УДК 517:330.112.2:657.478.8:658.511
Вінницький національний аграрний
університет
Науковий керівник Томчук О.Ф.,
к.е.н., доц..
Вишневська І.А.
Одне із провідних місць у системі показників, які характеризують ефективність виробництва, належить прибутку підприємства. У ньому як у синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої й фінансово–господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому. У системі управління підприємством основну увагу приділяють аналізу чинників, що формують прибуток. При цьому досліджують взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва і прибутку підприємства.
Проблемам аналізу
взаємозв’язків між показниками приділена увага в працях таких економістів: Білик М.Д., Бердникова Т. Б., Болюх М.А., Дєєва Н.М., Дедіков О.І., Ковальчук М.І., Павловська О.В. та ін.
Основним методом системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства, для визначення впливу зміни величини витрат та оптимальної структури витрат є "аналіз витрати – обсяг – прибуток" (Cost – Volume – Profit Analysis). Як зазначає Басараб Т.В., даний метод дозволяє відслідковувати залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва реалізації. Основна мета цього методу аналізу – встановити, що відбудеться з фінансовими результатами, якщо визначений рівень обсягу й продуктивності буде змінюватись [1, с.53].
Слід відмітити, що між показниками
виручки, собівартості та прибутку існує
обернений зв’язок. На підставі проведеного аналізу з‘являється можливість
моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі.
Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх
витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі
реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток
підприємства; оптимальна структура витрат тощо.
Даний вид аналізу дає можливість
оцінити та спланувати діяльність господарства будь – якого розміру та
галузевого напрямку. Ця особливість полягає в тому, що для проведення «аналізу
витрати – обсяг – прибуток», не потрібно проводити розрахунків системи
показників і порівнювати їх з нормативними чи середніми по галузі. Головне в
даному аналізі це оптимізація виробництва окремого підприємства, і дослідження
взаємозв’язків проводиться за допомогою елементарних розрахунків.
Методика
розрахунку впливу на прибуток
наведених чинників полягає в
послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на
прибуток не впливають (використовується метод елімінування).
Методика аналізу впливу на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію набуде такого вигляду [2, с.382]:
(1)
— обсяг реалізації і–го виду
продукції у звітному періоді
( i = 1. n);
— ціна реалізації і–го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.
Як зазначає Білик М.Д., при такому методі
для кожного і – того виду продукції
встановлюється, скільки одержано (втрачено) прибутку завдяки реалізації обсягів
виробництва у звітному періоді за цінами в попередньому періоді. Використання даного розрахунку
дозволить визначити який вплив здійснила зміна обсягу по кожному окремому виду
продукції, що реалізується, це особливо важливо для сільськогосподарських
підприємств, які зазвичай мають широку номенклатуру продукції, в силу
особливостей самого сільського господарства. Також зазначений підхід дає
результати в порівняльних цінах, що нівелює вплив інфляції [2 c. 385].
Аналогічно
можна визначити вплив інших факторів на зміну прибутку. Але для більш
детального розгляду впливу факторів потрібно провести факторний аналіз. Аналіз
доцільно проводити за допомогою методу ланцюгових підстановок. Він є
найуніверсальнішим і використовується в усіх типах факторних моделей. Даний
метод передбачає розрахунок одного або декількох умовних результативних
показників і шляхом порівняння одержаного умовного показника із його попереднім
значенням визначається безпосередній вплив факторів.
Вплив
факторів можна розраховувати за таким алгоритмом:
(2)
(4)
(3)
(5)
де
– умовний результативний показник,
– обсяг реалізації продукції;
– ціна реалізації продукції одиниці продукції;
– собівартість одиниці продукції в тому числі змінні витрати [4 c.
280].
Як ми визначили, всі
досліджувані нами показники є надзвичайно тісно пов’язані між собою і
здійснюють рівносильний вплив на формування прибутку будь якого підприємства.
При виході підприємства
на ринок, вони зазвичай схильні до того, щоб збільшувати прибутковість
виробництва саме за рахунок додаткової реалізації продукції. Зміна обсягу може
здійснювати найбільший вплив на формування прибутку, оскільки він не впливає на
зміну попиту в короткостроковому періоді, що на рівні підприємства є перевагою.
На зміну ціни, наприклад збільшення, ринок реагує значно швидше, тому в даній
сфері бажано дотримуватись цінової політики конкурентів.
Що ж до собівартості
продукції, то дана категорія є найважливішим складовим елементом ціни. При
встановленні ціни звичайно за основу береться собівартість продукції, тобто
величина витрат на виготовлення і реалізацію продукції [5 с. 193].
Зазначена модель розрахунку впливу факторів є однією з найпростіших і провести дослідження можна навіть без спеціальних глибоких знань, оскільки результати взаємовпливів показників будуть очевидні. Недоліком такого аналізу можна зазначити громіздкість розрахунку, але при автоматизованій системі обліку це не складає труднощів. Якщо ж господарство не веде автоматизованого обліку то його можна здійснити автономно, вибираючи лише окремі показники зі звітності. Наприклад за допомогою електронних таблиць EXCEL. Тим паче що дана програма пропонує особливу функцію «пакету пошуку оптимальних рішень», що дозволяє не лише проводити аналіз, але й планувати. За заданих факторів програма визначить найбільш оптимальний варіант виробництва.
Звичайно, проведення розрахунків за допомогою комп’ютерних програм потребує або спеціаліста, або проведення додаткового навчання працівників які уже працюють на підприємстві, але це принесе і відповідні результати.
По – перше, результати аналізу
"витрати–обсяг–прибуток" є підставою для обґрунтування вибору
управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології
виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.
По – друге, організація кадрового і
технічного забезпечення для аналізу не потребуватиме додаткових затрат,
наприклад встановлення ліцензійних програм Microsoft потребує одноразової
купівлі, тобто при появі нових версій не потрібно купувати їх знову.
Отже, аналіз "витрати–обсяг–прибуток"є ключовим у прийнятті багатьох
рішень, включаючи вибір продукції, установлення ціни на продукцію, маркетингову
стратегію й використання виробничих потужностей. Ця концепція настільки
поширена в управлінських розрахунках, що стосується фактично всіх сфер
діяльності менеджера. Завдяки широким можливостям використання аналізу "витрати–обсяг–прибуток"
представляє собою кращий інструмент, яким тільки володіє менеджер, для
виявлення прихованого потенціалу прибутковості, існування якого можливо в
будь-якій організації та підприємстві.
1.
Басараб Т. В. Практичне застосування методу фінансового планування
"витрати – обсяг − прибуток" на підприємстві / Басараб Т. В. //
Управління розвитком –2011 – №3 – с.52
– 54.
2.
Білик М.Д. Фінансовий аналіз : Навчальний посібник / М.Д. Білик, О.В.
Павловська, Н.М. Притуляк. – К.: КНЕУ, 2005. – 592 с.
3.
Болюх М.А Економічний аналіз: Начальний посібник /. М.А Болюх, В.З.
Бурчевський [за ред. академ. НАНУ, професора М.Г. Чумаченка.] – К.: КНЕУ, 2001.
– 540с.
4.
Дєєва Н.М. Фінансовий аналіз / Н.М. Дєєва, О.І Дедіков. – К.: ЦНЛ, 2007.–328с.