Економічні науки / 14.Економічна
теорія
Лобачева І. Ф., Панасюк А.
В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
ВПЛИВ СТРУКТУРИ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ
РІШЕНЬ
Для здійснення господарської діяльності будь-якому підприємству потрібно мати фінансові ресурси. Необхідні кошти можуть залучатися з різних
джерел фінансування і відображатися в
різних формах (грошова, фінансова, матеріальна,
нематеріальна). Фінансові ресурси
підприємства поділяються на власні та залучені.
Структура капіталу – це термін, який
характеризує складові частини фінансових ресурсів підприємства. У сучасному
світі корпоративних фінансів питання достовірності інформації займає важливе
значення. Прийняття фінансових рішень і питання вибору оптимальної структури капіталу в управлінні підприємством відіграє
ключову роль. При оцінці фінансового стану керівники, на відміну від
інвесторів, як правило мають більш ширшу інформацію про його дійсний стан і це
надає їм велику перевагу при прийнятті рішень щодо джерел залучення фінансових
коштів.
Дослідженням
структури власного капіталу та його впливу на прийняття фінансових рішень
займалися такі вчені як І. Бланк, А. Грищенко, В Столяров, І Яремко та інші
науковці.
Основоположниками
теорії структури капіталу були професори М. Міллер і Ф. Модільяні, які
стверджували, що за умови відсутності податків і ризику фінансовий стан
підприємства не залежить від структури його капіталу. З часу свого заснування дана теорія зазнала багато
критики і змін. Послідовники даної теорії прийшли до висновку, що при
детальному аналізі структури капіталу можна не тільки спрогнозувати внутрішній
фінансовий стан підприємства, а також і перспективи його розвитку. Так
підприємство з низьким рівнем грошових потоків не може собі дозволити залучити
кошти за рахунок боргових зобов'язань, оскільки високий рівень боргу може
призвести до фінансової неспроможності. В даному випадку необхідні кошти можуть
бути залучені шляхом додаткового випуску акцій [1, с. 375].
Наступним чинником, який впливає на прийняття рішень щодо структури капіталу підприємства, є його
засновники. Керівництво фінансово стійких підприємств буде намагатися залучити кошти через довгострокове кредитування і фінансові
зобов'язання і таким чином зберегти більшу частку власності під своїм контролем [2, с. 245].
Послідовники теорії структури капіталу
приходять до висновку про залежність ефективності управління підприємством від
структури його капіталу. Підприємство зі стійкими показниками фінансового стану
й ефективним управлінням в більшості випадків може дозволити собі високий
рівень боргових зобов'язань. На основі цього можна
зробити висновок, що таке підприємство є більш ризиковане і таке середовище
характерне для випадків, де засновники приймають безпосередню участь
у його управлінні.
Ще одним чинником аналізу структури
капіталу є процес скуповування підприємством у акціонерів власних акцій.
Підприємство викуповує свої власні акції для того, щоб на ринку капіталу
виділитися серед інших учасників, оскільки в таких випадках, як правило, його
ринкова вартість є нижчою від дійсної. Для самого підприємства це є дуже
позитивний і вигідний крок, оскільки він допомагає покращити його фінансовий
леверидж, сигналізує про подальші позитивні зміни, які очікуються в майбутньому [3, с. 156].
Аналіз
господарської діяльності, ціна його акцій та інформація
про засновників підприємства після викупу власних акцій заслуговує на особливу
увагу. Як правило, в такому випадку
показники ефективності діяльності підприємства суттєво покращуються. При
збільшенні прибутковості зменшується ризик здійснення операцій.
Ціна акцій суттєво зростає і протягом двох-трьох років залишається досить
високою.
У процесі
прийняття фінансових рішень з метою отримання вищих фінансових показників,
керівництво має можливість суттєво впливати на структуру його капіталу. Якщо
від реалізації певних проектів у майбутньому очікується висока прибутковість,
то підприємство повинно вдаватися до збільшення фінансового левериджу, тобто
збільшення боргових зобов'язань у структурі власного капіталу. На практиці такі кроки при зміні структури капіталу в сторону збільшення боргових зобов'язань призводять
до зростання ринкової ціни на акції. Ця теорія підтверджується і при негативних
результатах діяльності. Якщо від здійснення діяльності очікуються втрати та
капітал залучається методом додаткового випуску акцій, то ціна на них, як
правило, знижується [4, с. 326].
Даний процес
ми можемо спостерігати на підприємствах де основна частка капіталу знаходиться
у руках засновників.
У випадках, коли основна частка капіталу знаходиться в руках акціонерів, а не керуючого складу
підприємства, питання структури капіталу набуває нового характеру. При потребі
в залученні додаткових коштів перевага буде надана борговим зобов'язанням, бо
це буде сприяти зміцненню становища акціонерів у майбутньому, а також більшої
суми дивідендів.
У випадку
недоцільності отримання довгострокових фінансових позик і коли випуск
додаткових акцій є єдиним прийнятним способом залучення капіталу, керівникам
підприємства необхідно звернути увагу на ціну акцій на момент їх емісії. Оптимальною умовою випуску нових
акцій була б дещо завищена ринкова ціна даного підприємства.
Якщо ж ринкова вартість є нижчою від реальної, то на даний момент можливо
необхідно було б відмовитися від додаткових інвестицій і відкласти реалізацію
проекту на майбутнє.
Таким чином,
можна зробити висновок, шо рішення про залучення додаткового капіталу дає
можливість отримати більш повну картину про фінансовий стан підприємства.
Натомість фінансування за допомогою внутрішніх резервів є менш чуттєвим і
впливає на ціну акції, що дає можливість утримувати рівень капіталу від
раптового знецінення.
Не менш
важливим при прийнятті рішень щодо зміни структури капіталу шляхом випуску
додаткових акцій, на нашу думку, є час і умови їх здійснення. Адже, якщо
підприємству необхідні кошти для фінансування довгострокового проекту, який не
піддається короткостроковим циклічним змінам, вартість затримки в отриманні
коштів може бути несуттєвою. В такому випадку підприємство зі
зниженою ринковою вартістю має можливість відкласти випуск своїх акцій до часу,
коли ціна на них зросте. В протилежному випадку, якщо ринкова вартість
переоцінена, то таке підприємство повинно здійснити випуск нових акцій у
найкоротший термін і таким чином вже тепер забезпечити свої майбутні фінансові
потреби при менших затратах.
На основі аналізу структури власного
капіталу можна спрогнозувати деякі тенденції і результати діяльності пыдприэмства
в майбутньому. Якщо управління підприємством здійснюється на
високому рівні, і його прибутковість є досить високою, то можна припустити, що
така тенденція буде продовжуватися і надалі. Але це відбувається не завжди, що
і можна відобразити за допомогою аналізу структури власного капіталу і
показників прибутковості. При високих витратах на обслуговування боргових
зобов'язань прибутковість даного підприємства суттєво знизиться. На практиці
існує значна кількість різновидів оптимальних структур власного капіталу, а
також їх вплив на прибутковість, ціну акції і фінансовий стан підприємства. Під
час здійснення господарської діяльності структура капіталу підприємства повинна
змінюватися відповідно до його фінансових вимог і потреб часу [2, 254 c.].
Отже, фінансові керівники також мають
можливість коригувати вартість підприємства шляхом вибору оптимального часу
прийняття рішень щодо змін структури власного капіталу. Для запобігання
негативної реакції з боку інвесторів потрібно проводити своєчасне та повне
висвітлення фінансової інформації, а також її донесення до громадськості. Адже лише сам факт оприлюднення даних може мати значний вплив на оцінку вартості підприємства.
Таким чином, при випуску нових акцій
необхідно враховувати і циклічні зміни даної галузі, а також загальне становище
ринку в цілому. У більшості випадків рішення щодо зміни структури капіталу можуть
дати відповідь про фінансовий стан даного підприємства, його прибутковість,
ефективність управління і ступінь ризику. Такі рішення спрямовані на
інформування як інвесторів, так і його партнерів. Кожне підприємство має
характерну лише йому структуру капіталу, і лише правильний вибір джерела
фінансування може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому.
Література:
1. Поліщук Н.В., Кравцова А.М. Теорія економічного
аналізу: практикум (методи і прийому аналізу): Навч. посібник / За заг. ред.
Є.В.Мниха. - Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2007. С. 480.
3.
Ефимова, О. В. Финансовый анализ [Текст] / О. В. Ефимова. – 4-е изд. перераб. и доп. – М. : Бухгалтерский учет,
2002. – 528 с.
4. Яремко І.Й. Управління капіталом підприємства: економічний і фінансовий інструментарій / І. Й.
Яремко. – Львів:
Каменяр, 2006. – 176