Студент Писанюк Р.В.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

Методика управління природно-кліматичними ризиками сільськогосподарського підприємства

Проблема ефективного управління ризиками постає перед будь-яким підприємством, що функціонує в ринкових умовах, адже нестабільність зовнішнього середовища, використання застарілих технологій виробництва та техніки, несподівані коливання попиту та пропозиції, неповнота інформації та неможливість прогнозування певних подій та явищ негативно впливають на фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання. Проте, для сільськогосподарських підприємств ця проблема ускладнюється впливом природно-кліматичних чинників на операційну діяльність, через що вона стає ризикованою і непередбачуваною. Тому пошук нових або адаптація старих методів управління ризиками наразі є актуальним питанням для сільськогосподарських виробників.

Специфічні аспекти прояву природно-кліматичних ризиків у діяльності сільськогосподарських підприємств висвітлюються у дослідженнях В. Андрійчука, О. Гудзь, А. Минки, О. Николюк, П. Стецюка, В. Чепурка, Р. Шинкаренка та ін. Формування ефективного механізму управління ризиками розглядається у роботах І. Бланка, В. Вітлінського, Л. Донця, Т. Клебанова, І. Кравченко, А. Матвійчука, С. Наконечного, А. Старостіної, Г. Чернова, А. Штефанича, О. Ястремського та ін. Незважаючи на безумовну значущість існуючих досліджень, механізм управління ризиками потребує постійної трансформації до вимог динамічного ринкового середовища. Тому метою дослідження є поглиблення теоретико-методичних аспектів процесу управління ризиками підприємства та пошук шляхів його удосконалення.

Управління ризиками має спиратися на результати адекватної оцінки фактичних ризиків суб’єкта підприємництва. Для сільськогосподарських підприємств невизначеність значною мірою пов’язана із дією природно-кліматичних ризиків. Формою прояву природно-кліматичних ризиків є рівень урожайності. З огляду на це саме врожайність, зокрема відхилення її фактичного рівня від тенденційного, слід покласти в основу природно-кліматичних ризиків. Об’єктом нашого дослідження є господарська діяльність СТОВ «Ліщинське» Житомирського району Житомирської області, яке вирощує сім видів сільськогосподарських культур (табл. 1).

Таблиця 1

Показники ризику вирощування сільськогосподарських культур

в Житомирській області

Показник	Розмах варіації	Залишкове середньо- квадратичне відхилення	Залишкове семіквад- ратичне відхилення	Відношення суми знижень до суми перевищень	Ймовірність досягнення урожайності середнього рівня по Україні
Урожайність пшениці	16,47	4,69	3,18	1,17	0,387
Урожайність ячменю	10,08	3,15	1,41	0,86	0,805
Урожайність кукурудзи на зерно	29,00	9,15	4,71	1,17	0,981
Урожайність гречки	4,41	1,19	0,53	1,17	0,838
Урожайність соняшнику	6,46	2,35	0,70	1,17	0,587
Урожайність ріпаку	13,18	3,77	1,92	1,60	0,222
Урожайність сої	10,09	2,84	1,19	0,86	0,684

З метою виявлення найбільш ризикових сільськогосподарських культур СТОВ «Ліщинське» зробимо рейтингову оцінку досліджуваних показників ризику (табл. 2). Встановлено, що вирощування пшениці є найбільш ризикованим для діяльності СТОВ «Ліщинське». Також джерелом господарського ризику є вирощування ріпаку та кукурудзи. Це означає, що саме на ці культури слід звернути особливу увагу при формуванні механізму ризик-менеджменту на підприємстві.

Для мінімізації негативного впливу природно-кліматичних ризиків на діяльність виробників сільськогосподарської продукції доцільно використовувати загальноприйняті інструменти управління ризиками: диверсифікація, лімітування, здійснення превентивних заходів, створення резервних фондів, хеджування, самострахування, отримання державних дотацій, страхування.

Таблиця 2

Рейтингова оцінка показників ризику вирощування сільськогосподарських культур в Житомирській області

Показник	Розмах варіації	Залишкове середньо- квадратичне відхилення	Залишкове семіквад- ратичне відхилення	Ймовірність досягнення урожайності середнього рівня по Україні	Середній рейтинг
Урожайність пшениці	6	6	6	6	6,0
Урожайність ячменю	3	4	4	3	3,5
Урожайність кукурудзи на зерно	7	7	7	1	5,5
Урожайність гречки	1	1	1	2	1,3
Урожайність соняшнику	2	2	2	5	2,8
Урожайність ріпаку	5	5	5	7	5,5
Урожайність сої	4	3	3	4	3,5

Примітка: 1 – найнижчий рівень ризику; 7 – найвищий рівень ризику

Найбільш обґрунтованим і найменш витратним інструментом управління ризиком є диверсифікація. Під диверсифікацією розуміють процес розподілу капіталу між різними об’єктами вкладення, що безпосередньо не пов’язані між собою [2, с. 196]. Для сільськогосподарських підприємств можливе застосування диверсифікації культур; урахування сезонності; використання різних сортів і гібридів культур; вирощування культур на віддалених одне від одного полях.

У нашому випадку з метою скорочення ризику втрати врожаю пшениці, кукурудзи та ріпаку, СТОВ «Ліщинське» доцільно здійснювати диверсифікацію вирощуваних культур. При цьому слід врахувати, що врожайність деяких культур перебуває в оберненому кореляційному зв’язку. Зокрема, обернений кореляційний зв’язок існує між рівнями врожайності гречки та пшениці, ріпаку і кукурудзи, а також ячменю та кукурудзи. Це означає, що у разі вирощування трьох виділених ризикових культур із сівозміни не рекомендується виводити гречку та ячмінь, оскільки вирощування останніх дасть можливість перекрити несподівані втрати врожаю пшениці, кукурудзи та ріпаку додатковим врожаєм гречки та ячменю. При цьому ризиково висаджувати одночасно значні площі пшениці, ячменю та соняшнику; кукурудзи, ріпаку та сої. Це пояснюється наявність суттєвого кореляційного зв’язку між рівнями їх врожайності.

Найбільш поширеним інструментом передачі ризиків у сільському господарстві є страхування врожаю та страхування доходів виробників. Страхування врожаю передбачає відшкодування витрат виробнику у випадках, коли врожайність знижується нижче застрахованого рівня. А страхування доходів виробників передбачає відшкодування втрат, викликаних зниженням загальних доходів виробників, а не тільки тієї частини доходів, що спричинені зниженням цін на сільгосппродукцію або врожайності [1, с. 88]. Відтак, страхування майбутнього врожаю пшениці, ріпаку та кукурудзи має бути одним із основних інструментів управління природно-кліматичними ризиками для СТОВ «Ліщинське». Адже це забезпечить відшкодування втрат врожаю пшениці та забезпечить подальшу ефективну діяльність підприємства.

Список використаної літератури

1. Альшанова О. О. Страхування в управлінні ризиками вирощування сільськогосподарських культур / О. О. Альшанова // Економіка АПК. – 2010. – №10. – С. 86-91.

2. Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків: навч. посіб. / Л. І. Донець та ін. За заг. ред. Л. І. Донець – К. : ЦУЛ, 2012. – 472 с.