Комаринська М.В., Юнчак Г.Г.

Науковий керівник: Черничук Л.В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Стохастичність результатів діяльності підприємств і системи управління активами

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить основний акцент на вирішення питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні активи. Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що від ефективності формування, регулювання та використання залежить оптимальність рівня ліквідності, платоспроможності, і як наслідок, фінансової стійкості підприємства. Брак оборотних активів ставить підприємство на грань банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними.

Вагомий внесок в дослідження теми аналізу оборотних активів, а саме в частині підвищення їх оборотності, зробили такі науковці як: М.Д. Білик, О.В. Єфимова, Г.О. Крамаренко, Є.В. Мних, В.О. Мец, Т.Д. Косова і т. ін. Питанням управління оборотних активів присвятили свої дослідження вітчизняні вчені: Н.О. Ковальчук. А.М. Римарчук, О.А. Бурбело, В.В. Занько, О.І. Зуєв, Т.А. Демченко та інші [2; 5; 4; 6].

Сьогодні для багатьох українських підприємств типовим наслідком економічної кризи стала нестача оборотних коштів. Відомо, що існує пряма залежність між результатами діяльності підприємства і системою управління формування і використання його оборотних коштів. Оскільки саме їх оптимальність забезпечує підприємству достатній рівень платоспроможності. Тож для забезпечення ефективності функціонування підприємств варто постійно вдосконалювати управління його оборотними активами, здійснювати безперервний процес виробництва та реалізації продукції при мінімальному їх рівні.

На багатьох підприємствах виробничі запаси займають велику частку в структурі оборотних активів. Зменшення частки запасів може свідчити про ефективне розпорядження запасами, прискорення їх оборотності. Зменшення псування сировини і матеріалів, зменшення складських витрат позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Однак нестача запасів (сировини, матеріалів, палива) може призвести до перебоїв у процесі виробництва, до недовантаження виробничої потужності, падіння обсягів випуску продукції, зростання собівартості, до збитків, що також негативно позначаються на фінансовому стані. Тому, підприємство має прагнути до того, щоб забезпечувати виробництво вчасно й у повному обсязі всіма необхідними ресурсами і не допускати їх накопичення, щоб вони не залежувались на складах [2, 51].

Значну частину в оборотних активах на багатьох підприємствах становить також незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з другого – про уповільнення оборотності капіталу на цій стадії.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а, отже, і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. Її величина залежить від обсягу продажів, умов розрахунку з покупцями (передоплата, наступної оплати), періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської і презентаційної роботи на підприємстві тощо.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити: про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців; про збільшення обсягу продажів; про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв’язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Тобто зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження – позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність другої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати і т. ін. Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості призводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому, кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення належних йому платежів.

Удосконалення механізму управління оборотними коштами підприємства є одним з головних чинників підвищення економічної ефективності виробництва на сучасному етапі розвитку економіки. В умовах соціально-економічної нестабільності та мінливості інфраструктури важливе місце в поточній повсякденній роботі фінансового менеджера займає управління оборотними активами, тому що саме тут криються основні причини успіхів і невдач всіх виробничо-комерційних операцій організації [6, 11].

Раціональне використання оборотних коштів в умовах їх хронічного дефіциту є одним з пріоритетних напрямків діяльності підприємств, в основі якого правильне керування оборотними коштами і запасами; розробка і впровадження заходів, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню руху оборотних коштів. Підприємства у випадку ефективного управління оборотними коштами і запасами досягатимуть випереджувального економічного стану, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

На стадії створення виробничих запасів такими шляхами можуть бути:

– впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

– наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують вироби до споживання;

– широке використання прямих тривалих зв’язків;

– розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також торгівлі матеріалами й устаткуванням;

– комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах [4, 483].

На стадії незавершеного виробництва:

– прискорення науково-технічного прогресу, упровадження прогресивної техніки і технології;

– розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

– удосконалення форм організації промислового виробництва, застосування дешевших конструктивних матеріалів;

– удосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

– збільшення питомої ваги продукції, що користуються підвищеним попитом [4, 485].

Для прискорення періоду оборотності дебіторської заборгованості звичайно вживають таких заходів:

– надання знижок покупцям за скорочення термінів погашення заборгованості, щоб спонукати їх оплатити рахунки до встановленого терміну оплати;

– введення штрафних санкцій за прострочення платежу;

– оформлення угоди з покупцями комерційним векселем з одержанням певного процента за відстрочку платежу;

– відпуск товарів покупцям на умовах передоплати;

– використання механізму факторингу і т. д. [5, 317].

Варто пам’ятати, що ефективність формування та використання оборотних коштів зумовлена певними особливостями управління їх основними структурними елементами: запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами.

Отже, підсумовуючи вищевикладене можна сказати, що основними шляхами прискорення оборотності оборотних активів є:

– скорочення тривалості операційного циклу за рахунок підвищення продуктивності праці, використання новітніх технологій, повнішого і ефективнішого використання трудових і матеріальних ресурсів;

– прискорення процесу відвантаження продукції, реалізації товарів і оформлення розрахункових документів;

– скорочення часу перебування коштів у дебіторській заборгованості;

– підвищення рівня маркетингових досліджень, спрямованих на прискорення просування готової продукції (товарів, робіт, послуг);

– розробку і впровадження в практику роботи окремих служб підприємства сучасних методик керування оборотними коштами;

– контроль за поточним станом найважливіших складників оборотних активів у процесі виробничої й комерційної діяльності підприємства.

Список використаних джерел:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996 – XIV зі змінами і доповненнями.

2. Бурбело О.А. Оцінка ефективності використання оборотних активів [Текст] / О.А. Бурбело, О.І. Зуєва // Економіка АПК. – 2008. – №11. – С. 50-53.

3. Демченко Т.А. Економічна суть оборотних активів і проблеми їх визнання й класифікації [Текст] / Т.А. Демченко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №12. – С. 175-180.

4. Ковальчук Н.О. Особливості управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах [Текст] / Н.О. Ковальчук // Науковий вісник. Економічні науки: [зб. наук. пр.] / МФУ, БДФА; [гол. ред.. В.В. Прядко]. – Чернівці: Золоті литаври, 2011. – Вип. 1. – С. 99-107.

5. Організація і методика економічного аналізу: навч. посіб. / Т.Д. Косова, П.М. Сухарев, Л.О. Ващенко та ін.. – К.: ЦУЛ, 2012. – 528 с.

6. Римарчук А.М. Фактори управління оборотними активами [Текст] / А.М. Римарчук // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №7-8. – С. 11-18.

7. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємств: навч. посіб. / Г.В. Савицька. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 654 с.