Управління витратами за допомогою зазначених методів дозволяє організовано і цілеспрямовано здійснювати політику зменшення собівартості. Однак використовувати такі системи на вітчизняних підприємствах потрібно обережно, у першу чергу для вирішення найгостріших проблем. Головною проблемою українських підприємств є затратність виробництва, а затратами і забезпеченням відповідності їх рівня обсягу та організаційно-технічним умовам виробництва слід займатися системно, постійно і цілеспрямовано.

На вітчизняних підприємствах основними шляхами зниження витрат виробництва можемо віднести такі:

− підвищення технічного рівня виробництва, яке забезпечується впровадженням нової, прогресивної технології, застосуванням нових видів сировини і матеріалів;

− використання інноваційної техніки та обладнання; автоматизацією і механізацією виробничих процесів;

− удосконалення організації виробництва і праці за рахунок зміни форм і методів праці, вдосконалення апарату управління, скорочення витрат на нього, а також зниження транспортних витрат;

− зміна обсягу і структури продукції, зниження матеріаломісткості і трудомісткості продукції;

− покращення використання природних ресурсів, застосування більш дешевих матеріалів, повторне їх використання, безвідходні технології виробництва;

− застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії;

− зниження матеріальних витрат на одиницю продукції, оскільки в більшості галузей промисловості вони займають високу питому вагу в структурі витрат на виробництво;

− зниження витрат на оплату праці на одиницю продукції;

− скорочення адміністративно-управлінських витрат;

− ліквідація непродуктивних витрат і втрат;

− чітке дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

− розроблення оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства;

− запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції тощо.

Зазначені заходи, на нашу, дозволять збільшити обсяг продажів і знизити собівартість продукції, що дозволить підприємствам вкладати засоби, що звільнилися, в розвиток та розширення власного виробництва, що, в свою чергу, відкриє нові можливості для впровадження нової техніки та підвищення ефективності виробництва та, як наслідок, підвищення рівня прибутковості підприємства в цілому.

Список використаних джерел:

1. Економіка та організація виробництва: [підручник / за ред. В.Г. Герасимчука, А.Е.Розенпленера]. – К. : Знання, 2007. – 678 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

2. Нагайчук В.В., Порицька Т.В. Основні резерви зниження витрат сільськогосподарського підприємства/ В.В. Нагайчук, Т.В. Порицька // Наука й економіка. − 2012. − № 1 (25) . − С.146-150. :

3. Московчук А.Т., Ліщук В.І., Московчук І.О. Аналітичне забезпечення управління витратами / А.Т. Московчук, В.І. Ліщук, І.О. Московчук // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.archive.nbuv.gov.ua/Porta l/Soc_Gum/En_em/2008_5_2/Zbirnik_EM_08_2_42.pdf

4. Цимбалюк Л.Г., Скригун Н.П. Чинники, резерви та шляхи зниження витрат виробництва, як основа зменшення ціни товару/ Л.Г. Цимбалюк, Н.П. // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. − 2011. − № 3(15). − С. 88-95.