Артемченко О.В.

УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Ключові слова: ліквідність, банк, активи та пасиви

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку банківської системи України вітчизняні банки працюють у досить несприятливому для підтримання своєї ліквідності середовищі, в умовах міжбанківської конкуренції, що постійно посилюється. Про це свідчать відсутність стабільної ресурсної бази, обмежена можливість щодо використання банками різних груп активів як вторинних резервів ліквідності, збільшення кількості різких коливань на фінансових грошових ринках.

Аналіз останніх публікацій. Теоретичним і методологічним проблемам удосконалення управління ліквідності банків присвячено багато наукових публікацій. Вагомий внесок у становлення і розвиток теоретичних положень управління ліквідності зробили вчені: А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко [1], Хіміч Н.О. [2]та інші

Мета статті. Метою дослідження є узагальнення і розвиток теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо управління ліквідністю банку.

Виклад основного матеріалу. Існує багато підходів до визначення „ліквідність банку”. Аналіз стосовно визначення показує, що вони не дають однозначного її трактування через розбіжності у розумінні зобов’язань, виконання яких має забезпечити ліквідність банку (всі зобов’язання перед вкладниками і клієнтами) та основних функцій оптимальної ліквідності банку (своєчасність, повнота виконання зобов’язань, мінімізація витрат та сприяння збільшення операцій банку).

На основі досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених, а також власних напрацювань доведено комплексний характер ліквідності банку і на підставі цього сформульовано його визначення як спроможність своєчасного виконання задоволення потреб у грошових коштах перед вкладниками та кредиторами у разі настання строку виконання зобов’язань банку або за інших умов, передбачених чинним законодавством.

Кожний банк має володіти запасом ліквідних активів, які можуть бути використані для виконання його поточних зобов’язань. У разі їх тимчасової нестачі банк може залучити (купувати) кошти на грошовому ринку. З огляду на це управління ліквідністю на мікрорівні окремого банку означає підтримання її на достатньому рівні для своєчасного виконання усіх прийнятих на себе зобов’язань з урахуванням їх обсягів шляхом забезпечення оптимального співвідношення активів і пасивів за строками і сумами та оптимального співвідношення між власними та залученими коштами з метою мінімізації витрат на підтримку ліквідності банку.

Дотримання банком на мікрорівні належного рівня ліквідності залежить від наступних основних чинників: відповідність структури активів і пасивів за строками та сумами; структури і стабільності депозитної бази; якість активів і достатність капіталу банку; стратегія управління ліквідністю; репутація банку тощо. Ліквідність банку визначається його спроможністю адаптуватися до скорочення зобов’язань, здійснити фінансування зростання активів за мінімальною вартістю чи своєчасно ліквідувати активи за ринковою ціною. Ліквідність банківської системи формується під впливом зовнішніх факторів загальноекономічного характеру, найважливішими з яких нині в Україні є: динаміка коштів Уряду на рахунках у Національному банку України, інтервенції центрального банку на валютному ринку, динаміка готівки в касах банків та поза банками, результати використання Національним банком України відповідних механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку в попередньому періоді. Ураховуючи багатофакторність проблеми ліквідності та її роль у забезпеченні стійкості всієї банківської системи, важливого значення набуває питання централізованого управління банківською ліквідністю, яке в Україні здійснюється Національним банком України в процесі реалізації грошово-кредитної політики. Забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквідності банку та банківської системи в цілому відбувається завдяки наявності нормативно-законодавчого забезпечення банківської діяльності, яке визначає поведінку банків стосовно забезпечення ліквідної та стійкої банківської системи. Важливою складовою управління ліквідністю банківської системи є її регулювання механізмами та інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України.

Рекомендовано пропозицій щодо напрямів вдосконалення управління ризиком ліквідності, валютним ризиком, інвестиційною діяльністю банку та обґрунтування системи управління ліквідністю комерційного банку. Вважаємо доцільним виконувати щоденне регулювання фактичної ліквідності та порівняння із нормативами для запобігання виникнення дилеми ліквідність - прибутковість, адже найбільш ліквідні активи не генерують доходів, оскільки діяльність банку негативно оцінюється акціонерами з погляду не повністю використаних можливостей для отримання прибутку. Таким чином аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. При управлінні активами і пасивами рекомендуємо планувати надходження та відсотки коштів, ретельну розробку графіків платежів для ефективного управління готівкою. Вважаємо необхідним проводити оперативне управління ліквідністю банку, яке передбачає аналіз щоденного балансу, розрахунок відповідних показників ліквідності, а також оперативне реагування у випадку виникнення непередбачених обставин.

Висновки. Окрім врахування впливу стратегії і тактики банку на управління ліквідністю, рекомендуємо розглядати основні складові елементи банківської політики, такі як: депозитна політика, кредитна, відсоткова, інвестиційна політика.

Список використаних джерел

1.  Герасимович М. Д. Аналіз банківської діяльності: підруч. / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій - Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.

2. Хіміч Н.О. Управління ліквідністю комерційних банків України в умовах нестабільності фінансових ринків/ Н.О. Хіміч // Регіональна економіка, 2008. - №3. - С.76-83.