Г. І. Башнянин, О. О. Кундицький, А. А. Сельський, Ю. І. Турянський

ВПЛИВ ФАКТОРУ ЧАСУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Динамічний аналіз капіталізації дає найповніше і найточніше уявлення про ступінь впливу капіталізаційних процесів на економічний розвиток і результативність функціонування господарських систем. Водночас динамічний підхід до метрологічного аналізу ефективності капіталізації економічних систем передбачає їх дослідження з позицій різних часових діапазонів – короткотривалого, довготривалого і гіпердовготривалого ринкового періодів.

Економічні системи по-різному реагують на капіталізацію в різних часових коридорах – від позитивного впливу до негативного. Чистий капіталістичний розвиток у відносно віддаленій перспективі супроводжується переважно негативними економічними ефектами (або, у кращому випадку, нейтральними). Можна вважати, що стабільним і висхідним (в контексті зміни рівня економічної ефективності) є лише такий економічний розвиток, за умов якого, з одного боку, капіталізація на певному етапі розвитку трансформується в соціалізацію, а, з іншого, соціалізація також доповнюється і дорозвивається капіталізацією. В іншому випадку економічний розвиток (його економічна ефективність) буде нестабільним.

Зазначимо, що вплив капіталізації на економічний розвиток і ефективність функціонування національної мікроекономічної системи (національної економіки загалом) може бути трояким.

По-перше, позитивним – супроводжуватися позитивними економічними ефектами. Зокрема він може підвищувати рівень економічної ефективності функціонування національної мікроекономічної системи загалом. Таким він є, як правило, в короткотривалому ринковому періоді. Однак цього позитивного впливу розвитку процесів капіталізації не слід абсолютизовувати, він є лише в межах короткотривалого ринкового періоду, а за його межами може бути негативним чи нейтральним.

По-друге, капіталізація може бути нейтральна щодо зміни рівня економічної ефективності функціонування певної національної мікроекономічної системи. Такою вона є, як правило, в довготривалому ринковому періоді. У цьому ринковому періоді посилення чи, навпаки, послаблення розвитку процесів капіталізації ніяк не впливає на зміну рівня економічної ефективності функціонування певної національної мікроекономічної системи. Можна вважати, що в даному періоді часу національна мікроекономічна система абсолютно нечутлива до зміни рівня капіталізації.

Вихід з цієї рівноваги відбувається, як правило, шляхом переходу національної мікроекономічної системи в стан негативної капіталізаційної дисрівноваги. В умовах формування цієї дисрівноваги позитивні економічні ефекти капіталізації в короткотривалому ринковому періоді вже починають бути меншими від негативних економічних ефектів у гіпердовготривалому ринковому періоді. У цьому випадку залежність між розвитком процесів капіталізації і зміною рівня економічної ефективності – негативна (від’ємна). Це означає, що на певному (надзвичайно довгому) відрізку ринкового періоду подальший розвиток процесів капіталізації небажаний, оскільки він супроводжується посиленням негативних економічних ефектів.

Форма кривої капіталізаційної ефективності буде дещо відмінною в розвинених і перехідних економічних системах, оскільки вони мають різне початкове співвідношення між суспільним і приватним секторами. Висхідна ділянка кривої капіталізаційної ефективності в перехідних економіках є стрімкіша, ніж в змішаних чи чистих капіталістичних економіках. Такою чи пологішою буде і нисхідна ділянка цієї кривої. Тобто, якщо зробити порівняльний аналіз за вказаним параметром змішаних, перехідних і чистих капіталістичних економік і взяти до уваги те, що оптимальним є співвідношення між указаними секторами саме в економіках змішаного типу, тоді криві капіталізаційної ефективності матимуть вигляд, зображений на рис. 1.

Умовні позначення: Е^к-п, Е^к-з, Е^к-чк – криві капіталізаційної ефективності у перехідних, змішаних і чистих капіталістичних економіках

Рис. 1. Криві капіталізаційної ефективності в змішаних, перехідних і чисто капіталістичних економіках

Вказаний вище теоретичний висновок суперечить, на перший погляд, емпіричним фактам, оскільки відомо, що капіталізація перехідних економік (особливо української в період 1991-2000 рр.) призвела до різкого зниження ефективності їх функціонування. Пояснити це можна передусім характером капіталізації і формуванням нової структури економіки в різних країнах. Можна виділити принаймні два типові і різні за змістом, спрямованістю і темпом шляхи ринкового реформування економік постсоціалістичних країн: еволюційний, за яким приватний сектор розширюється повільно, плавно і з збереженням державного контролю над суспільним сектором (КНР, КНДР і деякі інші країни), і революційний, коли суспільний сектор “згортається” раптово і надзвичайно високими темпами, і держава втрачає контроль над ним, а приватний таким самим темпом “розгортається”.

Такий парадокс пояснюється формуванням негативного ефекту згортання суспільного сектору економіки, який має місце в тому випадку, коли держава з певних причин втрачає контроль над суспільним сектором економіки (як в Україні в перші роки ринкового реформування вітчизняної економіки). Оскільки суспільний сектор економіки формує суспільну інфраструктуру для розвитку приватного сектору, то останній за жодних умов не може “піднятися на ноги”, він так швидко „руйнується“, як і формується (в Україні багато приватних підприємств зупиняє своє існування щойно виникнувши і ще фактично не почавши функціонувати). Відзначимо також і те, що в країнах з перехідною економікою значно довшою буде і горизонтальна ділянка кривої капіталізаційної ефективності. Пояснити це можна тим, що “підхід” до оптимального співвідношення між суспільним і приватним секторами в перехідних економіках значно довший, ніж у змішаних.

Зауважимо, що в змішаних економіках, на відміну від перехідних, зона оптимального співвідношення між суспільним і приватним сектором – приблизно “посередині” (в часі) економічного циклу. На підході економічного спаду надмірно розвивається приватний сектор економіки, а на підході економічного піднесення – суспільний сектор економіки. Щоб класична змішана економіка вийшла з економічного спаду приватний сектор слід розширювати, а щоб загальмувати надзвичайно швидкий ріст економіки, навпаки – слід розширювати суспільний сектор економіки. Тобто в змішаних економічних системах спостерігається циклічний характер розвитку процесів капіталізації.

Отже, одним із основних факторів формування рівня капіталізаційної ефективності економічних систем є тривалість ринкового періоду функціонування та розвитку досліджуваних систем. У короткотривалому періоді капіталізаційна ефективність більшості систем зростає і формує позитивну капіталізаційну дисрівновагу систем. У довготривалому – вона більш-менш стабільна, що вказує на наявність капіталізаційної рівноваги. А у гіпердовготривалому – знову починає формуватися капіталізаційна дисрівновага систем, але вже негативна, бо капіталізація у такій віддаленій перспективі вже негативно впливає на економічний розвиток. Однак в економічних системах різного формаційного типу (змішаних, перехідних чи класичних) динамічний фактор проявляється по-різному.