Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пакуліна А.А.

Українська державна академія залізничного транспорту

Створення ефективної системи державного регулювання

пасажирського транспорту і розвиток

соціального комплексу

Розвиток соціального комплексу неможливий без ефективної системи державного регулювання транспорту. У ході дослідження були виявлені такі сучасні тенденції державного регулювання розвитку пасажирського транспорту:

– руйнація системи пасажирських перевезень, яка пояснюється швидкими темпами автомобілізації жителів міст, волюнтаристськими рішеннями при формуванні маршрутної системи пасажирського транспорту, залученням малодосвідчених приватних перевізників з автобусами, особливо малої місткості, та недотриманням діючих законів;

– стійка тенденція перевищення темпів зростання пасажирських перевезень автомобільним транспортом порівняно з залізничним, підвищення значущості перевезень метрополітеном, морським і авіаційним транспортом;

– збереження значущості залізничного транспорту в загальному пасажирообігу;

– активний розвиток пасажирських комплексів;

– тенденція перетворення пасажирських комплексів у своєрідні транспортно-торговельні, культурні та громадські центри, які значною мірою визначають вигляд міста;

– сучасним міським пасажирським перевезенням в Україні притаманні спонтанність, некерованість і емпіризм у практичній діяльності;

– відсутність гнучкості у доборі параметрів і вирішенні глобального завдання оптимізації перевізного процесу метрополітеном;

– стрімкий розвиток ринку транспортних послуг у приміському сполученні у 2000-2012 роках, що хаотично відбувався за рахунок збільшення транспортних засобів, задіяних на обслуговуванні пасажирів у приміському сполученні, витісненням автобусів великого й особливо великого класів автобусами малого класу. Відбулося порушення структури парку транспортних засобів за пасажиромісткістю, що в свою чергу призвело до появи негативних тенденцій у сфері комфортності й безпеки поїздок пасажирів;

– транспортне облаштування території регіону стає однією з пріоритетних сфер вияву спільної цікавості і додаткових дій як господарюючих суб’єктів (особливо інтегрованих бізнес-груп), так і органів виконавчої влади всіх рівнів.

В Україні до кінця ХХ століття перевезення в містах розвивалися на основі комплексного підходу до містобудування та транспортного планування у відповідності з єдиною державною транспортною політикою, що сприяло створенню ефективної системи пасажирських перевезень. Зміна соціально-економічної формації, пріоритетів господарювання та цінностей суспільства в умовах недосконалого транспортного законодавства і кризових явищ викликала часткову руйнацію системи пасажирських перевезень. Швидкі темпи автомобілізації, волюнтаристські рішення при формуванні маршрутної системи пасажирського транспорту, залучення малодосвідчених приватних перевізників і недотримання діючих законів спонукали загострення проблем пасажирських перевезень в Україні.

До об’єктивних чинників, що сприяють розвитку пасажирських перевезень в Україні, поряд зі зростанням рухомості жителів міст і вартості використання індивідуальних автотранспортних засобів є постійне удосконалення нормативно-правового забезпечення, поліпшення економічного стану країни та її громадян, розроблення програм розвитку пасажирського транспорту, прийняття конкурсних засад виявлення перевізника тощо.

За інших рівних умов наявний парк транспортних засобів визначає перевізну здатність і витрати на функціонування пасажирського транспорту, а також рівень транспортного обслуговування громадян України. Формування структури парку міського пасажирського транспорту передбачає обґрунтування пропорції транспортних засобів за видами, типами і тривалістю експлуатації від їхньої загальної чисельності. Дотримання раціональної структури парку і розподіл транспортних засобів між маршрутами є суттю управління парком міського транспорту. Розроблені методи формування й управління структурою парку не враховують реалії сьогодення, а одержані на їхній основі результати і вихідні положення підтверджуються на практиці лише частково.

На майбутнє спостерігається тенденція активного розвитку пасажирських комплексів. Пасажирські комплекси, як складова частина транспортних систем, повинні розвиватися у суворій відповідності з державною політикою соціально-домінантного розвитку України як сучасної європейської держави і реалізації практичних дій щодо її інтеграції в єдиний європейський ринок і його транспортну систему при збереженні наявних економічних, культурних і соціальних зв’язків з країнами СНД.

Реалізація розвитку пасажирських комплексів на рівні міжнародних стандартів потребує науково обґрунтованого вирішення цілої низки взаємопов’язаних завдань: технічних, технологічних, економічних з урахуванням муніципальних, історичних і національних традицій у транспортному ринку. Виконані на цей час дослідження ґрунтовно розкривали питання, пов’язані з аналізом схем і розміщенням пасажирських і пасажирських технічних станцій у межах транспортних вузлів, ув’язкою пасажирських комплексів з плануванням міст і роботою міських видів транспорту, прогнозування пасажиропотоків. Разом з тим теорія і практика розвитку пасажирських комплексів показує необхідність застосування окремих наукових положень, які базуються на прогнозуванні динаміки, рівня і взаємодії пасажиропотоків, пасажиронаселеності вокзальних комплексів. Вирішення завдання розвитку пасажирських комплексів є складовою частиною наукової проблеми оптимізації структури пасажирських комплексів на основі закономірностей формування пасажиропотоків, направленої на підвищення ефективності соціального комплексу в цілому, пасажирських перевезень. Враховуючи сучасні тенденції розвитку пасажирських комплексів, а також недостатнє дослідження цієї проблеми тему дослідження можна кваліфікувати як актуальну і спрямовану на вирішення важливого науково-економічного завдання.