Економічні науки / 7.Облік і аудит

асист. Патраманська Л. Ю., Панасюк А. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПОМИЛКИ ТА ШАХРАЙСТВО В АУДИТІ

Розвиток економічної сфери держави, що спостерігається сьогодні, спричинив значне поширення економічної злочинності в Україні, у тому числі одного з видів економічного злочину – шахрайство. Економіка України зазнає значної шкоди від таких злочинних посягань, а її подальша криміналізація не лише заважає подоланню кризових явищ, але й поглиблює їх. Будь-яка підозра щодо можливих неточностей або невідповідності записів в інформації, що розглядається аудитором, примушує його розширити процедури дослідження з тим, що б розвіяти свої сумніви чи підтвердити підозру. Обов’язки щодо попередження та виявлення фактів шахрайства і помилок покладається на керівництво підприємства і здійснюється шляхом впровадження та безперервної роботи ефективних систем бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю.

Цій проблемі приділяли значну увагу такі вчені країн Західної Європи та США: Е. Аренс, Дж Лоббек, Ф. Дефлиз, Г. Дженик, В. О’Рейли, М. Хірш, В. Подольський, О. Савін, Л. Сотнікова, С. Суворова, Н. Парушина та інші.

Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування понять “помилка” та “шахрайство” в аудиті. Проте і досі не існує єдиного підходу до визначення цих поняття.

Неточності або невідповідність інформації можуть виникати в результаті протизаконних дій з боку посадових осіб, які суперечать законодавству і здійснюються навмисно або ненавмисно, у зв’язку з чим одні протизаконні дії посадових осіб можуть розцінюватись як шахрайство (обман), інші — як помилка.

Зокрема Б. Усач розрізняє два основні види неточностей: помилки і відхилення від норм. Помилка – це ненавмисне перекручення даних бухгалтерського обліку і звітності, а відхилення від норми, навпаки, – це навмисне викривлення показників обліку і звітності [3].

Відхилення в бухгалтерській звітності можуть бути суттєвими і несуттєвими, допущені навмисно і ненавмисно. Суттєвими відхиленнями є відхилення в інформації або її відсутність, що може впливати на економічні рішення користувачів, які приймаються на підставі даних фінансової звітності підприємства. Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, що оцінена за певних обставин, відсутності або перекручення змісту інформації. Поняття суттєвості в аудиті дає можливість не здійснювати аудитором суцільної перевірки підприємства або всієї його звітності з точністю до одиниць, в яких вона складена.

Що стосується шахрайства, то це навмисно неправильне відображення господарських операцій та подання на цій основі заздалегідь перекрученої, недостовірної звітної інформації її користувачам.

Шахрайство, в контексті проведення аудиту, означає шахрайські дії, що призводять до викривлення фінансової звітності. З ним пов’язано два види викривлень: 1) викривлення, що виникають як результат шахрайства при складанні фінансової звітності і, як правило, здійснюється керівництвом підприємства; і також 2) викривлення в результаті незаконного привласнення або використання активів, що, як правило, здійснюється працівниками підприємства поза інтересами компанії [3].

У західних країнах існують такі «золоті правила» аудиторів щодо виявлення шахрайства:

1. Намагатись з’ясувати причину відхилень.

2. Не слід питання довіри до людей розглядати тільки залежно від їхнього становища в суспільстві.

3. Не припускатися думки, що шахрайство неможливе на цьом у підприємстві.

4. Відчувати особисту відповідальність за виявлення шахрайства.

5. При виявленні потенційних проблем посилити контроль з метою зниження ризику.

6. Знати ситуації, що супроводяться значним ризиком шахрайства, та їх ознаки.

Одним із основних видів боротьби з шахрайством є господарський контроль як на рівні підприємства, так і на рівні держави, оскільки організація системи контролю за господарським життям підприємства є ефективним способом перевірки законності, достовірності та доцільності операцій, що здійснюються на підприємстві.

Слід зазначити, що будь-яка підозра аудитора щодо можливої помилки чи шахраювання, які сприяють суттєвим відхиленням звітності, змушують аудитора розширювати процедури підтвердження, що б розсіяти свої підозри або їх підтвердити [1].

Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки, що шахраювання — це навмисні дії осіб управлінського персоналу чи працівників і третіх сторін, а помилка — це ненавмисне неправильне здійснення політики бухгалтерського обліку, упущення, хибна інтерпретація фактів і канцелярські помилки. Щодо відмінності між шахрайством і помилкою, з точки зору права, то це наявність або відсутність наміру, тому аудитор відповідає за виявлення шахрайства і непомічених чи невиправлених помилок [2].

На нашу думку для зниження можливості шахрайства та зловживань у сфері обліку, підприємству необхідні: пильне та уважне керівництво, періодичне проведення незалежного аудиту, удосконалення наглядової функції органів внутрішнього контролю, своєчасне застосування відповідних заходів щодо виявлення ризиків шахрайства та належного захисту від шахрайства за допомогою страхування і створення резервів тощо.

Література:

1.Аудит: Навчальний посібник / Усач Б. Ф. – 4-те вид., випр.. і доп. – К.: Знання, 2007. – с. 231.

2.Кришевич О. В. Аудит: помилки чи шахрайство // Вісник університету «Україна» – 2010. – № 1.-с.48

3.Яременко А.А., Заєць І.В. Шахрайство як вид економічного злочину в господарській діяльності підприємств // Тези XXXVI науково-практичної міжвузівської конференції, присвяченої Дню науки, 12-13 травня 2011 року. – Житомир: ЖДТУ, 2011. – Т. II. – с. 280.

.