Андрущак Н.О., ЕМп-52

ОСОБЛИВОСТІ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ В КОНТЕКСТІ НАСИЧЕНОСТІ РИНКУ

На сучасному етапі розвитку, економіка України, характеризується нестабільністю, спадом виробництва, зниженням якості та конкурентоспроможності своєї продукції і дедалі більше посилюється конкуренція з боку іноземних виробників. У той самий час, конкурентний потенціал економіки України досить високий.

Актуальність даної теми, пояснюється тим, що конкурентна боротьба на міжнародному ринку значно посилюється і необхідною умовою для досягнення переваги над суперниками є оцінка конкурентоспроможності їх продукції і порівняння її зі своєю.

Конкуренція є одним із основних важелів ринкової економіки, що визначає сутність ринкових відносин між підприємствами, між державою та підприємствами, між підприємствами та постачальниками та між споживачами і підприємствами [4].

Конкурентоспроможність товару — це здатність продукції бути привабливішою для покупця в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду й призначення, завдяки кращій відповідності її якісних і вартісних характеристик вимогам ринку й споживчим оцінкам [1].

Вихід на зовнішній ринок завжди припускає вступ фірми в конкурентну боротьбу. В умовах насиченості світових товарних ринків кожен товар (як і його виробник) змушений вести жорстку боротьбу за перевагу споживача. У самому загальному вигляді умова конкурентоспроможності можна представити таким чином:

КСТ = (Р:С) ->mах., (1)

де КСТ – це конкурентоспроможність товару,

Р – корисний ефект від виготовлення продукції,

С – витрати на її виготовлення.

Для визначення КСТ конкретного потенційно експортного товару потрібно порівняти його з іншими представленими на ринку товарами, що, у свою чергу, передбачає деякі дослідження і розрахунки [3].

На ринку, незалежно від його насиченості використовують алгоритм визначення здатності продукції до конкуренції розроблений Л. Балабановою, що передбачає наступні кроки:

1. Вивчення ринку;

2. Збір інформації про конкурентів та аналіз бажань покупців;

3. Формування потреб до товару;

4. Визначення цілі аналізу;

5. Вибір оцінюваних параметрів;

6. Розрахунок обраних параметрів;

7. Вибір базового показника;

8. Розрахунок базового показника;

9. Розрахунок інтегрального показника;

10. Прийняття рішення про підвищення конкурентоспроможності товару або про виведення його на ринок [1].

На ринку, де існує велика кількість товарів, що можуть бути схожі за багатьма параметрами, в більшості випадків найбільш вживаним є диференційований метод оцінки конкурентоспроможності товару. Даний метод базується на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівняння та на їх безпосередньому порівнянні. Для визначення одиничного показника використовується формула:

q=Pi / Piб, (2)

де q - одиничний показник конкурентоспроможності за i-тим параметром;

Pі – значення i-того параметра якості продукції, що оцінюється;

Piб– значення i-того базового параметра[2].

Даний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається,проте він показує наявний результат не розкриваючи вагомості кожного фактора впливу на конкурентоспроможність товару [2].

На зарубіжних підприємствах, зокрема в галузі автомобілебудування ринок якого є досить насиченим, одним з визначальних факторів конкурентоспроможності є рівень технологічної оснащеності конкурентів. В даному випадку рівень конкурентоздатності продукту не можна визначити не знаючи всіх можливих факторів, що потенційно впливають на здатність продукту конкурувати з іншим продуктом. В такій ситуації використовують комплексний метод оцінки конкурентоспроможності продукції, який в свою чергу передбачає врахування показників ефективності організаційно-економічного та технологічного управління підприємством [3].

В Японії, наприклад, функціонують добре налагоджені виробничі структури, основною особливістю яких є те, що вони виробляють тільки високоякісну продукцію, надають послуги найвищої якості. Водночас, як засвідчує світова статистика, майже 75% продукції, яку вони випускають, складають модифіковані вироби, котрі були вперше створені в європейських країнах або на американському континенті. Беручи відомий продукт, японські підприємства виявляють, які характеристики цього товару або його сервісу вимагають якісних змін з погляду покупців. Виходячи з цього можна зробити висновок, що досвід Японії є дуже корисним, оскільки там підприємства виграють якраз за рахунок притаманних лише їм методів оцінки конкурентоздатності товару. Підприємці та власники бізнесу використовують наявні статистичні дані про попит на товари, в лабораторіях та за допомогою досліджень визначають рівень якості конкретного товару і модифікуючи його, звичайно, виходять на ринок з досить схожим, але новим продуктом. Для оцінки рівня конкурентоспроможності товару на японських підприємствах використовують змішані прийоми, окрім математичних та статистичних включаючи і органолептичні і вимірювальні тощо[4].

Висновок. Завданням маркетингової служби підприємства є розроблення товару з оптимальними показниками споживчих властивостей і продажної ціни продукції при максимальному використанні стимулюючих коштів і коригуванню діяльності з метою дотримання параметрів нормативно-кон'юнктурного коефіцієнта й тимчасового фактора. Варто звернути увагу на те, що найпоширеніші методи оцінки конкурентоспроможності продукції враховують лише частину тих критеріїв від яких залежить конкурентоспроможність продукції. В сучасних ринкових умовах найдоцільнішим є застосування комплексного та змішаних методів,оскільки саме вони дозволяють врахувати фактори, що можуть вплинути на рівень конкурентоздатності продукції. Отже, слід зауважити, що конкуренція — процес складний і вельми динамічний, тому своє лідерство на ринку фірма повинна доводити практично щодня, постійно працюючи над підвищенням конкурентоздатності своєї продукції.

Література:

1. Трещов М.М. « Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції» [Електронний ресурс] / М.М. Трещов // Економічний простір – 2009 - №23/1 - с.118-126 – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_23/1/treshov.pdf

2. Загородній А.Г. Оцінювання конкурентоспроможності інноваційної продукції в процесі вибору інноваційної стратегії підприємства / А.Г. Загородній, В.М. Чубай // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 99-110.

3. М. Юдін «Порівняльна характеристика методів оцінки конкурентоспроможності продукції» [Електронний ресурс] / М. Юдін // Економіст – 2010 - №6 – с.40 – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekonomist/2010_6/40_42.pdf

4. В.І. Блонська, Н.Т. Депа «Порівняльна характеристика методів оцінки конкурентоспроможності продукції» [Електронний ресурс] / В.І. Блонська, Н.Т. Депа //Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.15, с.115-120