Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Аспірант Cімчера О. І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

«Workshifting» як один з сучасних методів управління трудовим потенціалом підприємств України

Однією з важливих задач менеджменту є раціональне використання трудового потенціалу. Виходячи з цього, в процесі управління персоналом повинні вирішуватись задачі формування, направлення, мотивації, розміщення і розвиток ресурсів праці з іншими видами економічних ресурсів у цілях сприяння досягнення стратегічної мети. А як щодо управління на відстані? Чи багато ми про це знаємо, адже це зовсім новий вид управління про який мало що відомо? І взагалі чи потрібно таке управління в час коли таке поняття, як робоче місце, себе переживає.

Значно змінилась і трудова етика в процесі коли Україна перейшла від планової економіки до ринкової. Приміром 10-20 років тому працівник все життя працював на одному підприємстві, а сьогодні за свою кар'єру працівник може змінити від 5 до 9 компаній. Деякі вузькопрофільні спеціалісти можуть водночас обслуговувати і декілька фірм, чи підприємств. Люди стали більш мобільними, і місце роботи втрачає своє значення як для співробітника, так і для роботодавця. Бізнес активно використовує нові технології, що дозволяє спілкуватися поза офісів за допомогою відеоконференцзв'язку, онлайн-комунікаторів, презентацій на відстані і віртуальних робочих місць. Це дозволяє співробітникам самостійно організовувати свою роботу вдома і у відрядженнях і не бути прив'язаними до робочого місця.

Але як же тоді здійснювати уравління, адже управління людьми було одним із напрямків діяльності керівника організації, чи менеджера по роботі з персоналом, та й будь-якого менеджера вищої ланки. Частіше всього приймалось рішення відносно своїх робітників на основі здорового глузду й досвіду, враховуючи різні характери і особливості того чи іншого працівника?

В науковій літературі наводиться визначення управління трудовими ресурсами – це управління різними видами діяльності людей, що дозволяє підвищити ефективність роботи організації при досягненні поставлених цілей. Та чи доцільно дане визначення для умов сьогодення?

Workshifting - один з видів роботи поза офісом. Особливо широко workshifting використовується в сфері IT. Наприклад IT-менеджер може жити в Ужгороді, а працювати в будь-якому іншому місті. Від переїздів якість роботи не змінюється. Це вигідно роботодавцю, бо зарплати в провінції нижче, тому такому співробітникові можна платити менше, ніж його колезі – киянину.

Іще одним важливим моментом є те, що людина прагне не залежати від одного роботодавця, беручи участь одночасно в декількох проектах. Така робота дозволяє працівникові не поспішати вранці на роботу, майже не витрачати гроші на транспорт, розпоряджатися самостійно своїм часом. Захистити себе від впливу сучасного мегаполісу вдається завдяки роботі вдома.

Україна не зовсім попереду по впровадженню даної практики в життя, проте ця тенденція поширюється вражаючими темпами, широке впровадження розпочнеться в найближчі 2-3 роки, щорічно збільшується приблизно на 15-20%. Згідно з недавнім звітом Citrix Global Index Workshifting, який був проведений Vanson Bourne в 11 країнах, сьогодні воркшіфтінг практикують 37% компаній. За прогнозами, ця цифра зросте до 93% уже у 2013 році.

Доцільно розглянути переваги використання workshifting в роботі організацій та їх співробітників:

- надання співробітникам можливості вибирати оптимальний час, місце і

пристрій для роботи;

- зниження трудових і відрядних витрат, а також витрат на оренду чи

придбання офісу за рахунок використання гнучкого робочого графіка та

використання в роботі передових методів телекомунікацій. Економія коштів є одним з основних плюсів концепції workshifting;

- залучення і утримання кращих співробітників за допомогою надання їм

гнучкого робочого графіка і можливості працювати віддалено завдяки сучасним телекомунікаційним рішенням. Це вказує на те, що workshifting дозволяє організаціям підключитися до резерву робочої сили за рахунок ефективної організації передачі частини завдань стороннім виконавцям, тимчасовим працівникам і консультантам.

Така робота дає змогу працівнику працювати там, де він хоче, а не там де вимушений, більше того переваги має не тільки працівник, але й роботодавець—він економить гроші на оренді офісу, облаштуванні робочого місця, комунальних послугах. Розказавши про плюси даної системи, буде не справедливо приховати мінуси. Недоліки також існують.

Вони полягають в нестачі спілкування та відсутності ефективного контролю. Для роботодавця потрібно організувати роботу працівників на відстані, а без візуального контакту це складніше. Також працівник має забезпечити себе робочим місцем, а не всі мають можливість (малі діти, мала площа). Не завжди вдається самоорганізуватись, багато спокус перенести роботу на „пізніше”.

Хоча надати свободу і дозволити працювати віддалено від офісу можна лише людині, яка досягла певного професійного рівня, який працює на результат і не потребує постійного контролю. Але, на жаль, такі кадри в меншості. А якже усім відомий командний дух, формальний чи неформальний лідер, що здатний підтримати і зрозуміти кожного. З умінням розподілити завданя для одержання найкращого результату? Тому, замість того щоб відмовлятися від офісу зовсім, краще запровадити гнучкі години роботи - два дні на тиждень співробітник приїжджає в офіс, а решту часу працює віддалено.

Література

1. ВАК Всеукраїнська асоціація кадровиків. [Електронний ресурс]. / ВАК – Режим доступу:

http://kadrovik.ua/content/koli-ukra-nts-zmozhut-pratsyuvati-doma2.