Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Студенти: Гомза Олена Олексіївна, Столяр Настасія Олегівна

Науковий керівник: доц. Луцяк Віталій Васильович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

Державне регулювання цін – діяльність держави, спрямована на встановлення і збереження такого рівня цін, який би забезпечував рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, реальність заробітної плати, стійкість валюти й інші економічні параметри в державі. Державне регулювання цін – це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, а комплекс заходів щодо активізації всіх ціноутворюючих факторів [1].

Актуальність даної теми полягає у тому, що у сучасний період соціально-економічного розвитку заходи впливу на ціноутворення стали невід'ємною складовою системи державного регулювання економіки. Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо. [3]

Вивченням проблем державного регулювання цін займалося багато відомих вчених, зокрема Л. О. Шкварчук, Л. І. Дідківська., О.Лівінський, І.Сидор та ін.

Метою даної статті є аналіз основних проблем в процесі регулювання цін державою в контексті вивчення задач даної діяльності.

В Україні регулювання цін здійснюється відповідно до законодавства про ціноутворення, а саме, Закону України “Про ціни і ціноутворення”, нормативних актів загальнодержавного та місцевих рівнів, які регулюють окремі напрямки політики ціноутворення в країні.

На сьогодні нормативно-правова база, яка визначає порядок здійснення державного регулювання цін і тарифів, є значною за обсягом, але досить застарілою і тому вона потребує нагального оновлення. В першу чергу слід розробити нову редакцію Закону України “Про ціни і тарифи”, який би увібрав у себе напрацьований вітчизняний та іноземний досвід з питань державного регулювання цін і тарифів. Необхідно також переглянути та упорядкувати масив нормативно-правових актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України, іншими державними органами, які вповноважені регулювати ціни й тарифи у відповідних галузях національної економіки.

Державне регулювання цін — це засіб досягнення певних цілей державної економічної політики. Можна виділити кілька таких найбільш типових цілей, кожній з яких відповідають певні методи державного впливу на ціноутворення.

Перша — запобігти руйнівному впливу цін на економіку. Друга — стримати інфляцію за допомогою політики доходів. Третя — забезпечити доступ до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їхніх грошових доходів. Четверта — захистити внутрішній ринок від негативного впливу зовнішньої конкуренції. П'ята — стримати монополізм і забезпечити конкурентне середовище на ринку.

Державне регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки спрямоване на:

• забезпечення такого співвідношення між монополією та конкуренцією, яке б не призводило до руйнівних наслідків для економіки, здійснення соціальної політики держави та захист окремих верств населення;

• стримування інфляційного підвищення цін через запровадження заходів, які б усували причини його виникнення;

• соціальний захист населення, тобто диференційований підхід до встановлення чи змін роздрібних цін на окремі товари або послуги;

• формування нового попиту населення та культури споживання завдяки встановленню знижених цін, податкових пільг на товари, обсяги реалізації яких держава прагне збільшити;

• запобігання споживанню соціально шкідливих товарів або тих, що можуть загрожувати життю та здоров’ю людини.

Здійснення державної цінової політики неможливе без ефективного контролю за додержанням дисципліни цін. Під дисципліною цін розуміють дотримання визначених нормативними актами й документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої ринкової економіки [2].

Отже, державне регулювання цін – це комплексна систематична, стратегічно зорієнтована діяльність держави, зорієнтована на встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, комплекс заходів щодо активізації всіх ціноутворюючих факторів, спрямований на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств і регіонів;

• збалансування ринку засобів виробництва і предметів споживання;

• протидії монопольним тенденціям виробництва товарів;

• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що сприяє еквівалентному обміну;

• розширення сфери застосування вільних цін;

• підвищення якості продукції;

• соціальних гарантій;

• орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світових цін.

Таким чином, стратегічна мета державного регулювання полягає в тому, щоб не допустити інфляційного росту цін у результаті виникнення дефіциту, різкого подорожчання сировини і палива, монополізму виробників і в такий спосіб сприяти створенню умов для нормальної конкуренції.

Літерарура:

1. Закон України «Про ціни й ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-12 зізмінами і доповненнями (остання редакція від 30.10.2010 на підставі № 2404-17).

2. Державне регулювання цін на продовольчі товари: Вітчизняна практика та необхідність її удосконалення/ Ірина Сидор// Галицький економічний вісник. — 2012. — №1(34). — с.25-30.

3. Державне управління і ціноутворення в ринкових умовах / О. М. Лівінський // Економіка та держава. – 2012. – № 3. – С. 6-9.