Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Малик О.А., Ханас Т.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Проблеми трудової міграції для України в період світової економічної кризи

Міжнародна міграція робочої сили посідає чинне місце в системі міжнародних економічних відносин. Дослідження цієї проблеми завжди є актуальним, цікавим і корисним щодо розгляду економічних відносин між країнами світу.

Міжнародні міграційні процеси завжди стосувалися українців та тих народів, що мешкали на території сучасної України: анти, скіфи, сармати, монгольські орди, присутність на українських землях Польщі, Австро– Угорщини, Росії. Перша Світова війна спричинила масову евакуацію українців на схід СРСР, зокрема до Сибіру, республік Середньої Азії. Надалі – втеча українців від голодомору 30 –х років ХХст., примусове переміщення остарбайтерів, виїзд українців за часів СРСР на освоєння цілини, до об’єктів комсомольського будівництва та нафтогазових розробок Сибіру, етнічна еміграція євреїв до Ізраїлю, переїзд значної частини науково – творчої інтелігенції до Москви у 60 – 80 –ті роки ХХ ст. Нарешті, масовий виїзд фахівців та робітників у пошуках кращої долі вже у пострадянські часи передусім до країн Західної Європи, США та Ізраїлю. Враховуючи, що від’їздили на той час ще молоді люди репродуктивного віку, це спричинило старіння населення України.

Процес емміграції населення з України пояснюється такими причинами:

- структурна перебудова економіки і нестабільна ситуація на внутрішньому ринку праці, як наслідок економічних перетворень та змін;

- велика різниця в умовах життя і рівнях заробітної плати в Україні та країнах Заходу;

- відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;

-недостатній рівень безпеки громадян (як правової , так і економічної);

- не захищеність прав власності;

- економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї [1]

До цих причин варто віднести також бажання громадян реалізувати себе у цікавій для них сфері діяльності та природне бажання забезпечити себе та свою сім׳ю всіма бажаними благами.

Враховуючи важкі наслідки світової фінансово-економічної кризи значна кількість розвинених країн відчуває погіршення ситуації на внутрішньому ринку праці, коли зростає рівень безробіття, підвищується навантаження на держбюджет. За цих умов уряди країн переглядають свою міграційну політику, намагаючись обмежити доступ на внутрішній ринок низько кваліфікованої іноземної робочої сили, щоби дати можливість працевлаштуватися національній робочій силі. Однак, це робиться, на наш погляд, вже запізно, тому що вихідці з країн Азії та Африки за сприятливих умов міграції, потрапивши на території розвинених країн, тепер не збираються їх залишати.

За нинішніх темпів розвитку торгівлі та міграції інвестицій навряд чи вдасться забезпечити зайнятість такої кількості нових робітників у території країн, де народилися. Глобалізація сприяє переміщенню висококваліфікованих робітників у промислово розвинуті країни. Головний мотив переміщення кваліфікованих спеціалістів – збільшення доходів і кар’єрне зростання, можливість застосування своїх знань та здібностей. Основними причинами цього є, безумовно, економічні: низький рівень заробітної плати науковців сприяє емміграції талановитих, перспективних фахівців до розвинутих країн Європи (Німеччина, Великобританія, Австрія) та у США.

Також особливістю міграційного сьогодення є так звана «циркуляція відтоку розуму». Тобто професіонали з промислово розвинених країн їдуть на тимчасову роботу до країн, що розвиваються. При цьому США продовжує залишатись найбільшим імпортером висококваліфікованих кадрів. Країни, які бажають отримати «інтелектуальну еліту» використовують різні мотиваційні інструменти.

На сьогодні Україна розглядається як один з потужних центрів міграції, а саме один з найбільших експортерів робочої сили. Україна зайняла п’яте місце в світі за кількістю трудових мігрантів після Мексики (11,9 млн. мігрантів), Індії (11,4 млн. мігрантів), Росії (11,1 млн. мігрантів), Китаю, (8,3 млн. мігрантів) [2]

У даний період часу емміграція наукових працівників набула величезних масштабів. Для того, щоб пригальмувати цей процес держава повинна підтримати науку, збільшити фінансування, сприяти інвестиційній привабливості країні, широко впроваджувати, хоч і фінансовомісткі проте прогресивні, сучасні наукові досягнення у виробництво, сприяти інноваційному розвитку.

Отже, держава має вдосконалювати міграційну політику, а не виконувати лише контрольну функцію. Наразі вкрай необхідним є створення дієвого механізму регулювання міграційних процесів та пошук нових прогресивних шляхів розв’язання ситуації, що склалася в Україні.

Література:

1. Бахчеванова Н.В. Міжнародна міграція робочої сили в умовах глобалізації. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkd/2011_2/part2/45.pdf

2. Коваленко Л.М., Дюк А.А. Міграція робочої сили та її наслідки для України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2012/Economics/5_110202.doc.htm

3. Кушнірук-Ставнича О.М. Трудова міграція як рушій розвитку малого підприємництва. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2009_28_2/statti/16.htm