Экономические науки/14.Экономическая теория.

Вакуленко Є.В.

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Україна

Сучасні інноваційні стратегії міжнародних корпорацій

Міжнародні фінанси не можуть існувати без організаційно-економічної підготовки глобального середовища. Сучасними транснаціональними компаніями був сформований адекватний організаційний світогосподарський лад. Як показала практика останніх десятиліть, взаємодія фінансів та ТНК була масштабною і характеризувалась високим динамізмом. В найкоротші, за світогосподарськими критеріями, терміни найбільші ТНК, цілком порівнювані з економіками середніх, а то і великих країн, заполонили глобальний простір, змінивши тим самим організаційно - економічне облаштування планети. В світі почалось формування глобального технологічного простору як матеріальної основи економіки.

Мова йде не просто про інтенсифікацію міжнародного трансферу технологій і обміну високотехнологічними продуктами, а і про те, що індустріальні та постіндустріальні технологічні системи вийшли за національні межі та завдяки глобалізації досягли вищого рівня усуспільнення. Жодна національна технологічна система вже не може існувати ізольовано і самостійно розвиватися, оскільки будь-яке прагнення щодо цього завершуватиметься деградацією і саморуйнуванням. Більш того, процеси, що відбуваються в національних економіках, усе більше виявляються продиктованими змінами в глобальній системі. Глобальні, національні і локальні технологічні цикли набули нині синхронізованої динаміки.

Міжнародні компанії, охопивши виробництво, торгівлю, фінансові інститути, не обмежувалися появою на глобальній арені нових, небачених за потужністю, гравців. У ході цього процесу материнські компанії обростали незліченними дочірніми фірмами і філіями, розкиданими не тільки по традиційно освоєних просторах, але і в найвіддаленіших кутках земної кулі. І саме це лавиноподібне «розмноження» компаній у межах самої ТНК перетворило їх в головну рушійну силу процесу глобалізації.

Транснаціоналізація, що відбувається за рахунок розгортання системи, яка формується навколо центральної компанії, докорінно змінює традиційні уявлення про корпорацію взагалі і багатонаціональні корпорації зокрема. В нинішніх умовах вертикально інтегрована та ієрархічно побудована структура більше не відображає основні типи існуючих форм організації. При всій різноманітності варіацій ТНК, серед них можна виділити дві протилежні одна одній організаційні форми; а саме, – розосереджене виробництво з центральним управлінням і розсіяне виробництво, де кожний суб’єкт виробництва має свій центр управління. І хоча багатонаціональні корпорації знаходяться між цими двома крайнощами, усе ж таки домінуючим є географічно розосереджене виробництво з гнучким центральним управлінням, заснованим на широкій самостійності. Таким чином, відбувається перехід від жорсткої центральної системи управління до розмитих систем. Що ж до централізованого управління, то воно застосовується частіше для підрозділів наукових досліджень і розробок [1].

Специфіка транснаціоналізації полягає і в тому, що ТНК не переміщується з країни в країну. Вона, завдяки своїй багатодержавній природі, лише зменшує при необхідності свою присутність в одних країнах і збільшує в інших, оскільки тягнеться далеко за межі своєї батьківщини, хоча фірма продовжує при цьому юридично залишатися в тій країні, в якій розташована її штаб-квартира, охоплює величезну кількість країн, в яких розгортає свої структури, поширюючи за межами своєї країни і країн, де заснувані філії, свій пакет менеджменту, управління, організаційного потенціалу.

До новітніх тенденцій організаційної реконструкції багатонаціональних корпорацій надежить здатність гнучко трансформувати відносини власності. У ході створення системи дочірніх фірм, філій і інших структурних підрозділів ТНК може широко використовувати не пряму власність, а детально відформатовані за своїм задумом договірні відносини.

Критерії диверсифікації інституційної сторони відносин власності закладені і в завданнях досягнення економії, оскільки для ТНК найбільш ефективний механізм диверсифікації і регулювання глобального виробництва - це саме договірні субконтрактні відносини. Адже саме останні дозволяють скоротити витрати. Відзначимо, у зв’язку з цим, що швидке розповсюдження промисловості у напрямку недорогих виробників було досягнуто через субконтракти в текстильній і швейній галузях. В умовах повної власності питомі транзакційні витрати в цих галузях могли виявитися надмірними. В той же час субпідрядні витрати легко перекладаються на інші структури.

Різноманітність організаційних форм дозволяє також реалізувати корпоративні стратегії глобальних альянсів і глобального фокусування. Переваги відносин власності над договірними відносинами часто мають місце і тоді, коли відбувається «нарізання вартісного ланцюжка». Мова йде про можливість виробництва високоякісної, але дешевшої продукції. Для цього створюються мережі або системи глобального виробництва; використовуються франчайзінг, ведення спільної комерційної діяльності або реалізуються портфельні інвестиції в інші структури.

Маніпулювання відносинами власності часто не послаблює, а підсилює владу вищих ешелонів корпоративної влади. До того ж в таких трансформаціях присутній ефект лібералізації, який особливо важливий в умовах симбіозу і взаємодоповнення корпорацій та суб’єктів дрібного і середнього бізнесу, що виступають на ігровому полі приватної власності. В таких випадках у ТНК встановлюються як би квазіприватновласницькі відносини з дрібними гравцями, тобто відносини збиткової (для дрібних гравців) приватної власності, які маскуються договірними відносинами [2]. На базі взаємодій дрібних підприємців з капіталом ТНК відбувається своєрідний ренесанс дрібної приватної власності, що істотно підживлює малий та середній бізнес. Проте при цьому дрібний бізнес непомітно для себе втягується в настільки жорсткі зв’язки з корпораціями, що внутрішній зміст цих відносин асоціюється з його приватизацією. Всевладдя масштабного корпоративного бізнесу формується на основі нових залежностей, особливо тих, що пов’язані з реальними правами, які концентруються в корпоративних структурах. При відтворенні капіталу, з кожним новим його оборотом відбувається розширення меж корпоративного капіталу за рахунок залучення засобів дрібних власників і перетворення публічно-групового капіталу в приватно-груповий. До цього ж належить і власність, що знаходиться в руках держави, суспільних структур і т.п. [2].

Все це є характерною рисою новітнього капіталізму, що характеризуються зростанням олігархічній власності. В умовах глобалізації приватна власність породила складну піраміду, експансія якої є процесом приватизації ключових прав власності в суспільстві.

У той же час, у сфері приватизації протікають процеси усуспільнення та імпульси створення суспільних форм організації праці при зростанні ролі загальнонаціональних цінностей і ресурсів. Наростаюче домінування приватизаційного потенціалу корпоративного капіталу поки що лише набирає силу. І якщо навіть розвиток ТНК породжує хвилю відновлення дрібної приватної власності, то це відбувається саме завдяки транснаціоналізації і гегемонії корпоративного капіталу.

Потужність нинішніх ТНК загальновідома. Фінансові потоки, що влилися в глобальну транснаціональну корпоративну систему набагато перевершують усе, що ще нещодавно можна було уявити. Якщо взяти до уваги тільки масштаб виробництва периферійних філій ТНК, то цифри будуть такі: якщо в 1970 р. їх частка у світовому ВВП складала менше 5%, то на початок XXІ сторіччя вона збільшилася до 10% світового ВВП [3].

Звичайно, міжнародні корпорації в умовах глобалізації не відразу розпочали реалізацію активної стратегії розгортання дочірніх компаній і філій в масштабі планетарного простору. Ще в 80-х роках ТНК діяли переважно поодинці. Стратегія глибокої і диверсифікованої інтеграції з масованим створенням зарубіжних виробництв набрала оберти лише в 90-і роки. Саме тоді на базі іноземних філій корпорації почали розгортати виробничі системи, які поєднали економіки країн світового авангарду, і перш за усе, - США, - з економіками інших країн довгостроковими стійкими зв’язками, - зв’язками міцнішими, ніж ті, які забезпечувала торгівля.

Система філій, створена за кордоном за допомогою іноземних інвестицій, привела до створення економічного простору, який називають «іншою економікою». Незабаром ця економіка за виробничим, науково-технічним і фінансовим потенціалах стала розповсюдженою в країнах світового авангарду, а в Сполучених Штатах навіть перевершує аналогічні сфери господарювання інших країн - експортерів капіталу. В США в її межах зосереджено понад 20% виробничих потужностей; причому вже в 2011 р. на 22 тис. контрольованих американським капіталом іноземних підприємствах було зайнято більше 7,6 млн. робітників і службовців, або біля третини всієї робочої сили, задіяної на підприємствах, що належать ТНК Сполучених Штатів. Активи іноземних підприємств американських компаній досягли 3,1 трлн. дол., вартість створених ними товарів і послуг перевищила 600 млрд., а їх прибуток склав 92,1 млрд. дол США [4].

Високий динамізм розгортання системи транснаціоналізації через структури ТНК, як вже наголошувалося, був обумовлений у вирішальному ступені інформаційно-фінансовою експансією. Проте останню обставину було б невірно трактувати таким чином, нібито інформація і фінанси спрацьовували в цьому випадку завдяки лише простому механічному накладенню на корпоративні структури. І хоча сама по собі наростаюча інформаційно-фінансова забезпеченість корпорацій є виключно важливою, - до цього справа в даному випадку не зводиться. Головне полягає в іншому, - в тому, що саме поєднання організаційних і фінансово-інформаційних чинників дало ефект синергії, який виразився в прискореному, планетарному за масштабами, формуванні мережевої павутини - унікального середовища функціонування ТНК.

Мережеве середовище функціонування ТНК є ринком. Але цей ринок має свою особливу економічну і соціальну специфіку. Передусім треба відзначити, – це істотно обмежений, тобто несправжній ринок. В межах дії ТНК, – а це іноді масштаб країни, існують так звані трансферні ціни, які по суті не є ринковими. Ці ціни використовуються в операціях між філіями і дочірніми структурами однієї і тієї ж корпорації і можуть істотно, причому, – ринково не мотивовано, відрізнятись від справжніх ринкових цін. В основі відхилень лежать не тільки певні обставини (наприклад, міждержавні відмінності), що об’єктивно складаються, а і спеціальні мотиви. В основі трансфертних цін часто лежать політичні обставини, або умови, що пов’язані з маневруванням фінансовими потоками усередині ТНК, або ж ті, що забезпечують штучне захоплення ринку. При цьому, чинником істотного і стабільного (неринкового) відхилення цін продажу від вартісної, і навіть такої основи ринкових цін, як «попит-пропозиція», може бути реклама як спосіб нав’язування покупцеві тих або інших уявлень про цінність рекламованого товару. Можливість маніпулювання цінами дуже часто забезпечується унікальністю запропонованих ТНК товарів, тобто відсутністю на тому або іншому ринку будь-яких їх аналогів.

Література:

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механзм розробки та комерціалзації: Моногр. - К.: КНЕУ, 2003. - с. 342 - 351.

2. Прохорова М.Е. Діяльність транснаціональних компаній в умовах глобалзації світової економіки: Моногр. - Рівне: Видавець О.Зень. 2007. - с. 262.

3. World Investment Report 2005. Transnational Corporations and Internationalization of R&D / United Nations. - New York and Geneva. - 2005. P. 115 - 116.

4. World Investment Report 2011: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge / United Nations. - New York and Geneva. - 2011. P. 253.