Тараненко А.Д.

Запорізький національний технічний університет

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства металургійної промисловості

Посилення ролі конкуренції на внутрішньому та світовому ринках, з одного боку, та отримання більшої свободи у виборі конкурентної стратегії, з іншого, вимагають від керівників промислових підприємств прийняття більш виважених управлінських рішень спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємств. Зазначені питання в сучасній економіці України носять універсальний характер та є актуальними для підприємств багатьох галузей.

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасним станом забезпечення конкурентоспроможності більшості українських підприємств металургійної промисловості. Складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегії конкурентоспроможності, як одного з найефективнішого та прогресивнішого фактора організації, визначається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України та зростання конкуренції взагалі.

До цього часу в економічній літературі відсутнє однозначне загальноприйняте визначення конкурентоспроможності підприємства. Основними чинниками, що зумовлюють наявність багатьох його трактувань, є різні позиції вчених, нечітке визначення об’єкта дослідження, ототожнення поняття конкурентоспроможності підприємства з конкурентоспроможністю продукції.

М. Портер [1] визначає конкурентоспроможність підприємства як здатність успішно оперувати на конкретному ринку (регіоні збуту) у даний період часу шляхом випуску і реалізації конкурентоспроможних виробів і послуг.

Аналіз конкурентного середовища організації передбачає вивчення чинників, які впливають на силу конкурентної боротьби. Згідно з моделлю п'яти сил конкуренції М. Портера, частка ринку й рівень прибутку організації визначаються тим, наскільки ефективно організація протидіє таким конкурентним силам (рис. 1):

- новим конкурентам, які, випускаючи подібні товари, проникають у галузь;

- загрозі напливу товарів-замінників (субститутів);

- компаніям-конкурентам, що вже закріпилися на галузевому ринку;

- впливу продавців (постачальників);

- впливу покупців (клієнтів) [1, с. 38.].

Рис. 1. Модель п'яти сил конкуренції М. Портера

Конкурентоспроможність підприємства відображає ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства із набуття й утримання протягом досить тривалого часу конкурентної переваги порівняно з конкурентами, а саме: ефективності системи продажів (маркетингової та збутової інфраструктури); рівня цін на реалізовану продукцію, що залежить від собівартості виробництва і реалізації продукції підприємства; якісних характеристик виробленої продукції та низки інших. За рахунок своїх ринкових переваг підприємство одержує можливість потіснити конкурентів на ринку, збільшити власні обсяги продажів, певною мірою впливати на середньоринковий рівень цін за рахунок маніпулювання обсягом продажів і, зрештою підвищити свої кінцеві фінансові результати (величину чистого прибутку).

Динамічні зміни ситуації, як в зовнішньому, так і внутрішньому середовищі, створили об'єктивну потребу у зміні методів управління конкурентоспроможністю.

Модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності надана на рис. 2.

Рис. 2. Модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності.

Критерієм оцінки управління стратегічним розвитком металургійного підприємства є його конкурентна позиція на ринку. Для забезпечення конкурентної позиції розробляється стратегія конкурентоспроможності.

Стратегія конкурентоспроможності — це план управління окремою сферою діяльності організації для завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій. Стратегія конкурентоспроможності передбачає як наступальні, так і оборонні довгострокові дії, що вибираються залежно від ситуації на ринку. Від них залежать майбутні конкурентні можливості організації та її позиція на ринку [2, с. 132].

Стратегія конкуренції компанії включає в себе підходи до бізнесу і ініціативи, які вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку [3, с. 205].

Таким чином, конкурентоспроможність металургійного підприємства є здатністю здійснювати свою діяльність в умовах ринкових відносин і одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання і підтримки працівників (їх роботи) на високому якісному рівні.  

1. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / М.. Портер; Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. — 454 с.

2. Федулова Л. І. Менеджмент організацій [Текст] / Л. І. Федулова. — Львів, 2002. — 196.

3. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии : учебник для вузов / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд ; [пер. с англ.] ; под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.