Економічні науки/7. Облік і аудит

студентка ІІІ курсу Редька Ю. А.

Науковий керівник: к.ю.н., ст. викладач Мартинов М. П.

Запорізький національний університет, Україна

Правове регулювання договорів підряду в Україні

За рахунок становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні, головним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання є договори. Саме договори підряду (з виконання робіт) становлять значну частину цивільно-правових договорів. Предметом договору підряду є робота та її результат. За рахунок швидких темпів розвитку ринкових відносин та трансформації ринкових значно розширився приватний сектор і необхідністю стало чітке законодавче врегулювання саме договорів підряду, тому що більшість суб’єктів у процесі господарської діяльності можуть виступати підрядчиками у певних відносинах.

Глава 61 Цивільного Кодексу України (далі ЦК) регулює відносини у сфері виконання робіт. Істотною умовою договору підряду є предмет. Ф. І. Гавзе під предметом будь-якого цивільно-правового договору розумів дії, які повинен вчинити боржник, і об’єкт, на який ці дії спрямовані. Дії (бездіяльність) є предметом будь-якого цивільно-правового договору, а окремі договори мають кілька об’єктів [1, с. 26]. О. С. Іоффе виділяв у договорі юридичний об’єкт (дії) і матеріальний об’єкт (речі або інше благо, на яке спрямована поведінка) [2, с. 168]. Подібну позицію підтримує також Н. С. Кузнєцова [3, с. 11].

Головним обов’язком підрядника за договором підряду є виконання обумовленої договором роботи або її окремих етапів у строки, обумовлені договором (ч. 1 ст. 846 ЦК України). Невиконання цього та інших обов’язків підрядника в обумовлені строки є порушенням зобов’язання (простроченням).

Правові наслідки порушення зобов’язання визначені у ч. 1 ст. 611 ЦК України. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Прострочення підрядником виконання обов’язків за договором підряду є одним із видів цивільного правопорушення. Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Загальною формою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань є відшкодування збитків. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування [6, с. 218].

Прострочення виконання підрядником обумовлених договором робіт і передачі їх результатів замовникові може призвести до виникнення в останнього не лише майнової шкоди (збитків), а й моральної шкоди. За загальним правилом, закріпленим у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки відшкодування моральної шкоди є одним із загальних способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України), а положення ст. 23 ЦК України теж є нормами загальної дії і не пов’язують таке право із закріпленням його у спеціальних нормах законодавства, слід визнати обґрунтованим висновок про те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства [4, с. 54].

Зважаючи на все вище перелічене, слід сказати, що крім відшкодування збитків та моральної шкоди, підрядник у договорах підряду може нести відповідальність у формі неустойки (штрафу, пені).

Сам механізм правового регулювання підрядних договірних відносин включає такі елементи:

а) норми цивільного права або створювані учасниками підрядних відносин норми договірного права;

б) юридичні факти;

в) виникнення прав та обов’язків (правовідносини) учасників підрядних відносин;

г) реалізація норм права, а також суб’єктивних цивільних прав та обов’язків;

д)захист суб’єктивних цивільних прав та законних інтересів учасників підрядних відносин за умови їх порушення.

Аналізуючи все вищесказане, можна говорити про важливу роль договорів підряду при регулюванні відносин суб’єктів господарювання. Законодавчо встановлені норми та умови регулювання договорів підряду, основним є той факт, що за порушення сторонами строків у договорах підряду та його умов до правопорушників можуть застосовуватись невигідні для них правові наслідки, зокрема цивільно-правова відповідальність.

Література

1. Гавзе Ф. И. Обязательственное право (общие положения). / Ф. И. Гавзе. – Минск, 1968. – С. 26.

2. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе, Ю. К. Толстой, Б. Б. Черепахина. – Л., 2008. – С. 168 –172.

3. Дзера О. В. Зобов’язальне право: теорія і практика / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 11.

4. Сібільов М. М. Акти цивільного законодавства і договір // Методологія приватного права: зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / М. М.Сібільов. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 128 с.

5. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 308 с.